Князь-єпископство Чорногорія () — теократична держава, яка існувала у 1697—1852. Вона постала з сербського православного єпископства Цетинє, що пізніше стало митрополією, яке відмовилося від османської протекції і перетворили єпископство Цетинє в де-факто російський протекторат, під владою, митрополита (Владики)Victoria Clark, Why angels fall: a journey through Orthodox Europe from Byzantium to Kosovo, p. 93Robert Bideleux, Ian Jeffries, A history of eastern Europe: crisis and change, p. 86Anthony Trollope, Saint Pauls, Volume 5, p. 430 Історія починається з Данило Шчепчевича, єпископа Цетинє який об'єднав декілька чорногорських кланів у боротьбі з Османською імперією, яка займала більшу частину південно-східної Європи. Владика Данило заснував першу династію Петровичів-Негошів, яка обіймала посаду митрополита Цетинє до 1852 року, коли Чорногорія стала світською державою (князівством) на чолі з Данилом Петровичем Негошем. Крім того, вона була короткий час монархією, у 1767—1773, коли самозванець Стефан Малий, видавав себе за російського імператора Петра III і коронував себе Володарем Чорногорії.
Примітки