Густаф Фредрік Стеффен (; 4 травня 1864, Стокгольм — 15 квітня 1929, Гетеборг) — шведський соціолог і член шведського парламенту (Риксдаг), політекономіст. Шведська соціологія почала розвиватися пізно, а він першим проводив багато важливих досліджень у Швеції, в яких використовувалися соціологічні теорії та методи, з яких користала решта шведських університетів«Как возникла социология», № 3, Пер Монсон . Пан Густаф Стеффен був прихильником державної самостійності і політичної незалежності України, він автор брошури шведською та англійською мовами «Росія, Польща й Україна»стор. 3807, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 10 (перевидання в Україні), Львів — 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5.

Біографія Народився 1864 року у м. Стокгольм. Після завершення студій Густав Штеффен прийняв у 1883 р. ступінь бакалавра в Стокгольмі, а потім вивчав хімію в німецькому Рейнсько-Вестфальському Технічному університеті Ахена з 1883 р. до 1885 р., був технічним помічником у Гірничій Академії в Берлінському університеті (клас лектури Густава фон Шмоллєра у Гумбольдтському університеті Берліна) з 1885 р. до 1887 р. і в Королівському сільськогосподарському товаристві у Лондоні в 1889 р., був кореспондентом шведської газети у Лондоні (1887—1897 рр.). Де став членом Товариства Фабіана та другом Кропоткіна Петра Олексійовича. З 1897 р. до 1902 р. він був кореспондентом шведської газети у Флоренції. Давав лекції з економіки в Англії у 1892–1896 рр., а потім був кореспондентом Aftonbladet описуючи торгівлю і морські справи у Гетеборгу та інше. Він отримав ступінь доктора філософських наук в Ростокському університеті в 1902-1903 рр., а в 1903 р. він був призначений професором кафедри економіки і соціології в Гетеборзькому університеті (Вища школа). У філософії він був послідовником Бергсона. У Гетеборзькому університеті при своїй кафедрі організував навколо себе професуру з соціології. 1904 р. він був призначений членом співтовариства науковців і літераторів. У 1912 р. він став членом житлової комісії, у 1913 р. — членом Громадської ради, а в 1920 р. — членом ради соціалізації. У 1911–1916 рр. він став членом шведського парламенту Риксдагу першого скликання з виборчого округу Стокгольму, але в 1915 р. він був виключений із Соціал-демократичної партії Швеції через нібито, виражену симпатію до німців. Після Першої світової війни він був поновлений в соціалістичній партії. Стеффен був членом Королівського інституту суспільних наук і літератури в Гетеборзі. У 1929 р. помер у м. Гетеборг. Стеффен був членом Королівського наукового та літературного товариства в Гетеборзі, а також членом-кореспондентом Німецького товариства з соціології. Політично, він брав активну участь у шведській соціал-демократії.

Психологічна соціологія Стеффен був представником «психологічної школи соціології» й постулював:

Він для соціології є вченим психологом, об'єкт його дослідів — взаємодія або одностороннє втручання між людськими характеристиками свідомості. Їх метою є психологічне пояснення соціального життя, його походження і розвиток, що необхідно зрозуміти менталітет людини, а не матеріалізм у суспільстві. Його концепція — в тому, що всі основні соціальні факти виникають у свідомості індивіда. Таким чином, соціальний розвиток є історією душі. В чому помітний вплив на нього ідей соціальної доктрини Католицької Церкви. Адже у XVI столітті німецький теолог Руперт Мельденій висунув знамениту максиму: «» (у перекладі «в необхідному — єдність, у сумнівах — свобода, в усьому — любов»). Відомий теолог Йозеф Хеффнер визначив соціальне вчення Католицької Церкви як «сукупність соціально-філософських (взятих, по суті, із соціальної природи людини) і соціально-теологічних (взятих з християнського вчення про Спасіння) знань про сутність і устрій людського суспільства і про випливаючі звідси і застосовуваних до конкретних суспільних відносин нормам і завданням суспільного устрою (ладу суспільства)».Zitiert nach Knospe: Steffen, Gustaf Frederik. In: Wilhelm Bernsdorf, H. Knospe (Hrsg.): Internationales Soziologenlexikon. Band 1: Beiträge über bis Ende 1969 verstorbene Soziologen. 2. neubearbeitete Auflage. Enke, Stuttgart 1980, S. 411.Соціальне вчення УГКЦ .

