Анато́лій Фе́дорович Луце́нко (17.02.1925-19.10.2002) — український поет, художник, вчитель. Відмінник народної освіти. Член Національної спілки письменників України з 1996 року, лауреат Премії Григорія Сковороди та Премії Івана Огієнка.
Біографія Народився 17 лютого 1925 року в с. Саверці Попільнянського району Житомирської області. В дитинстві сином ворога народу Мене вважали… Тяжко й дотепер. Ходив у школу босий і голодний Один я в класі був не піонер. Як те пташатко, загнане у клітку, За що? Мале, невинне… Я — дитя! Ніхто не бачив, як я плакав гірко, Як проклинав не раз своє життя. У 30-40-х роках родина Анатолія Федоровича була розкуркулена та заслана в Сибір. В 16 років, під час Другої світової війни потрапив у фашистський табір Освенцим. Звідки втік через Францію за допомогою Руху Опору, учасником якого він був.
У 1948 р. закінчив Київське училище прикладних мистецтв, у 1972 р. — Ленінградську академію мистецтв. З 1972 року і до кінця життя працював вчителем образотворчого мистецтва в Калитянській середній школі на Броварщині, де організував мистецьку студію «Веселка». Тепер у школі створено його музей.
Створив 4 альбоми пейзажних малюнків по 200 у кожному, також опанував графіку та іконопис. Анатолій Федорович розписав відбудувану Свято-Миколаївську церкву в с. Калита.
Творча діяльність Основні теми творчості Анатолія Федоровича: образ матері При каганці колись в дитинстві мати, Натомлена, сиділа над шиттям І починала з журою співати, І був той спів із сліз її життя. та образ України А болю по вінця! Від рідної мови Уже відриклися. Чи є в ній потреба Коли продаєм українські діброви Поля у хлібах і у синяві небо?
У 1986 р. видав книжку «Важкі жита» у колективному збірнику «Поліття» («Радянський письменник»).
У періодиці видрукувані літературно-дослідницькі статті про творчість Михайла Клименка, Миколи Костомарова, Максима Рильського, Лесі Українки, Тараса Шевченка.
Усі книжки автора вийшли у власному художньому оформленні.
Збірки поезій Збірки поезій «Сльоза і пам'ять» (1991) та «Живиця отчої землі» (1993) вийшли у видавництві м.Баранівка на Житомирщині. «Живучий пломінь» (Поезії. — К., — 1993 — с.59) «На моїм парозі» (Поезії. — видавництво Пан-студія — 1994 — с.47) «Не все розгубив» «Овогневе життя» (1994) «Максимове джерело» (1995) «Із пекла в пекло» (1996) «Кущиста рунь» (1997) «Вседоля» (1999) «Неповторні відтінки» (2000) «Глибиною серця» (2001)
Вшанування 20 травня 2016 року у Броварах з'явилось вулиця, названа на честь Анатолія Луценка. . Розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 196 від 20.05.2016
Джерела Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.
Примітки