Природоохоронна естетика — прикладна дисципліна, яка є результатом міждисциплінарного синтезу і розташовується на стику естетики, екології та екологічної етики, що вивчає естетичну цінність природи, особливості естетичного усвідомлення природи, а також розробляє способи збереження природної красиБорейко В. Є., Пустовіт Н. А. Екологічна естетика. — К.: КЕКЦ, 2012. — 72 с.Sepanmaa Y. The beauty of environment. — Helsinki : Suomalainen tiedeakatemia. — 157 p.Понятие. Природоохранная эстетика Hargrove E. Foundation of environmental ethics. — New Jersey : Prentice Hall, 1988. — 229 p.
Становлення природоохоронної естетики Засновниками природоохоронної естетики вважають англійського культуролога і філософа Джона Рескіна і американського еколога і філософа Олдо Леопольда, які розробили наукові погляди на естетику природи та її охорону. Так, Дж. Рескін вважав, що критерії краси можна знайти тільки в невинній (дикій) природі, оскільки вона є нічим не спотвореною і не оскверненоюРескин Дж. Искусство и действительность. — М., 1900. — 319 с.Сизеранн. Рескин и религия красоты. — М., 1900. — 202 с.. О. Леопольд пов'язав красу природи з екологічними законамиЛеопольд О. Календарь песчаного графства. — М.: Прогресс, 1980. — 216 с..
У 1901 р. в США було створено Товариство охорони природних та історичних пам'яток, яке ставило одним зі своїх завдань охорону естетично цінних природних пейзажів. У XIX ст. — початку XX ст. в Англії було популярним гасло «Ми хочемо красивої Англії». На початку XX ст. в Польщі висунули гасло «Охорона краси ландшафту повинна стати справою польської ідеї». У 1962 р. ЮНЕСКО затвердило «Рекомендації щодо охорони краси та характеру пейзажу і місцевостей». У 1902 р. Пруссія стала першою європейською країною, що заборонила знищення краси пейзажів. На початку XX століття в Швейцарії створили Комітет захисту красивих видів. У 1968 р. в США прийняли закон «Щодо диких і пейзажних річок», спрямований на охорону красивих видів річок.
З початку 1980-х років у США та Великій Британії з'явилися перші роботи з природоохоронної естетики, опубліковані в американському журналі «Environmental ethics» і англійському «Environmental values». Істотний внесок у розвиток природоохоронної естетики внесли сучасні вчені А. Карлсон (Канада), Е. Бреді (Велика Британія), А. Тетіор (Росія)Тетиор А. Н. Целостность, красота, целесообразность мира множественной природы. — М.: Твер. типография, 2004. — 444 с., І. Сепанмаа (Фінляндія), Ю. Харгроув, С. Баросса (США), Ж. Томпсон (Австралія)Thompson J. Aesthetics and the value of nature // Environmental values. — 1995. — № 3. — Р. 291–305., Т.Федорцова (Білорусь)Федорцова Т. А. Методика эстетической оценки экскурсионных ресурсов (обьектов и местностей) / Рукопис канд. дисерт. — Минск : Наука, 1975. — 223 с., А. Будрюнас, Е. Ерінгіс (Литва)Эрингис К. И., Будрюнас А. Р. Растительность и эстетика ландшафта // Вопр. охраны ботан. обьектов. — Л.: Наука, 1971. — С. 84-92., В. Сесін (Україна).
Розвиток природоохоронної естетики в Україні У грудні 1913 р. у Харкові відбулася перша в Російській імперії і в Україні виставка охорони природи, на якій був представлений розділ «Краса природи». Одним з перших у радянській Україні естетичні мотиви охорони природи став пропагувати Максим Рильський, який опублікував у 1960-х роках брошуру «Природа і література»Рыльский М. Природа и литература // Охот. просторы. — 1962. — № 18. — С. 109–119. і кілька статей про красу природи та її захист у ЗМІ. У 2002 р. В. О. Сесін і Л. В. Пархісенко розробили та опублікували вперше в Україні "Методичні рекомендації з проведення естетичної оцінки природних територій з метою заповідання", рекомендовані науково-технічною радою Державної служби заповідної справи Мінприроди України. У 2012 р. Науково-методичною радою з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України було схвалено програму курсу за вибором «Екологічна естетика» для 9-10 класів загальноосвітніх навчальних закладів.
Принципи природоохоронної естетики Прекрасне все, що узгоджене з екологічним законам (принцип О. Леопольда). Дика природа — еталон краси (принцип Дж. Рескіна). Все в природі гарне і доцільне. Принцип естетичної незацікавленості. Принцип естетичної поваги. Принцип захисту естетично цінних природних місць.
Примітки