Юрій Костянтинович Гулак (нар. 11 червня 1927, с. Перекопівці — помер 19 жовтня 2001, Полтава) — український астрофізик, теоретик, викладач.
Біографія Народився 11 червня 1927 року в селі Перекопівці Роменського району Полтавської округи (тепер Сумська обл.). Батько — Костянтин Дмитрович, працював директором у школах Роменського і Лохвицького районів. Мати — Марія Олександрівна (до шлюбу Яновська, походить із сім'ї Гоголів-Яновських), працювала учителькою молодших класів.
Школа Оскільки Юрій дуже добре читав, знав багато віршів напам'ять, то його прийняли в перший клас на один рік раніше. У 1935 році його батька призначили директором школи № 1 у м. Ромни. Юрія ж батьки віддають навчатися до середньої школи № 2, щоб ніхто не завищував оцінок. У цій же школі раніше навчався видатний радянський фізик А. Ф. Йоффе.
У червні 1941 р. Юрій закінчує 7-й клас, а у вересні сім'я евакуюється у Новокалитвянський район Вороніжської області, де батька призначають завідувачем районного відділу народної освіти. Тут Юрій закінчує курси трактористів і в районному будинку культури керує дитячим драматичним гуртком, мріє стати артистом.
Новий наступ гітлерівських військ змусив родину Гулаків евакуюватися у с. Благодатне Саратовської області. Незабаром батька забирають на військову службу, а мати працює в дитячому будинку для дітей, евакуйованих з Москви. Юрій закінчує восьмий клас.
Університет У 1945 році Юрій закінчує десятий клас і поступає на фізичний факультет Київського університету.
Дипломною роботою, а згодом і навчанням в аспірантурі керував відомий астрофізик, спеціаліст із загальної теорії відносності, пізніше директор Київської астрономічної обсерваторії — Олександр Федорович Богородський.
Аспірантура Матеріал спостережень для кандидатської дисертації «Просторова структура і абсолютна фотометрія планетарних туманностей» Юрій Костянтинович Гулак отримав особисто на інструментах високогірної (1750 м над рівнем моря) астрофізичної обсерваторії Абастумані Грузинської Академії Наук.
Восени 1952 року на партійних зборах університету при обговоренні тез доповіді до XIX з'їзду партії він виступив зі своїми міркуваннями про необхідність покращення оплати праці колгоспників. У січні 1953 року за підписом секретаря Сталінського райкому партії м. Києва в газеті «Правда України» з'явилася стаття «Про ідеологічні помилки в роботі столичного університету», у якій згадувалося прізвище Гулака. Постало питання про виключення Юрія Гулака з аспірантури і з партії. Проте смерть Сталіна Й. В. зняла питання виключення з повістки денної.
У 1953 році Юрій Костянтинович закінчив аспірантуру.
Тодішній директор Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) АН України А. О. Яковкін говорив: «Юра, я з задоволенням узяв би Вас до себе, але не можу, зрозумійте мене». Раніше його запрошував на наукову роботу директор Абастуманської обсерваторії Євгена Харадзе, а також в Астрономічний інститут ім. Штернберга () Московського університету. Педагогічні будні
Після аспірантури працює у Сумському педагогічному інституті на посадах старшого викладача, завідувача кафедри фізики, декана фізико-математичного факультету. Читає курси механіки, атомної фізики, астрономії.
Кандидатську дисертацію захистив у 1958 році.
Отримує запрошення від директора ГАО академіка АН України Є. П. Федорова зайняти в Головній астрономічній обсерваторії посаду старшого науковця, а пізніше заступника директора обсерваторії. За сімейними обставинами та необхідністю відпрацьовувати отримане житло — відмовляється.
У 1962 році одержав учене звання доцента.
У 1966 році призначений заступником ректора по навчальній роботі Полтавського педагогічного інституту. На цій посаді працював до 1970 року.З 1978 по 1982 рік — завідувач кафедри фізики Полтавського педагогічного інституту.
За час роботи у вузах Юрій Костянтинович підготував понад 6 тисяч вчителів фізики і математики, з яких більше 10 захистили кандидатські дисертації.
У співавторстві з викладачами вузів України написаний і опублікований підручник «Астрономія» для фізико-математичних факультетів педінститутів (вперше українською мовою), який витримав два видання, а також посібник для вчителів «Фізика космосу».