Твори на шведській мові Sociala studier (sju delar, 1905-12) Den industriella arbetarfrågan (1889 i «Verdandis småskrifter») Färgernas betydelse i djur- och växtvärlden (1890 i «Verdandis småskrifter») Normalarbetsdagen (1891 i «Verdandis småskrifter») Från det moderna England (1893; tysk upplaga 1895) Brittiska ströftåg (1895; tysk upplaga 1896), Studier öfver lönsystemets historia i England (två delar, 1895, 1899; i Lorénska stiftelsens skrifter, 16) England som världsmakt och kulturstat (1898; tysk upplaga 1899) Lönarbetaren och samhället (1900), omarbetad på tyska: Geschichte der englischen lohnarbeiter, I 1250—1760 (1901), II 1760—1830 (1904), III 1830—1890 (1905) Über die kaufkraft erwachsener männlicher arbeiter in England 1760—1830 (dissertation 1902) England och demokratismen (1909; tysk bearbetning 1911) Lagstiftningen om smärre jordbruk och jordlotter i England, Skottland och Irland (1909; emigrationsutredningen) Utvandringen och de ekonomiska konjunkturerna i Sverige och Italien (1909; emigrationsutredningen) Lebensbedingungen moderner kultur (1909) Das problem der demokratie (1912) Samhällets kamp mot fattigdomen. I. Den lagstadgade minimilönen (1913) Sociologien, dess föremål och problemer (1907; tre upplagor) Sociologi (I—IV, 1910- 11) Der weg zu sozialer erkenntniss (1911) Die grundlagen der soziologie (1912) Die irrwege sozialer erkenntniss (1913) Den materialistiska samhällsuppfattningens historia före Karl Marx (1914) Marx och materialismen (1914) Krig och kultur (fyra delar, 1914-17; flera tyska upplagor) Världsåldrarna Demokrati och maktpolitik

Публікації на німецькій мові Die Demokratie in England: einige Beobachtungen im neuen Jahrhundert und ein Renaissanceepilog, Jena: Diederichs, 1911 Der Weg zu sozialer Erkenntnis, Jena: Diederichs, 1911 Das Problem der Demokratie, Jena: Diederichs, 1912 Die Irrwege sozialer Erkenntnis, Jena: Diederichs, 1913 Die Grundlage der Soziologie: Ein Programm zu der Methode der Gesellschaftswissenschaft, Jena: Diederichs, 1928.

Див. також Українсько-шведські відносини

Примітки

Джерела стор. 3807, Наукове товариство імені Шевченка, «Енциклопедія українознавства», том 10 (перевидання в Україні), Львів — 2000 р. ISBN 5-7707-4048-5 Vem är det: Svensk biografisk handbok 1925, red. fil dr Göran Lindblad, P A Norstedt & Söners Förlag, Stockholm 1924 s. 705 Horst Knospe: Steffen, Gustaf Frederik. In: Wilhelm Bernsdorf, H. Knospe (Hrsg.): Internationales Soziologenlexikon. Band 1: Beiträge über bis Ende 1969 verstorbene Soziologen. 2. neubearbeitete Auflage. Enke, Stuttgart 1980, ISBN 3-432-82652-4, S. 411 f.

Посилання

1162-1164, Steffen, Gustaf Fredrik i Nordisk familjebok (2:a upplagan, 1917) 517-518, Svenskt biografiskt handlexikon Scandinavian Sociology «Как возникла социология», № 3, Пер Монсон «Diccionario económico de nuestro tiempo» (STEFFEN, Gustav Frederick)