Тепловий баланс Землі

Тепловий баланс Землі — баланс енергії процесів теплопередачі і випромінювання в атмосфері та на поверхні Землі. Основний приплив енергії в систему атмосфера -Земля забезпечується випроміненням Сонця в спектральному діапазоні від 0,1 до . Густина потоку енергії від Сонця на відстані 1 астрономічної одиниці дорівнює близько (сонячна постійна). За даними за 2000-2004 роки усереднений за часом і по поверхні Землі цей потік становить Физическая энциклопедия. В 5-ти томах. — М.: Советская энциклопедия. Главный редактор А. М. Прохоров. 1988. Центральний перетин земної кулі (), на який припадає тепловий потік від Сонця, в менше площі поверхні (), звідки середній тепловий потік на одиницю поверхні землі в менше сонячної постійної: , або в розрахунку на повну поверхню Землі.

Складові теплового балансу Основний приплив енергії до Землі забезпечується сонячним випромінюванням і становить близько в середньому по всій поверхні планети. Внутрішні джерела тепла (радіоактивний розпад, стратифікація по щільності) у порівнянні з цією цифрою незначні (близько ) .

З сонячного випромінювання, що потрапляє на Землю, приблизно 30% () відразу ж відбивається від поверхні Землі () і хмар (), а в сумі поглинається атмосферою () і поверхнею Землі () . Поглинання в атмосфері зумовлено, в основному, хмарами і аерозолями .

З поглинається поверхнею Землі енергії повертається в космічний простір у вигляді теплового випромінювання діапазону , ще передаються атмосфері за рахунок різних теплових процесів ( - випаровування води, - конвективний теплообмін). Крім того, близько випромінювання Землі поглинається атмосферою, з яких повертається у вигляді зворотного випромінювання атмосфери. Таким чином, повне теплове випромінювання поверхні Землі становить (356 + 40), що відповідає середній температурі (15 °С) .

Атмосфера випромінює в космічний простір , в тому числі , отримані від випромінення Сонця, , отримані від поверхні Землі, і різницю між випромінюванням поверхні, що поглинається атмосферою, і зворотним випроміненням атмосфери обсягом .

Внутрішнє тепло Землі Внутрішні джерела тепла Землі менш значні за потужністю, ніж зовнішні. Вважається, що основними джерелами є: розпад довгоживучих радіоактивних ізотопів (уран-235 і уран-238, торій-232, калій-40), гравітаційна диференціація речовини, припливне тертя, метаморфізм, фазові переходиГеотермия — Горная энциклопедия.

Середня густина теплового потоку по земній кулі становить або в цілому по Землі , тобто приблизно в менше, ніж середня сонячна радіація. В океанських районах цей показник становить у середньому , в континентальних - <ref name=pollack>Pollack, H. N., S. J. Hurter, and J. R. Johnson (1993), Heat flow from the Earth's interior: Analysis of the global data set, Rev. Geophys., 31(3), 267-280.</ref>. У глибоководних океанічних жолобах вона змінюється в межах , на континентальних щитах - , в областях геосинкліналей і серединно-океанічних хребтах може досягати і більше . Близько 60% теплового потоку () припадає на внутрішні джерела теплаVan Schmus W.R. Natural radioactivity of the crust and mantle, AGU Handbook of Phisical Constants, edited by T.J. Ahrens, Am. Geophys Un., Washington, D.C., 1994., інші 40% зумовлені охолодженням планети.

Відповідно до вимірів нейтринного потоку з надр Землі, на радіоактивний розпад припадає () внутрішнього тепла Ядерный распад дает половину тепла Земли — infox.ru, 18.07.2011..

