Ритори́чні фігу́ри (від ‘оратор’ та ‘зовнішній вигляд, образ, фігура’) — у вузькому значенні — фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер: риторичні звертання, запитання, заперечення, оклик.Риторичні фігури — Теорія літератури
У широкому значенні — синонім до понять фігури мови, стилістичні фігури — засіб підсилення емоційної впливовості художньої та ораторської мови, побудований на застосуванні синтаксичних конструкцій, відмінних від порядку слів, узвичаєного даною мовоюСловник української мови / під. ред. І. К. Білодіда. — т. 8. — К.: Наукова думка, 1977.. Стилістичні фігури включають тропи і власне стилістичні фігури.
Риторичне звертання
Риторичні звертання — це звертання до абстрактних понять, неживих предметів або відсутніх людей як до присутніх: Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно… Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі" (О. Довженко). Земле рідна!Мозок мій світліє,І душа ніжнішою стає,Як твої сподіванки і мріїУ життя вливаються моє.(В. Симоненко)
Риторичне запитання
Риторичні запитання — це такі запитання, які не вимагають відповіді. Вони зосереджують увагу на питанні, про яке йдеться у творі, наприклад: Хто може випити Дніпро, Хто властен виплескати море, Хто наше золото-серебро Плугами кривди переоре? Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе? (М. Рильський)
Риторичне заперечення Риторичні заперечення мають форму відповіді на можливе припущення, думку уявного співрозмовника: Ні, друже мій, не та родина!Сучасна пісня — не перина.(І. Франко) О недаремно, ні, в степах гули гармати. (В. Сосюра) Ніхто твоїх не заперечить прав. (М. Зеров)
Риторичний оклик Риторичний оклик або риторичний вигук — риторична фігура, окличне речення, яке служить для образного вираження якогось сильного почуття — радості, захоплення, гніву, відчаю тощо: Вставай, хто живий, в кого думка повстала!Година для праці настала!(Леся Українка) Весна і молодість! Ну що є краще в світі! Такої, як у нас, нема ніде весни! Рожевим цвітом радісно залиті шумлять сади, і сонце п'ють лани.(В. Сосюра) О, що за туга розум мій опала! Яка крізь серце потекла Каяла, Що за чуття на серце налягло!(М. Зеров)
Риторичний оклик має підкреслено-емоційний характер і вводиться переважно з метою затримати або посилити увагу на якомусь з аспектів зображуваного, за механізмом створюваного смислового ефекту він нагадує риторичне питання, але власно питання не ставиться.
Риторичне ствердження Риторичні ствердження — фігури, які підкреслюють незаперечність сказаного автором. Наприклад: Так! Я буду крізь сльози сміятись.(Леся Українка)
Примітки
Джерела Стєкольщикова В. А. Риторична категорія образного текстотворення сучасного медіа-тексту: виразність, логічність, аналітичність // Матеріали конференції «Прикладна лінгвістика 2011: проблеми та рішення». — 2011. Ференц Н. С. Основи літературознавства: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2011. — 431 c.
Посилання