Проводив активну науково-популяризаторську роботу серед населення.
З 1991 року (по 1999) стає науковим працівником — старшим науковим співробітником Полтавської Гравіметричної обсерваторії Національної Академії Наук України, до середини 90-х суміщаючи цю роботу з викладацькою діяльністю.
Юрій Костянтинович Гулак пішов із життя року. Похований у Полтаві.
Відкриття
Юрій Костянтинович заклав основи статистичної теорії квантування в ньютонівських планетарних системах.
1964 року Міністерство Освіти УРСР направило до Всесоюзного Комітету (Москва) у справах винаходів і відкриттів роботу Юрія Костянтиновича Гулака «Деякі питання теорії гравітаційного поля і нові закономірності в Сонячній системі».
Робота зареєстрована 18 серпня 1964 року, № 46794 з пріоритетом 5 червня 1964 року.
Згідно з розвинутої ним статистичної теорії гравітуюча речовина навколо центра притягання повинна розміщуватися на сумірних віддалях від нього: або i при парних і непарних . Елемент сумірності , залишаючись сталим в межах однієї системи, залежить від маси її центрального тіла
і — сталі величини.
Із теорії також слідує дискретний розподіл інших параметрів орбіт.
Теоретична частина цих досліджень нині викладена в значній кількості публікацій і стала основою для подальших відкриттів.: Із листа заступника директора та начальника планетарного відділу Московського Інституту ГЕОХІМІЇ ім. В. І. Вернадського надісланого ректору Полтавського педінституту (лист 13110-06-2532. 1/57, 24 березня 1989 р.): «ГЕОХІ АН СРСР повідомляє, що колектив співавторів заявки на відкриття „Невідома раніше закономірність розподілу гравітуючої речовини у просторово обмежених системах центральних тіл“ у складі В. Б. Барсукова, Т. Н. Назарової (ГЕОХІ АН СРСР); Ю. І. Волощука, Б. Л. Кащеева (Харківський інститут радіоелектроніки»; Ю. К. Гулака (Полтавський педінститут) узгодили формулу відкриття і перший варіант опису відкриття. Співавтори прийшли до згоди про встановлення множинного пріоритету, першою датою якого буде робота Гулака Ю. К., яка зареєстрована в Держкомвинаходів СРСР в 1964 р."
Як підтверджують результати астрономічних спостережень, в Сонячній системі проявляється єдина закономірність розподілу за середніми віддалями від центрів притягання речовини, представленої: великими планетами і астероїдами, кометами, великою кількістю рухомих тіл-супутників в межах люків астероїдного поясу— метеорних частинок; системами супутників і відносно стабільних дискретних пилових кільцевих утворень (поясів) навколо планет, в кожному з яких зосереджена однорідна, ніби відсепарована за ступенями подрібненості (і відповідно інертності) гравітуюча метеорна речовина.
Підтвердження передбачень, опублікованих Юрієм Костянтиновичем Гулаком : понад 4 тис. відомих на 1991 рік астероїдів знайшли своє місце в розділених люками кільцевих поясах (ізоенергетичних комплексах) на передбачених теоретично віддалях не лише між Марсом і Юпітером, а й між іншими планетами; 1964 року були передбачені на теоретично обчислених віддалях від Сонця астероїдно-кометоїдні пояси, із яких (а не лише із хмари Оорта) черпаються короткоперіодичні комети; у процесі метеорних експериментів на космічних апаратах «Зонд», «Венера» (пізніше на американських «Піонерах») відкриті передбачувані стабільні дискретні кільцеві пилові пояси в системі Сонця (зокрема в люках астероїдного пояса); відкриті і виявлені на передобчислених віддалях передбачені теоретично єдині за своєю природою стабільні дискретні кільцеві пилові утворення (пояси) з розвинутою тонкою структурою навколо Землі і Місяця (радянськими ШСЗ , «Луна-10», пізніше зарубіжними ). Структура кілець і положення супутників Юпітера, Сатурна і Урана також узгоджуються з його теорією. Аналогічні залежності та реальні характерні дискретні закономірності спостерігаються і в атомних системах. Це дає право Юрію Костянтиновичу Гулаку стверджувати, що механіка класична і квантова значною мірою ідентичні.Висновки Ю. К. Гулака про те, що між атомними і космічними планетарними системами існує глибша (ніж вважалось) аналогія, що суперечили переконанням науковців, призводило до труднощів із публікацією статей.
