Артур Сергійович Смольянінов ( 27 жовтня 1983) — російський актор театру і кіно.

Життєпис

Артур Сергійович Смольянінов народився 27 жовтня 1983 року в Москві. Дитинство і юність провів у місті Корольов Московської області. Мама Марія Володимирівна — художниця, вчителька малювання. У Артура є ще два молодших брати і сестра.

У кіно його відкрив Валерій Прийомихов. Фільм «Хто, якщо не ми» вийшов 1998 року, а коли проходили зйомки, Артуру було чотирнадцять. Зустріч з Прийомиховим змінила життя Артура, розвернула його в інший бік. Ця унікальна людина багато дала підлітку. Коли Прийомихова не стало, Артур дуже важко це пережив. «Хто, якщо не ми» став путівкою в професію — після цього фільму удача й успіх ні на хвилину не залишали молодого актора.

Після закінченої екстерном школи в 16 років з першого заходу вступив у РАТІ (колишній ГІТІС) на акторське відділення режисерського факультету (майстерня Л. Є. Хейфеца) і в 2004 році закінчив його, маючи за плечима майже десяток робіт у кіно й на телебаченні.

Відразу після вдалого кінодебюту у фільмі «Хто, якщо не ми» зіграв у фільмі «Тріумф». Широку популярність акторові принесла роль Лютого у фільмі про афганську війну «Дев'ята рота».

2006 року Артура Смольянінова прийнято в трупу театру «Современник». У дипломних спектаклях грав тата в «Сімейних ситуаціях» Біляни Срблянович, Вихорева у «Не в свої сани не сідай» О. М. Островського.

У нинішньому репертуарі артиста — Солоний у виставі «Три сестри» А. П. Чехова, Данський король у «Ще раз про голого короля» Леоніда Філатова, Помпей і Гонець у виставі «Антоній & Клеопатра. Версія» Олега Богаєва і Кирила Серебреннікова за мотивами Вільяма Шекспіра, принц Гіальмар у «Мален» Моріса Метерлінка.

Входить до ради піклувальників фондів «Подаруй життя», організованого Чулпан Хаматовою і Діною Корзун, що допомагає дітям з онкогематологічними захворюваннями, і «Галчонок», що допомагає дітям з органічними ураженнями центральної нервової системи. Неодноразово брав участь у благодійних акціях.

Фігурант бази «Миротворець». Виступив проти вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

На Празькому міжнародному кінофестивалі 2025 Артур отримав нагороду за найкращу чоловічу роль за свою роль у фільмі "Я ніколи не казав прощавай" режисера Єва К’банчика.

Творчість

Ролі в театрі

«Современник»

«Три сестри» А. Чехова — Солоний «Антоній & Клеопатра. Версія» О. Богаєва, К. Серебреннікова — Помпей, Гонець «Ще раз про голого короля» Л. Філатова — Датський король «Мален» М. Метерлінка — Гіальмар

2008 — «Шарманка» А. Платонова — Овсій 2009 — «Спектакль» М. Покрасса — Макс (Лаерт) 2009 — «Мурлін Мурло» Н. Коляди — Михайло «А вам не хотітся ль / Под ручку пройти? ..» (75 хвилин любові, поезії і музики) 2010 — «Джентльмен'» князь Олександр Сумбатов-Южина — Ларіон Ридлов 2011 — «Горбунов і Горчаков» за І. Бродському. Постановка Є. Каменьковіча — Горчаков

Фільмографія

1998 — «Хто, якщо не ми» — Толясік 2000 — «Тріумф / Щоденник Рудого» — «Книш» 2002 — «Таємний знак. Частина перша» — Іван" Вано "Іванович Савін 2002 — «Закон» — Андрій 2003 — «Шик» — Гека 2003 — «Папа» — Ленчик 2003 — «Таємний знак. Частина друга: „Повернення господаря“» — Іван" Вано "Іванович Савін 2003 — «Сищик без ліцензії» — лаборант 2004 — «Марс» — Григорій 2004 — « Таємний знак. Частина третя: „Формула щастя“» — Іван" Вано "Іванович Савін, призовник 2004 — «Штрафбат (телесеріал)» — «німецький офіцер» 2005 — «9 рота» — Рядовий / молодший сержант Люта «Лютий» 2005 — «Убойная сила 6» — Панін 2006 — «Дев'ять місяців» — Санітар Толік 2006 — «Останній забій» — Андрій 2006 — «Фартовий» — епізод 2006 — «ЖARA» — Артур, студент театрального вузу 2007 — «1612» — Костка, татарин 2007 — «Русалка» — епізод 2007 — «Слуга государів» 2007 — «Нірвана» — Валера Мертвий 2008 — «Той, хто гасить світло» — Олександр Орлов, лейтенант 2008 — «На краю стою» — Андрій Стахов, прикордонник 2008 — Stories on Human Rights 2008 — «Будь зі мною» — Роман 2009 — «Книга майстрів» — Янгул 2009 — «Я» — я 2010 — «Іронія кохання» — Антон 2010 — «Стомлені сонцем 2: Цитадель» — Юрка 2010 — «Ялинки» — злодій 2010 — «Дочка якудзи» 2010 — «Нереальна любов» — Грей 2011 — «Стомлені сонцем 2: Цитадель» — Юрка 2011 — «П'ять наречених» — Вадим Добромислов, льотчик, Герой Радянського Союзу 2011 — «Без чоловіків» 2011 — Самара — доктор Олег Самарін 2011 — «Фантом» — Юрій 2011 — «Іван Царевич і Сірий Вовк» — Сірий Вовк (озвучення) 2012 — «Духless» — Авдей 2012 — «Мій хлопець — ангел» — Ангел Серафим, Сергій 2012 — «Біла Гвардія» — Бойко 2012 — «Казка. Є» — Заєць 2012 — «Любов з акцентом» — Саша, новела Весілля 2013 — «12 місяців» 2013 — «Іван Царевич і Сірий Вовк 2» — Сірий Вовк (озвучення) 2013 — «Вісімка» 2013 — «Гетери майора Соколова» 2014 — «Забійний план» — Донцюс

Призи та нагороди

Названий «Найкращим актором-підлітком» на VIII Міжнародному кінофестивалі дитячих фільмів в Артеку (за роль у фільмі «Хто, якщо не ми?»). Лауреат Молодіжної премії «Тріумф» (2007). Найкращі актори на Празькому незалежному кінофестивалі (2025)

Факти Хрещений батько Артура — Іван Охлобистін Шанувальник творчості Єгора Лєтова. Вболівальник футбольної команди «Спартак» (Москва).

Примітки

Посилання

Офіційний сайт Артура Смольянінова Неофіційний сайт Артура Смольянинова Сторінка Артура Смольянинова на офіційному сайті театру «Современник» Фонд «Подаруй життя»