«Червоні вогні» () — іспано-американський драматичний трилер 2012 року про надприродне іспанського режисера, сценариста та продюсера Родріго Кортеса.

У головних ролях: Кілліан Мерфі, Сігурні Вівер і Роберт Де Ніро.

Сюжет Професор університету, психолог і кваліфікований скептик Маргарет Метісон та її асистент, фізик Том Баклі, спеціалізуються на розвінчанні паранормальних явищ та викитті шахраїв. Вони спостерігають за спірними сеансами, а потім роз'яснюють трюки, до яких вдаються удавані екстрасенси.

Відомий незрячий екстрасенс Саймон Сільвер, чий найбільший критик — репортер-скептик Мартін Вайвер —таємниче помер від серцевого нападу під час його останнього шоу 30 років тому, оголошує про відновлення своїх публічних виступів. Ця новина привертає значну увагу медіа, і Сільвер починає з'являтися на телебаченні задля просування своїх майбутніх шоу. Баклі та Маргарет вже встигли простежити за виступом «цілителя вірою» Леонарда Палладіно (є колишнім учнем Сільвера) у театрі, та, використовуючи спеціальне обладнання, викрити його як шахрая, котрому асистентка, яка має гарний огляд на зал, де йде шоу, нашіптує у навушник інформацію про потенційних жертв "зцілення".

Баклі пропонує Метісон проаналізувати діяльність Сільвера, але та категорично проти. Після участі Метісон у телешоу, хлопець вдруге говорить про необхідність тестування екстрасенса, адже їх превселюдно пошили у дурні. Жінка знову відкидає цю ідею, зізнаючись, що раніше вона вже намагалася викрити Сільвера, проте була приголомшена, коли той, здавалося, зв'язався з її сином Девідом, який перебуває у комі. Він змусив Метісон сумніватися, хоча жінка думала, що готова до "вистави". І тому вона вважає його небезпечним, радить не наближатися.

Розчарований Баклі намагається самостійно стежити за виставою Сільвера, використовуючи те саме обладнання, що і раніше, але той його спробу одразу помічає, а вся техніка виходить з ладу. Баклі повертається до Метісон і знаходить її непритомною на підлозі. Згодом вона помирає у лікарні від хронічного судинного захворювання. Після смерті Метісон Баклі стає все більш одержимим розслідуванням діяльності Сільвера, але його зусилля перериває низка незрозумілих подій: електронні пристрої живуть своїм життям, постійно з'являються мертві птахи, а лабораторія Баклі потерпає від незрозумілих руйнувань.

Саймон Сільвер прийняв запрошення Пола Шеклтона, голови Наукового центру вивчення паранормальних явищ, погодившись пройти всебічне наукове тестування своїх екстрасенсорних здібностей (раніше він відмовився від аналогічної пропозиції Маргарет Метісон): упродовж двох тижнів чоловік проходитме в університеті різноманітні випробування, розроблені комісією експертів з наукового центру. Раніше Метісон вже вказувала на наявність недоліків в їхніх методах тестування.

Обурений Баклі завдяки своїй наполегливості приєднується до групи спостереження, але йому не дозволяють брати участь у процесі проведення тестів або процедур контролю, він може лише переглядати записані матеріали. Найбільше питань у Баклі викликають результати тесту, у якому використовуються дві ізоляційні кабіни у спробі записати телепатію: вони надто приголомшиві, у вісім разів перевищують очікувані та підтверджують, що Сільвер має справжні екстрасенсорні здібності. Шеклтон має намір їх опублікувати перед фінальним шоу. Баклі доручає своєму асистенту Бену, студенту, переглянути всі записи (4,5 години плівки з семи камер, тобто понад 30 годин) та знайти раціональне пояснення тому, як Сільверу вдалося обійти контроль.

Водночас Сільвер оголосив, що йде зі сцени, тому ціни на квитки на його останнє шоу миттєво підскочили до двох тисяч доларів. Дедалі більше схвильований Баклі також приходить, й у ванній кімнаті під час антракту один з людей Сільвера жорстоко побив його у спробі вбити, поки до Бена доєднується завзята студентка кафедри психології Саллі Оуен (новоспечена дівчина Баклі). Вона помічає, що і Сільвер, і людина в іншій ізоляційній кабіні носили ідеально синхронізовані аналогові годинники, що демонструють різний час, а отже, вони спільники, котрі користувалися спеціальним кодом, зав'язаному на часі, аби обійти тест на телепатичність. Крім того, дівчина приходить до висновку, що Сільвер симулює свою сліпоту: він жодного разу не торкається стрілок годинника, щоб перевірити час.

Закривавлений і доведений до межі своїх можливостей Баклі вривається до зали, аби протистояти Сільверу. Поки вони сперечаються, виникають нові електричні перешкоди, і сцена починає трястися, але все швидко закінчується. Сільвер спантеличений, адже усвідомив, що Баклі має великий телекінетичний потенціал, а руйнування навколо нього є побічним ефектом емоційного стану хлопця. Баклі кидає монету в обличчя Сільверу, яку той інстинктивно ловить, демонструючи глядачам, що він може бачити.

Хлопець залишає театр і через внутрішній монолог зізнається, що не приймав себе і працював розвінчувачем паранормальних явищ у надії знайти когось подібного собі, знайти пояснення. Також він висловлює жаль через те, що не розповів Метісон правду про свої здібності, поки вона була жива, оскільки знання, що «існує дещо більше», могло б її втішити. Сподіваючись, що вона та її син знову зможуть бути разом після смерті, Баклі разом із Саллі йде до лікарні та вимикає апарат штучної вентиляції легень (ШВЛ). Роблячи це, він зізнається собі, що не може завжди заперечувати те, ким він є. Баклі більш не хоче зрікатися себе.

