Уго́рщина ( ) — держава в центральній Європі. Займаючи територію  км² у Тисо-Дунайській низовині, країна межує зі Словаччиною на півночі, Україною на північному сході, Румунією на південному сході, Сербією та Хорватією на півдні, Словенією на південному заході й Австрією на заході. Маючи близько 10 млн жителів, Угорщина є середньою за величиною державою — членом Європейського Союзу. Державна мова — угорська, яка є найуживанішою уральською мовою у світі й однією з небагатьох неіндоєвропейських мов, що широко вживаються в Європі. Столиця й найбільше місто — Будапешт; інші основні міста: Дебрецен, Сегед, Мішкольц, Печ, Дьєр.

Територію сучасної Угорщини століттями заселяла ціла низка народів, зокрема кельти, римляни, германські племена, гуни, західні слов'яни й авари. Основи угорської держави заклав наприкінці IX століття вождь угорців Арпад після завоювання Паннонського басейну. Його правнук Стефан I зійшов на престол 1000 року, перетворивши свої володіння на християнське королівство. До XII століття Угорщина стала регіональною потугою, досягши своєї культурної та політичної висоти в XV століттіKristó Gyula — Barta János — Gergely Jenő: Magyarország története előidőktől 2000-ig (History of Hungary from the prehistory to 2000), Pannonica Kiadó, Budapest, 2002, , p. 687, pp. 37, pp. 113 («Magyarország a 12. század második felére jelentős európai tényezővé, középhatalommá vált»/«By the 12th century Hungary became an important European constituent, became a middle power», «A Nyugat részévé vált Magyarország … /Hungary became part of the West»), pp. 616—644. Після битви при Могачі 1526 року Угорщина була частково окупована Османською імперією (1541—1699). На межі XVII століття країна потрапила під владу Габсбургів і згодом приєдналася до Австрії, утворивши Австро-Угорську імперію — велику європейську державу.

Австро-Угорська імперія розпалася після Першої світової війни і за Тріанонським договором, підписаним по її завершенні, втратила 71 % території, 58 % населення і 32 % етнічних угорців. Після бурхливого міжвоєнного періоду Угорщина приєдналася до країн Осі в Другій світовій війні, зазнавши значних збитків і жертвHungary: The Unwilling Satellite John F. Montgomery, Hungary: The Unwilling Satellite.http://kapos.hu/hirek/kis_szines/2018-06-16/megerkezett_az_idei_balaton_sound_himnusza.html Devin-Adair Company, New York, 1947. Reprint: Simon Publications, 2002.Thomas, The Royal Hungarian Army in World War II, ст. 11. Після війни країна стала державою — сателітом Радянського Союзу, що призвело до утворення соціалістичної республіки, яка проіснувала чотири десятиліття (1949—1989). Країна отримала широку міжнародну увагу внаслідок революції 1956 року й відкриттю 1989 року свого раніше обмеженого кордону з Австрією, що прискорило крах Східного блоку. 23 жовтня 1989 року Угорщина була проголошена демократичною парламентською республікою.

Економіка Угорщини характеризується високим рівнем доходу.Country and Lending Groups. World Bank. Доступний станом на 1 лютого 2016. Угорщина — 54-та економіка у світі за номінальним ВВП та 53-тя за величиною за ВВП (ПКС). Посідає 45-те місце в індексі людського розвитку значною завдяки мірою своїй системі соціального забезпечення, універсальній охороні здоров'я та безкоштовній вищій освіті. Угорщина має багату культурну історію, зробивши значний внесок у мистецтво, музику, літературу, спорт, науку і технікуHungarian literature — «Popular poetry is the only real poetry was the opinion of Sándor Petőfi, one of the greatest Hungarian poets, whose best poems rank among the masterpieces of world literature»., Encyclopædia Britannica, видання 2012 рокуSzalipszki, pg.12.

Refers to the country as «widely considered» to be a «home of music».. Країна є 13-м за популярністю туристичним напрямком у Європі: 2017 року Угорщину відвідало 15,8 млн туристів завдяки таким визначним пам'яткам, як найбільша у світі печерна система термальних вод, друге за величиною термальне озеро, найбільше озеро в Центральній Європі і найбільші природні луки в Європі.