Природний парниковий ефект Основні атмосферні гази (кисень та азот) прозорі для вхідного сонячного світла, але також прозорі для вихідного теплового (інфрачервоного) випромінення. Однак водяна пара, вуглекислий газ, метан та інші слідові гази — непрозорі для багатьох довжин хвиль теплового випромінення. Поверхня Землі випромінює чистий еквівалент 17-и відсотків отриманої сонячної енергії у вигляді теплового інфрачервоного випромінювання. Однак кількість, яка безпосередньо йде в космос, становить лише близько 12 відсотків одержаної сонячної енергії. Частина, що залишилася — складова від 5 до 6 відсотків, поглинається атмосферою — молекулами парникових газів.

Коли молекули парникових газів поглинають теплову інфрачервону енергію, їх температура підвищується. Потім ці гази випромінюють збільшену кількість теплової інфрачервоної енергії в усіх напрямках. Тепло, що випромінюється вгору, продовжує зустрічатися з молекулами парникових газів; ці молекули також поглинають тепло, і їх температура підвищується, а кількість тепла, яке вони випромінюють, збільшується. Атмосфера стає тоншою з підйомом, тож приблизно на висоті 5-6 км, концентрація парникових газів в вищерозміщених шарах атмосфери настільки мала, що тепло може йти до космосу.

Оскільки молекули парникових газів випромінюють інфрачервону енергію в усіх напрямках, деякі з них поширюють її донизу і зрештою, вона повертається на поверхню Землі, де поглинається. Таким чином, температура поверхні Землі стає вищою, ніж якби вона нагрівалася тільки прямим сонячним випроміненням. Таке додаткове опалення і є природним парниковим ефектом. Це ніби якби Земля була покрита ковдрою, яка дозволяє проникати високочастотному випроміненню (сонячного світла), але уповільнює швидкість, з якою проходить низькочастотна інфрачервона промениста енергія, котру випромінює Земля.

Див. також Сонячна постійна Тепловий баланс земної поверхні Теплова інерція Внутрішній тепловий баланс Землі Радіогенна теплогенерація

Література Кондратьев К.Я. Радиационные факторы современных измерений глобального климата. - Л., 1980. Кондратьев К.Я., Биненко В.И. Влияние облачности на радиацию и климатю - Л. - 1984; Климатология Л. - 1989.

Посилання

J.T. Kiehl and Kevin E. Trenberth, February 1997: Earth’s Annual Global Mean Energy Budget. — Bulletin of the American Meteorological Society, 78, 197—208. Тепловий баланс Землі (Фізична енциклопедія) Тепловий баланс атмосфери (Фізична енциклопедія) Details of Earth’s energy balance — stanford.edu.

Glenn White Systematic Errors and Surface Fluxes in the NCEP Global Model. — noaa.gov. A. Zastawny Parametric model of the Earth’s radiation budget. — Meteorol. Atmos. Phys. 85, 275—281 (2004). DOI 10.1007/s00703-003-0017-z.

Earth’s Radiant Energy Balance and Oceanic Heat Fluxes. — oceanworld.tamu.edu.

On the Global Average IR Radiation Budget. — miskolczi.webs.com.

Jeffrey L. Anderson et al. The new GFDL global atmosphere and land model AM2/LM2: Evaluation with prescribed SST simulations . — Submitted to Journal of Climate, March 2003.

Global Heat Flow — International Heat Flow Commission (IHFC).

Global Heat Flow — International Heat Flow Commission (IHFC).

Don L. Anderson Energetics of the Earth and the Missing Heat Source Mystery — www.mantleplumes.org.

A.M. Hofmeister, R.E. Criss Earth’s heat flux revised and linked to chemistry . Tectonophysics 395 (2005), 159—177.

Henry N. Pollack, "Earth, heat flow in, " in AccessScience, ©McGraw-Hill Companies, 2008.

J. H. Davies and D. R. Davies Earth’s surface heat flux . Solid Earth, 1, 5-24, 2010.

Carol A. Stein Heat Flow of the Earth, AGU Handbook of Phisical Constants,'' edited by T.J. Ahrens, Am. Geophys Un., Washington, D.C., 1994.

Примітки