Мішотчасті щури, мішотчасті стрибуни, гетеромісові (Heteromyidae) — родина ссавців ряду Мишоподібні (Muriformes).
Опис До родини гетеромісових належать дрібні гризуни з довжиною тіла 6-20 см і довжиною хвоста 4,5-21,5 см. За зовнішнім виглядом нагадують гризунів з родин стрибакові (Microdipodops, Dipodotnys) або мишеві (Liomys, Heteromys).
У деяких представників родини задні кінцівки розвинені значно сильніше, ніж передні, які зменшені (рід Dipodomys). Хвіст у всіх представників родини довгий і у більшості густо покритий шерстю. У всіх представників добре розвинені щічні мішки, які можуть скороченням особливих м'язів вивертатися назовні і таким чином звільнятися від вмісту і втягуватися знову всередину. Внутрішня поверхня мішків покрита волоссям. Волосяний покрив від м'якого, шовковистого, до жорсткого і щетинкоподібного. Забарвлення змінюється від сірувато-чорного до майже білого. Часто колір волосяного покриву подібний з забарвленням субстрату місцевості.
Череп у гетеромісів характеризується дуже тонкими кістками. Виличні дуги тонкі і слабо розставлені в сторони. Потилична кістка зменшена. Нижня щелепа невелика і слабка. Кісткові слухові барабани великі, злегка роздуті у родів Liomys і Heteromys і дуже сильно роздуті у Dipodomys і Microdipodops. Носові кістки заходять далі вперед, ніж різці. Зубна формула: I 1/1 C 0/0 P 1/1 M 3/3 = 20 зубів.
Різці тонкі, стислі з боків. Тільки у роду Dipodomys щічні зуби ростуть протягом усього життя. Коронки щічних зубів високі, чотирьох-горбкуваті. У родів Perognathus, Microdipodops і Dipodomys різці мають на передній поверхні поздовжні борозенки, а у Heteromys і Liomys їх немає.
Поширення Поширення охоплює південно-західну частину Канади, західну частину США, Мексику, Центральну Америку і Південну Америку до Еквадору, Колумбії і Венесуели.
Спосіб життя Населяють гетеромісові різні біотопи: прерії, сухі рівнини, пустелі, сухі та зріджені ліси (Perognathus, Microdipodops і Dipodomys), а також чагарникові або густо зарослі високою травою рівнини або вологі тропічні ліси (Liomys і Heteromys). Зазвичай тримаються поодинці. Під кущами, деревами або каменями, а іноді в піску викопують собі норки. Нора часто має кілька вихідних отворів і гніздову камеру, а також камеру для запасів їжі. Більшість видів після повернення в нору закриває вихід земляною пробкою.
Активні уночі. У вологу або холодну погоду звірки не виходять назовні. Деякі види можуть впадати в сплячку. При русі представники родів Perognathus, Liomys і Heteromys використовують всі чотири кінцівки, а представники родів Dipodomys і Microdipodops пересуваються тільки на двох задніх кінцівках, використовуючи хвіст як балансу.
Живлення Харчуються переважно насінням і іншими частинами рослин. Поїдають також і дрібних тварин (наприклад, комах). Багато видів родини запасають їжу, перетягуючи її в щічних мішках. Питної води не потребують, отримуючи необхідну вологу разом з їжею або в результаті фізіологічних процесів за рахунок так званої оксидазної води.
Розмноження Характерний поліестральний тип розмноження. Самиці народжують від 1 до 8 дитинчат (звичайно від 3 до 5). Вагітність триває приблизно 24-33 дні. Протягом року буває один (на півночі) або кілька приплодів.
Класифікація Підродина Dipodomyinae Dipodomys Gray, 1841 Microdipodops Merriam, 1891 Підродина Heteromyinae Heteromys Desmarest, 1817 Liomys Merriam, 1902 Підродина Perognathinae Chaetodipus Merriam, 1889 Perognathus Wied-Neuwied, 1839
Філогенія За Hafner et al. (2007)
Примітки
Посилання Alexander, L. F. and B. R. Riddle. 2005. Phylogenetics of the New World rodent family Heteromyidae. Journal of Mammalogy, 86:366-379. Patton, J. L. 2005. Family Heteromyidae. pp. 844–858 in Mammal Species of the World a Taxonomic and Geographic Reference. D. E. Wilson and D. M. Reeder eds. Johns Hopkins University Press, Baltimore.
Ресурси Інтернету http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Heteromyidae.html