Оле́г Кіндра́тович Баби́шкін (псевдонім — Савич Ол.; 4 листопада 1918, Переяслав — 29 червня 1991, Київ) — український радянський літературознавець і мистецтвознавець, доктор філологічних наук з 1963 року, професор з 1967 року. Член Спілки журналістів України і Спілки кінематографістів України з 1968 року, член Спілки письменників України.
Біографія Народився 4 листопада 1918 року у місті Переяславі (нині Київська область, Україна). Після закінчення восьмирічної школи, у 1933—1935 роках працював швейником на 4-й взуттєвій фабриці у Києві, навчався на робітничому факультетіБабишкін Олег Кіндратович / Київський національний університет імені Тараса Шевченка.. Згодом вчився на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1941 році.
З липня 1941 року в Червоній арміїБабышкин Олег Кондратьевич / Память народа. . Брав участь у німецько-радянській війні. Пройшов шлях від донських степів до Угорщини й Австрії, був поранений. Член ВКП(б) з 1944 року. За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985), двома медалями «За відвагу» (22 лютого 1944; 7 травня 1945), медалями «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня».
Упродовж 1945—1960 років працював в Інституті літератури Академії наук УРСР, одночасно у 1946—1948 роках завідував відділом «Літературної газети», у 1948—1949 роках обіймав посаду старшого редактора видавництва «Молодь». У 1960—1965 роках завідував редакцією мистецтва у видавництві «Українська Радянська Енциклопедія». Захистив кандидатську дисертацію; у 1964 році — докторську дисертацію про творчість Лесі Українки (головним опонентом на захисті був Максим Рильський). З 1965 року — професор кафедри історії та теорії журналістики Київського університету; у 1968—1988 роках — професор і завідувач кафедр історії журналістики, теорії й практики радянської преси, літератури та журналістики. Читав історію літератури народів СРСР та курс мистецтвознавства.
Помер у Києві 29 червня 1991 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Доробок Досліджував українську дореволюційну і радянську літературу і літературну критику, проблеми радянського і зарубіжного кіномистецтва. Автор монографій та літературно-критичних нарисів про творчість українських письменників, з питань драматургії та кіномистецтва, зокрема статей про Миколу Бажана, Олександра Довженка, Ігоря Савченка, Івана Кавалерідзе, драматургію Олександра Олеся, кінодраматургію Юрія Збанацького та інших. Окремими виданнями вийшли праці:
«Ольга Кобилянська» (1952); «Юрій Яновський» (1957); «Михайло Стельмах» (1961); «Боротьба за реалізм в українській літературі кінця 19 — початку 20 століть» (1961); «Володимир Самійленко» (1963); «Ольга Кобилянська» (1963); «Українська література на екрані» (1966); «Амвросій Бучма в кіно» (1966); «Агатангел Кримський» (1967); «Сучасне кіномистецтво Заходу» (1968); «Олесь Гончар» (1968); «Кіномистецтво сьогодні» (1972); «Радянське багатонаціональне кіномистецтво» (1974); «Кінематограф сучасного Заходу» (1984); «Кіноспадщина Юрія Яновського» (1987); «З вірою в людину» (1987); «Олександр Довженко — публіцист: Літературно-критичний нарис» (1989); «Шевченкова слава» (1989). </div> Низку праць присвятив життю і творчості Лесі Українки: «Леся Українка в Грузії» (1953); «Леся Українка в боротьбі проти українського буржуазного націоналізму» (1954); «Леся Українка. Життя і творчість» (1955, у співавторстві з Вараварою Курашовою); «Леся Українка в Криму» (1955); «Драматургія Лесі Українки» (1963); «У мандрівку століть. Слово про Лесю Українку» (1971). Упорядкував збірники спогадів і статей «Олександр Довженко» (1959), «Олександр Довженко про красу» (1968), «Леся Українка про мистецтво» (1966), книгу «Микола Вороний. Театр і драма» (1969). Автор кількох розділів у першому томі «Історії української літератури».
Примітки
Література Олег Бабишкін // , С. 14—15; ; Бабишкін Олег Кіндратович // ; Бабишкін Олег Кіндратович // ; М. Г. Лабінський. Бабишкін Олег Кіндратович // ; Бабишкін Олег Кіндратович // ; Ю. С. Бурляй. Бабишкін Олег Кіндратович // , С. 105;