Працюючи над доведенням єдиної сутності механіки космічних і атомних планетарних систем (класичної і квантової теорії) Юрій Костянтинович Гулак одержав рівняння, аналогічне рівнянню Шредінгера, із суто класичних позицій.<ref>Виступаючи на Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогічна практика та філософія освіти», Юрій Костянтинович, ніби підбиваючи підсумок справі всього свого життя, сказав:
«Нині у мене є всі підстави стверджувати і з повною відповідальністю заявити, що я створив єдину квантову теорію космічних і атомних планетарних систем як частинну модель класичної ньютонівської механіки, зокрема, одержав рівняння не „лише аналогічне“, а ідентичне рівнянню Шредінгера. Проте, на відміну від останнього, як саме рівняння, так і всі величини, що входять у нього, та розв'язки описуються звичайними, простими і наочними поняттями і образами класичної фізики. Велика кількість теоретичних передбачень, явищ та закономірностей у космічних планетарних системах, що аналогічні атомним, підтвердилися наземними спостереженнями і космічними дослідженнями не лише на якісному, а й на кількісному рівнях. Наочність, доступність, можливість всебічних досліджень космічних планетарних систем та об'єктів, які входять до їх складу і різняться між собою за масами більше ніж на 40 порядків, з одного боку, єдність теорії і можливість використання методу розумних аналогій — з іншого, — дозволяють розв'язувати такі задачі і проблеми атомної та космічної фізики, навіть формулювання яких у межах „загальновизнаної“ не видається можливим. <big>Шановні колеги, дорогі друзі! Настав час, коли я відверто заявляю про своє бажання зробити так, щоб побудована теорія залишилася за мною, за Сумським і Полтавськими педінститутами, за гравіметричною обсерваторією, за Україною»</big>.'''</ref>
Щорічно Юрій Костянтинович одержував запрошення до участі у зарубіжних Міжнародних конференціях з відповідної проблематики, але стан здоров'я, фінансові та мовні бар'єри не дозволяли скористатись ними.
Міжнародним Біографічним Центром (Кембридж, Англія) ім'я Гулака Юрія Костянтиновича занесене до «Книги лідерів сучасного наукового прогресу».
Примітки
Джерела Гулак Юрій Костянтинович: Бібіліографічний покажчик / ПДПУ ім. В. Г. Короленка. — Полтава. — 2002 р. І. О. Дичко Якщо зорі запалюють… (про Ю. К. Гулака) // Постметодика. — № 6(64). — 2005. — С. 8-13. Баймак А. А. Минуле, сучасне і майбутнє Полтавської гравіметричної обсерваторії / А. А. Баймак, О. В. Кива, С. І. Маюрніков, Д. В. Нікітін. — Полтава, 2003. — 39 с. Гулак Юрій. Фізики-лірики. Вірші. — Полтава: ІМЦ «Наукова зміна», 2000. — 64 с. 50 прим. Гулак Ю. К. Вибрані праці / Упорядн. П. М. Федій, І. О. Дичко. — Полтава: ПДПУ, 2002. — 68 с.
БІБЛІОГРАФІЯ
Наукові публікації Абсолютная поверхностная фотометрия туманностей. — X науч. сессия (Киев, ун-та): Тез. докл. Секция физики,- К., 1953. — С. 27. Абсолютная фотометрии некоторых планетарных туманностей // Астрон.циркуляр. — 1956. — № 169. — С. 7-9. Распределение яркости в изображении туманности с постоянной плотностью // Бюл. ВАГО. — 1956. — № 23. — С. 31-35. Наблюдение солнечного затмения 30 июня 1954 г. в с. Михновцы Полтавской области // Бюл. ВАГО- 1957. — № 20. — С. 51-54 — Соавт.: Безкостый И. Д. Пространственная структура некоторых планетарных туманностей // Астрон. журн. — 1957. — Т. 34, вып. 6. — С. 827—836. Фотометрия изображений некоторых планетарных туманностей // Астрон. журн., 1957. — Т. 34. вып. 4. — С. 516—524. Детальная фотометрия и пространственная структура планетарных туманностей NGC 6720, 7009 и 7662: Автореф. дис. … канд. физ.-мат. наук. — Сумы, 1958.- 11 с.