Павло Борисович Білик (, місто Євпаторія, тепер Автономна Республіка Крим — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський залізничник. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в січні 1934 — травні 1937 р. Член ВУЦВК.
Життєпис Освіта середня.
Учасник Громадянської війни, член ВКП(б) з 1919 року.
На 1925—1927 роки — комерційний директор тресту «Донвугілля» в Харкові.
У 1933 — грудні 1935 року — начальник управління Катерининської (Сталінської) залізниці.
Одночасно з 1934 року — заступник Уповноваженого народного комісаріату шляхів сполучення СРСР по Українській СРР.
З грудня 1935 до 1937 року — начальник Центрального управління експлуатації Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР та заступник народного комісара шляхів сполучення СРСР.
8 вересня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний 22 березня 1938 року, похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.
8 грудня 1956 року посмертно реабілітований.
Нагороди орден Леніна (4.04.1936)
Джерела Билик Павел Борисович (1893) І. В. Толстих, Н. М. Бикова, Ю. М. Чекушина. Делегати XVII з'їзду ВКП(б) від Дніпропетровської області (спроба персонографії)