Бори́с Іва́нович Крю́ков (псевдонім — Іван Усатенко; 19 січня 1895, Оргіїв — 6 березня 1967, Буенос-Айрес) — український живописець, графік, мозаїст, театральний декоратор. Чоловік художниці Ольги Гурської.

Життєпис

Народився 19 січня 1895 року в місті Оргієві (нині в Молдові). Його батько — судовий службовець, мати — з роду Усатенків. Малювати почав з дитинства. Вступив до художньої школи Федора Кричевського в Києві, де також займався у викладачів Михайла Бойчука та Георгія Нарбута. 1918 року закінчив навчання, поїхав до Кам'янця-Подільського, до 1923 року викладав малювання в художньо-промисловому технікумі.

У 1923—1940 роках працював у Київському театрі опери та балету. У 1923–1941 роках співпрацював з видавництвами «Культура», Держвидав, «Книгоспілка», «Сло­во», «Радянський письменник». У 1943 році переїхав з родиною до Львова, з наближенням фронту — до Кракова, звідти — до Австрії, в місто Ґмунден.

1948 року еміґрував до Аргентини, оселився в Буенос-Айресі. Помер в Буенос-Айресі 6 березня 1967 року. Борис Крюков похований разом з своєю дружиною Ольгою Крюковою на Британському цвинтарі (сектор кладовища ) в Буенос-Айресі (координати поховання ).

Творчість Оформив біля 500 книг. Ілюстрував книги Івана Франка, Бориса Грінченка, Бориса Антоненка-Давидовича, Григорія Епіка, Леоніда Первомайського, Наталі Забіли, Петра Панча, Івана Ле, Оксани Іваненко, Юрія Смолича, Тараса Шевченка.

З 1950 року та до смерті був єдиним ілюстратором серії «Незабутні класики» (Clasicos inolvidables) іспанського видавництва «Ель Атенео» («El Ateneo»), зокрема проілюстрував книжки: «Тисяча і одна ніч» (1950 та 1956); «Фантастичні оповідання» Е. По (1951); «Божественна комедія» Данте Аліґ'єрі (1952); «Декамерон» Дж. Боккаччо (1953); «Дон Кіхот» М. Сервантеса (1954); вибрані твори Ф. Кеведо-і-Вільєґаса (1957); «Класичний іспанський театр» (1958); твори А. Франса (1959); Е. Золя (1961).

Для видавництва «Атлантида» проілюстрував книжки: «Маленький лорд Фаунтлерой» Френсіс Бернетт (1956); «Маленькі жінки» Луїзи Олкотт (1964); «Маленькі чоловіки» тієї самої авторки (1967).

Створив мозаїчний запрестольний образ Богоматері в українському греко-католицькому соборі Покрови Пресвятої Богородиці, Буенос-Айрес (1967).

Намалював два олійні зображення великих постатей аргентинської історії: «Битва під Чакабуко» — визволитель генерал Хосе де Сан-Мартін на коні перед військом (колекція муніципалітету Буенос-Айреса); великий портрет адмірала В. Бравна, 1967 (незакінчений через смерть художника, зберігається в Аргентинському морському інституті).

Намалював портрети дружини (художниці та дружини Ольги Гурської) і доньки Лідії Качуровської.

Серед його олійних робіт — «Жарти Бахуса» (Київ, 1942); «Запорожці» та «В гостях» (Львів, 1943).

В 1950—1960-ті проілюстрував близько 80 українських книжок для видавництв Миколи Денисюка та Юліана Середяка (зокрема «Сміхоліну»), малював карикатури для українського сатиричного журналу «Мітла» (редактор — Ю. Середяк), ілюстрував журнали для молоді, що друкувались у видавництві «Атлантида» (Atlantida).

Виставки В австрійський період його твори виставлялися в містах Відні, Зальцбурзі, Інсбруку та Лінці. У Буенос-Айресі його твори виставлялись у 1949, 1951, 1952, 1954, 1956, 1958 та 1965 роках, також у Канаді — 1956, Торонто, та у США — 1963, Нью-Йорк.

У 1964 та 1965 роках його ілюстрації відзначалися преміями: на міжнародному конкурсі в Мадриді — за малюнки «Дон Кіхот» та «Дон Сеґундо Сомбра», за романом Рікардо Ґвіральдеса (видавництво «Кодекс», Буенос-Айрес). 1969 року було влаштовано посмертні виставки у США та Канаді.

Примітки

Джерела та література Г. П. Герасимова Крюков Борис Іванович // ; М. Василик Крюков Борис Іванович // ; Zernask Heino. Boris Kriukow y sus mundos imaginarios, LA NACION, 10.03.1968. Яремчук Андрій. Борис Крюков: Велика елегія про землю батьків // Українська культура. — 2000. — № 5-6. Gedächtnisausstellung Boris Kriukow, Miteilungen Nr. 14, München 1977. (Beiträge von Wolodymyr Janiw, Alpheda Puluj, Alexander H. Puluj). Ilustraciones del Quijote han sido expuestas, LA NACION, 23.07.1964. Don Segundo Sombra habla ucraniano, EL LABORISTA, 18.03.1956. Brown pintado por un artista ucraniano, Revista «Del Mar», órgano del Institut Browniano, #117, V/XII, 1981. Пулюй-Гогенталь Альфеда. Інтродукція до пропам'ятної виставки Бориса Крюкова в УВУ; Пулюй Олександер Г. Спогади про Бориса Крюкова // Визвольний шлях. — 1977. — Вип. 10. — С. 1180-1188. Крюков Борис Іванович // Тарнашинська Людмила. І дисонансом — «сполохані коні» // Літературна Україна. — 1995. — 17 серп. Качуровський Ігор. Стобарвна путь // Нові дні. — 1977. — Травень. Качуровський Ігор. Художник Борис Крюков очима письменника // Київська старовина. — 1998. — № 1. Бібліотека українського мистецтва. Андрейканіч А. І. Крюков Борис Іванович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 60. ISBN 966-5467-23-4.