Дорньє Do J Валь (, «Кит») — німецький летючий човен, створений на початку 1920-х років німецьким конструктором Клаудісом Дорньє, понад двадцять років перебував у складі військово-повітряних сил і цивільної авіації багатьох країн. Човен Дорньє вдало поєднував передові конструкторські рішення і неодноразово вдосконалювався протягом всього періоду служби.
Dornier Do J Wal часто використовувався для експедиційних польотів в Арктику, зокрема на ньому здійснив повітряну експедицію до Північного полюса полярний дослідник Руал Амундсен.
Був прийнятий на озброєння ВПС Червоної армії наприкінці 1920-х років, протягом тривалого часу був єдиним, здатним виконувати далекі польоти по трасі Північного морського шляху для льодової розвідки.
Конструкція та виробництво Do J мав піднесене на стійках крило-парасоль з двома поршневими двигунами в одній центральній гондолі над крилом, один двигун приводив в рух тягловий гвинт, а другий — штовхальний. Корпус літака використовував запатентовані Клодом Дорньє спонсони по боках, які вперше були використані на розробленому Дорньє летючому човні Zeppelin-Lindau Rs.IV в кінці Першої світової війни. Перший політ Do J відбувся 6 листопада 1922 року в Пізі (Італія), оскільки Німеччина мала обмеження по розробці літаків за умовами Версальського договору. Dornier почали виготовляти Do J в Німеччині тільки в 1931 році, до цього виробництво проводилось в Італії та Швейцарії.
Спочатку Do J оснащувався двома двигунами Rolls-Royce Eagle IX потужністю 355 к.с. Пізніші версії та експортні варіанти використовували майже всі можливі двигуни того часу включно з Hispano-Suiza, Napier Lion, Lorraine-Dietrich, BMW VI, чи Liberty L-12.
У військовому варіанті () мав екіпаж від двох до чотирьох осіб у відкритій кабіні в носі літака. У носі була встановлена одна позиція для кулемета, і ще одна чи дві в центрі літака. Першими військовий варіант Wal отримали повітряні сили Іспанії, пізніше Аргентини, Чилі та Нідерландів. Декілька екземплярів продали Югославії та Радянському Союзу. Тільки наприкінці виробництва літаки взяли на озброєння Німеччина й Італія.Das Flugzeug im Zeppelin-Konzern und seinen Nachfolgebetrieben, Ernst Wasmuth Verlag Tübingen, Berlin & Zeppelin Museum Friedrichshafen 2006
Цивільний варіант ( або ) мав закриту пасажирську кабіну в носі з місцем для 12 пасажирів, а кабіну пілота посунули далі. Основними операторами цивільного варіанту стали Німеччина, Італія, Бразилія та Колумбія. Поштовий варіант 10 to-Wal, що використовувався Deutsche Lufthansa для поштових перевезень через Південну Атлантику з 1934 по 1938 року мав дальність польоту 3600 км і висоту польоту 3500 м.
Загалом побудували більш як 250 Do J компанії CMASA та Piaggio в Італії, CASA в Іспанії, Kawasaki в Японії, Aviolanda в Нідерландах та Dornier у Німеччині.
Історія використання Do J використовувався для пасажирських і поштових перевезень багатьма операторами по всьому світі, зокрема німецькими Aero Lloyd і Deutsche Luft Hansa, італійськими SANA і Aero Espresso, колумбійським SCADTA, бразильським Syndicato Condor і японським Nihon Koku Yuso Kaisha.Gandt, Robert L. China Clipper — The Age of the Great Flying Boats, Naval Institute Press, Annapolis Maryland 1991 Загалом Дорньє Walстав беззаперечним комерційним успіхом в історії морської авіації.Stéphane Nicolaou. Flying Boats & Seaplanes — A History from 1905, Bay View Books Ltd Bideford Devon 1998 (English translation, originally published in french — copyright ETAI, Paris 1996)
Повітряні сили Колумбії використовували Do J під час Перуансько-колумбійської війни в 1932—1933 роках.
Експедиційні польоти і рекорди Норвезький полярний дослідник Руаль Амундсен з американським Лінкольном Елсвортом і пілотом Яльмаром Рісер-Ларсеном використовували два Do J під час спроби досягти Північного полюсу в 1925 році. Літаки з номерами N-24 та N-25 не досягли полюсу, але досягли північної широти 87° 44'. Літаки приземлились на відстані декількох кілометрів один від одного, але змогли зв'язатись один з одним. Під час посадки N-24 був пошкоджений і команда намагалась його полагодити протягом трьох тижнів. Це їм не вдалося і вони повернулись з експедиції одним літаком N-25.
18 серпня 1930 року Вольфганг фон Гронау почав транс-атлантичний переліт за північним маршрутом Зюльт-Ісландія-Ґренландія-Лабрадор-Нью-Йорк використавши той самий Wal (D-1422) що і Амундсен. Політ на 7520 кілометрів зайняв 47 льотних годин. В 1932 році фон Гронау здійснив навколосвітній переліт на Wal (D-2053) з власною назвою «Grönland Wal» («Гренландський Кит»).
В 1926 році Рамон Франко став національним героєм Іспанії, коли зробив транс-атлантичний переліт по маршруту португальських авіаторів Гаги Коутіньо і Сакадури Кабрала на Do J з власною назвою «Plus Ultra». Подорож на 10 270 кілометрів була завершена за 59 годин і 39 хвилин. Подію широко висвітлювали в іспаномовному світі, не зважаючи на те що техніка і обслуговування були німецькими. В 1929 році Франко спробував здійснити ще один переліт Атлантики, але зазнав аварії поблизу Азорських островів і пізніше був врятований британським авіаносцем «Ігл».