Угорщина приєдналася до Європейського Союзу 2004 року і входить у Шенгенську зону від 2007 року . Країна є членом різноманітних міжнародних організацій, серед яких Організація Об'єднаних Націй, Північноатлантичний Альянс, Світова організація торгівлі, Світовий банк, АБІІ, Рада Європи та Вишеградська група .

Назва Після повалення комуністичного режиму країна тривалий час офіційно мала назву Угорська Республіка (), проте з 1 січня 2012 набрала чинності нова конституція, яка офіційно затвердила скорочену назву Угорщина (). Угорщина ухвалила нові суперечливі закониКуди заведе Угорщину «правий поворот»?

Природа

Угорщина розташована в північній частині Середньодунайського басейну, замкненого на заході Альпами, на півночі, сході та південному сході — Карпатами. Вона не має виходу до моря й займає площу близько 93030 км², що робить її середньою за розмірами європейською країною. Країна межує з Австрією на заході, Словаччиною на півночі, Україною на північному сході, Румунією на сході, Сербією на півдні, Хорватією та Словенією на південному заході. Таке положення визначає перехідний характер її природних умов між Західною, Східною та Південно-Східною Європою.

Угорщина розташована в помірному географічному поясі, приблизно між 45° і 49° північної широти, що зумовлює чітко виражену сезонність природних процесів. Відсутність гірських бар'єрів по периметру країни сприяє вільному проникненню повітряних мас різного походження.

Геологія

Геологія Угорщини є надзвичайно цікавою, адже країна розташована в центрі Європи на стику великих тектонічних структур. Її сучасний вигляд сформувався внаслідок складної взаємодії давніх платформ, молодих складчастих систем і потужних осадових процесів. Ключовим елементом геологічної будови країни є Паннонський басейн — одна з найцікавіших внутрішньоконтинентальних западин Європи.

Більша частина території Угорщини лежить у межах Паннонського басейну, який утворився в неогені внаслідок розтягнення земної кори після альпійського орогенезу. Басейн оточений Карпатами, Альпами та Динарським нагір'ям, які відіграли роль своєрідного «кільця» навколо зони опускання. Товщина осадового чохла тут сягає 5–7 км, що свідчить про тривалу та інтенсивну історію накопичення відкладів. Кристалічний фундамент басейну складається з фрагментів давніх масивів, які колись належали до різних мікроконтинентів. У мезозої ці блоки зазнали значних переміщень і деформацій, що зробило тектонічну мозаїку Угорщини особливо складною.

Хоча Угорщина переважно рівнинна країна, її північні та західні райони мають гірський рельєф. Північна Угорщина охоплює частину Західних Карпат, де поширені складчасті структури мезозойського та палеогенового віку. Тут зустрічаються вапняки, доломіти, мергелі та вулканічні породи. На заході країни розташовані Баконьські та Вертешські гори, які складені переважно мезозойськими карбонатними породами. Ці масиви є залишками колишніх морських басейнів, де протягом мільйонів років накопичувалися вапнякові осади.

Особливе місце в геології Угорщини займає неогеновий вулканізм. У північній і північно-східній частинах країни поширені андезити, базальти та туфи, пов'язані з вулканічною активністю, що супроводжувала формування Паннонського басейну. Згаслі вулкани нині утворюють мальовничі пагорби та плато. Саме тектонічна активність і тонка земна кора зумовили виняткове багатство термальних і мінеральних вод. Угорщина відома як одна з провідних країн Європи за кількістю термальних джерел, що широко використовуються в медицині та рекреації.

Рельєф

Більша частина території Угорщини зайнята рівнинами і горбистими ділянками. Дунай ділить Угорщину на дві частини. На сході Тисо-Дунайської низовини знаходиться  — Великий Альфельд, обмежений на півночі ланцюгом невисоких гір; найвища гора — Кекеш (1015 м), правобережжя Дунаю займає Дунантуль — височина з горбами 150—200 м, яка перетинається смугою невисоких (400—700 м) Середньоугорських гір (Задунайське середньогір'я). На північному заході країни простягається Мала Середньодунайська низовина (Кішальфельд), обмежена Шопронськими і Кесегськими горами (передгір'я Альп) заввишки 500—800 м.