У ролях

Кілліан Мерфі — фізик Том Баклі, асистент Маргарет Метісон Сігурні Вівер — професор університету, психолог і кваліфікований скептик Маргарет Метісон Роберт Де Ніро — екстрасенс-шахрай Саймон Сільвер Ян Корнет — Девід Метісон, син Маргарет, який перебуває у комі Джоелі Річардсон — Моніка Хандсен, агент Саймона Сільвера Елізабет Олсен — студентка кафедри психології Саллі Оуен, дівчина Баклі Крейг Робертс — студент Бен, молодий асистент Баклі Тобі Джонс — голова Наукового центру вивчення паранормальних явищ Пол Шеклтон Берн Горман — Бенедикт Коен, учасник телешоу Гаррік Хейгон — Говард МакКолм, учасник телешоу Сід Мостоу — репортер-скептик Мартін Вайнер, найбільший критик Саймона Сільвера (30 років тому таємниче помер від серцевого нападу під час його крайнього шоу) Леонардо Сбаралья — «цілитель вірою» Леонардо Палладіно, учень Саймона Сільвера Джині Спарк — шахрайка Трейсі Нортроп, яка "допомагає" сім'ї Сіджвік Натан Осгуд — Майкл Сіджвік Мадлен Поттер — Сара Сіджвік, дружина Майкла Елоїз Вебб — Сьюзен Сіджвік, одна з доньок Сари та Майкла та ін.

Критика На вебсайті агрегатора Rotten Tomatoes 30% критиків дали фільму «Червоні вогні» позитивний відгук. На Metacritic фільм має середню оцінку 36 зі 100, що свідчить про «загалом несприятливі відгуки».

У газеті The New York Times Жанетт Катсуліс похвалила першу частину фільму за її «розумний, балакучий сценарій та напружену режисуру», проте розкритикувала кінцівку, стверджуючи, що все «зіпсували складні піротехнічні ефекти та бійка у ванній кімнаті». Майкл Нордін із журналу Slant Magazine також дійшов висновку, що «хоча занепад у другій половині відбувається поступово, момент, коли фільм остаточно "переступає межу" абсурду, настільки невдалий і безглуздий, що миттєво зводить нанівець майже всю довіру, яку Кортес зумів заслужити на початку».

Колишній член Асоціації кінокритиків Остіна Вільям Госс дав більш позитивний відгук у IndieWire, вважаючи «Червоні вогні» — «постійно грайливим, подекуди іронічним фільмом, що майстерно обігрує заїжджені прийоми жанру», фінал якого «саме таки, що має розділити глядачів» (так, власне, і сталося). Це, на його думку, «рідкісний приклад амбітної спроби "вдарити по максимуму", що підтверджує наявність справжнього таланту».

Натомість кінокритик Більге Ебірі у своїй статті для розділу поп-культури журналу New York —Vulture — зауважив, що фільм «просто виснажує; він і божевільний, і самовпевнений водночас».

Цікаві факти Назва іспанської кінокомпанії, що була залучена до процесу створення фільму, — Nostromo Pictures. Космічний корабель, на якому служила Сігурні Вівер у фільмі «Чужий», мав назву Nostromo. У відеолабораторії, де працює Баклі, є копія відомого постера «I Want To Believe» із серіалу «Цілком таємно», проте цитату символічно змінено на «I Want To Understand». Пол Шеклтон використовув задля перевірки екстрасенсорних здібностей ті ж картки, що і Пітер Венкман в одній із перших сцен фільму «Мисливці на привидів» (1984). В обох фільмах знімалася Сігурні Вівер. В основу сцени, де Маргарет Метісон викриває «цілителя вірою», покладена реальна історія викриття Джеймсом Ренді американського телепроповідника Пітера Попоффа у 1986 році, дружина якого (Елізабет) з-за лаштунків передавала через прихований у вусі радіоприймач особисту інформацію про відвідувачів з молитовних карток, що ті заповнювали перед «служінням», яку Попофф потім подавав як «божественне одкровення». Відео парапсихологічних експериментів, проведених із Сільвером в університеті, імітують ті, що проводилися в реальному житті з Урі Геллером у Стенфордському дослідницькому інституті в 1970-х роках. Фрагменти самого відео показані в документальному фільмі про життя та кар'єру відомого сценічного фокусника, котрий став науковим скептиком щодо паранормальних явищ, Джеймса Ренді «Чесний брехун» (2014). Пристрій для перехоплення бездротової передачі даних і фальшиві гороскопи, що Баклі роздавав студентам на занятті, взяті з реальної роботи Джеймса Ренді з викриття шахрайства. Персонаж, якого грає аргентинський актор Леонардо Сбаралья, має прізвище Палладіно, що є натяком на відому італійську медіум епохи спіритуалізму Еусапію Палладіно, котру не раз ловили на шахрайстві. Пісня, яку насвистує хлопець у туалеті, взята з опери «Чарівна флейта» Вольфганга Амадея Моцарта про ловця птахів. У сцені після титрів глядачам демонструють відчинене вікно з жовтими шторами, що вже показували раніше, після руйнувань у лабораторії Баклі.

Джерела