Португальський авіатор Сарменто де Бейрес з командою здійснили перший нічний переліт Атлантичного океану в ночі на Do J з ім'ям «Argos». Переліт відбувся в ніч з 16 на 17 березня 1927 року з островів Біжаґош до Фернанду-ді-Норонья.
Два Wal (D-ALOX Passat і D-AKER Boreas) використовувались під час німецька антарктичної експедиції в 1939 році.
Південно-атлантична поштова служба Останній варіант Wal вагою 8 чи 10 тон (обидва варіанти також відомі як Katapultwal) використовувались Люфтганзою для доставки пошти в південній Атлантиці з основним маршрутом з Штутгарту (Німеччина) до Наталу (Бразилія).«First Transatlantic air line», February 1933, Popular Science Перший пробний переліт відбувся в 1933 році, а регулярні польоти почались з лютого 1934 року. Проміжними зупинками стали Банжул (Гамбія) і острови Фернанду-ді-Норонья. Спочатку літаки приводнялися посеред океану для дозаправки від спеціально обладнаного судна SS Westfalen. Це судно також обладнане краном і катапультою для запуску літака. З серпня 1934 схема змінилася, Люфтганза використовувала два кораблі (другий MS Schwabenland.) з катапультою, один поблизу африканського, а другий — бразильського узбережжя. Запуск з катапульти дозволяв взяти на борт більше палива, і Wal міг перелетіти цілий океан без зупинок, при цьому кораблі також могли доставляти літаки ближче до місця призначення. З квітня 1935 року було організовано запуск літаків з берега.
Do J здійснили більше 300 перельотів південної Атлантики в ході регулярних перевезень. Восьмитонний варіант не був надто успішним і мав тільки два екземпляри, шість 10-титонних Do J стали основною машиною для перевезень і використовувались до кінця 1938 року.
В Японській імперії Японська компанія Kawasaki імпортувала один Do J в 1926 році, тому коли авіаційне бюро звернулось до компанії з пропозицією створити пасажирський летючий човен було вирішено використати саме його. Японці дещо змінили кабіну для шести пасажирів і вантажу, а також вирішили використати виготовлені за ліцензією двигуни BMW VI. Переробка завершилась в січні 1930 року, і літак передали компанії . Компанія вже використовувала один імпортований Do J і японська модифікація не поступалась імпортованій. Літак здійснив дев'ять перельотів Фукуока-Осака і чотири Шанхай-Фукуока зимою-весною 1930 року.
Компанія замовила ще два літаки, які були готові в жовтні й листопаді 1930 року. Один з них мав відкриту кабіну пілотів позаду пасажирської кабіни, а другий винесену вперед кабіну пілотів. Вони показали ще кращі характеристики ніж прототип, і Kawasaki надіялись на збільшення польотів до Китаю, а відповідно і продажів, проте початок японського вторгнення в Маньчжурію перекреслив будь-які цивільні польоти туди. На коротших маршрутах між Японськими островами Do J програвав наземним Fokker F.VII і Fokker Super Universal, а після того як один Do J розвалився в повітрі над містом Яхата всі розробки і виробництво припинились.
Технічні характеристики
Екіпаж: 3 Пасажири: 8-10 Довжина: 17.25 м (56 фт 7 дм) Розмах крил: 22.00 м (72 фт 2 дм) Висота: 5.62 м (18 фт 5 ін) Площа крила: 96.0 м² (1,030 кв. фт) Маса порожнього: 3,630 кг (8,003 фунтів) Злітна маса: 7,000 кг (15,432 фунтів) Двигун: 2 × 12-ти циліндрові V-подібні Rolls-Royce Eagle IX водяного охолодження, 265 кВт (355 кс)
Льотні характеристики Максимальна швидкість: 185 км/год (115 миль/год) Крейсерська швидкість: 145 км/год Дальність польоту: 800 км (497 миль) Практична стеля: 3,500 м (11,483 фт) Швидкопідйомність: 1,5 м/с Час набору висоти 3000 м.: 33 хвилини
Оператори
Повітряні сили ВМС Аргентини
Varig Syndicato Condor
Повітряні сили Чилі Військово-морські сили Чилі
SCADTA Повітряні сили Колумбії
Королівські військово-морські сили Данії Веймарська республіка Condor Syndikat Deutscher Aero Lloyd Deutsche Luft Hansa Королівство Італія Aero Espresso Italiana Società Anonima Navigazione Aerea
(Nihon Koku Yuso Kaisha)
Військово-морські сили Нідерландів
Повітряні сили Португалії
Військово-повітряні сили СРСР Друга іспанська республіка LAPE Повітряні сили Іспанської республіки Військово-морські сили Іспанської республіки Франкістська Іспанія Повітряні сили Іспанії Військово-морські сили Іспанії
Королівство Югославія Королівські військово-морські сили Югославії
Див. також Dornier Do R Superwal
Джерела
German aircraft between 1919—1945 YouTube / Dornier Do J Wal (SR) Дорније Do J
Література
M. Michiel van der Mey: «Dornier Wal a Light coming over the Sea». LoGisma editore, 2016, English, M. Michiel van der Mey: «Dornier Wal Vliegboot». 1986, Dutch, M. Michiel van der Mey: «Der Einsatz der Heinkel Katapulte». 2002, German
Примітки
Посилання