Клімат

Клімат Угорщини формується під впливом континентальних повітряних мас, з помітними атлантичними та середземноморськими рисами. Загалом клімат Угорщини характеризують як помірно континентальний, із чітко вираженою сезонністю. Однією з головних кліматичних особливостей є перехідний характер. З заходу на територію країни надходять вологі повітряні маси Атлантики, які приносять опади та пом'якшують температури, особливо взимку. Із півдня відчутний вплив Середземномор'я, що зумовлює спекотніше й сухіше літо. Зі сходу та північного сходу посилюється континентальний вплив, який проявляється у великих амплітудах температур і частіших посухах.

Середньорічна температура повітря в Угорщині становить близько від +10 до +11 °C. Зима тут порівняно м'яка, хоча можливі короткочасні періоди сильних морозів. Середня температура січня коливається від –1 до –3 °C, у низинних районах морози зазвичай нетривалі. Сніговий покрив нестійкий і може зникати під час відлиг. Найхолоднішими є північно-східні райони, де континентальний вплив сильніший.

Літо в Угорщині тепле або спекотне. Середня температура липня становить від +20 до +22 °C, але в періоди антициклональної погоди стовпчики термометрів нерідко перевищують +35 °C. Такі хвилі спеки особливо характерні для Великої Угорської низовини (Альфельду). Високі температури в поєднанні з недостатньою кількістю опадів часто призводять до літніх посух, що має велике значення для сільського господарства.

Річна кількість опадів у середньому становить 500—700 мм. Найбільше їх випадає в західних і південно-західних районах, особливо поблизу передгір'їв Альп, де опади можуть перевищувати 800 мм на рік. Найсухішими є центральні та східні частини країни. Максимум опадів зазвичай припадає на кінець весни — початок літа, часто у вигляді злив і гроз. Узимку опадів менше, і вони здебільшого випадають у вигляді дощу або мокрого снігу.

Вітровий режим Угорщини відносно спокійний, однак на рівнинах можливі суховії, які посилюють випаровування та негативно впливають на врожаї. Водночас значна кількість сонячних днів (до 2000 годин сонячного сяйва на рік) сприяє розвитку виноградарства, садівництва та теплолюбних культур.

Внутрішні води

Річки Угорщини належать до водного басейну Дунаю. Озера — Балатон (594 км²), Веленце (26 км²), Фертьо (23 км²); водосховище Кишкьоре.

Ґрунти

Ґрунти Угорщини — це яскравий приклад того, як географічні й кліматичні умови формують різноманітну та родючу земельну палітру на відносно невеликій території Центральної Європи. Угорщина лежить у межах Карпатського басейну, де рівнинні площі чергуються з пагорбами і терасами, а ґрунти тут створили унікальні умови для сільського господарства та природних ландшафтів. Найвідомішими та найпоширенішими ґрунтами тут є чорноземи, які займають значну частину низовинних районів. Ці темні ґрунти з великим вмістом органічної речовини є одними з найродючіших у світі і давали змогу здавна вирощувати пшеницю, кукурудзу та інші зернові культури.

У гірських і передгірних зонах домінують бурі ґрунти — лу­візоли та камбізоли, характерні для лісових екосистем. Вони мають нижчий вміст гумусу, але забезпечують стабільність лісової рослинності та менше піддаються деградації. У долинах річок і заплавних терас поширені алювіальні ґрунти. Вони сформувалися на шаруватих осадах і періодично насичуються водою, що впливає на їхню структуру та використання.

Піщані ґрунти зустрічаються в окремих частинах Великої Угорської рівнини, особливо там, де після льодовикового періоду осіли вітрові піски. Ці ґрунти легкі, але бідні на поживні речовини й часто потребують особливого управління при сільському господарстві. Також на південних рівнинах можна знайти солончаки та солонці — ґрунти з високим вмістом розчинних солей або натрію, що ускладнює їхнє використання без дренажу та меліорації.

Історія