Міранда — героїня Шекспірівської п'єси «Буря».
Міранда — це вродлива донька старого герцога Просперо.
Характер Характер Міранди дуже жіночний. Вона вродлива, скромна й ніжна; ці риси виражають все її буття, внутрішнє і зовнішнє, вони є квінтесенцією її сутності. Вона так дивовижно проста і чиста, що здається неземною. Порівнюючи якусь іншу жінку з Мірандою — хай це буде навіть одна з найпрекрасніших творінь Шекспіра, ми побачимо, що жодна з них не могла би зрівнятися з нею; кожна здаватиметься дещо грубою чи несправжньою в безпосередньому порівнянні цим чистим дитям природи, цією «Євою з завороженого Раю».
О, як я страждала,Узрівши муки інших!''(Дія перша, Сцена 2)
Проте, хоча вона й думала, як наївна дівчинка, вона також проявляє неабияку силу. Наприклад, в цьому уривку, який багато редакторів подали як слова Просперо (зокрема і в наведеному нижче перекладі), вона втрачає свою звичайну пасивну роль, лаючи Калібана:Тебе ніяка ласка не бере,Лише на зло ти здатен. Я спочаткуТебе жалів, навчав тебе невпинно,Як називати речі. Ти ж, дикун,Не знав нічого і лише ревів,Мов дикий звір. Тебе навчив я мови,Щоб міг ти висловить свої бажання.Тепер ти розумніший став, протеЄ щось таке в твоїй натурі підлій,Чого не можуть знести чесні люди.Я через це замкнув тебе в печері,Та й по заслузі: ти-бо заробивЩе тяжчої покари, ніж тюрма.(Дія перша, Сцена 2)
Міранда також кидає виклик своєму батьку, коли просить за тих, хто на кораблі, сказавши йому:«Якби була всесильним богом я,То звергла б море у земні безодні,Щоб врятувать нещасний корабель,А з ним і бідні душі.»''
Інші інтерпретації Міранда Шекспіра виступає як оповідач і головний герой трилогії «Дочка Просперо» у фантастичних романах Л. Джейгі Лемплайтер; Міранда — один з супутників Урану, названий на честь героїні Шекспіра. Уран має також інші супутники, названі іменами шекспірівських персонажів.
Посилання «Буря» у перекладі Миколи Бажана