Жан ЖандунськийДворнік Ф. Слов'яни в Європейській історії та цивілізації / Пер. з англ. — К.: Дух і Літера, 2000. — 528 с. — ISBN 966-7888-02-9 (, , , близько 1285, Реймс, Франція — 1328, Тоді, Італія) — середньовічний французький філософ, теолог і політичний письменник. Відомий своєю відвертою підтримкою аристотелізму і впливом на ранній рух аверроїстів. Також він є автором першого туристичного путівника по Парижу.

Життєпис Жан народився у РеймсіSouth, J. B. (2002). John of Jandun. In J. J. E. Gracia & T. B. Noone (Eds.), A Companion to Philosophy in the Middle Ages (p. 372)., Франція, між 1280 і 1289 роками, але точна дата невідома. Провів дитинство, ймовірно, у французькому містечку Жандун (де сучасний Сіньї-л'Аббе).

Відомо, що до 1310 року він став членом факультету мистецтв у Паризькому університеті, де вивчав сім вільних мистецтв. У 1315 р. він був викладачем в Наваррському коледжі. Будучи професором у Парижі, він був у курсі справ і брав участь у теологічних дебатах. У 1315 році Жан став членом-засновником факультету у Наваррському коледжі і у нього було 29 студентів. У 1316 р. Папа Римський Іоанн XXII нагородив Жана Жандунського званням каноніка в Санлісі і ймовірно, що він проводив свій основний час там, хоча продовжував викладати в Парижі наступні десять років.

Другом і однодумцем Жана був Марсилій Падуанський, ще один аверроїст і ректор Паризького університету протягом певного часу. Він подарував Жану копію коментарів П'єтро д'Абано до текстів Аристотеля. У 1324 році Марсилій завершив свою працю «» (Захисник миру), який називають найсміливішим твором середньовічної політичної думки. В ньому наголошувалось на суверенності народу як на підвалині, на якій будується держава, а також висловлювався протест проти надання папі влади світового владики. Коли у 1326 році стало відомо, що автором «Defensor pacis» є Марсилій, він і Жан Жандунський втекли до двору Людовика IV Баварського. Папа Іоанн XXII засудив Жана, а в 1327 році остаточно відлучив як єретика.

Жан супроводжував Людовика IV в Італію і був у Римі 1 травня 1328 року, коли Людовик був коронований як імператор Священної Римської Імперії. Він призначив Жана єпископом Феррарі. Через десять тижнів Жан був офіційно прийнятий до королівського двору і йому надали трьох слуг і трьох коней. У тому ж році, близько 31 серпня, Жан помер у Тоді (Італія), ймовірно по дорозі до місця його нової єпископської кафедри.

Праці Найвідоміша праця Жана Жандунського — про agens sensus. Він також писав про вакуум, розмаїття видів, душу, розум, і на інші теми, що мають відношення до Аристотеля.

Перша робота Жана, коротке quaestio, була опублікована в 1314 році, хоча певне писати її він почав ще 1307 року. Серед інших творів: «Physics», «De anima», «Metaphysics», «Parva naturalia» і «De caelo».

Через близькість до Марсилія Падуанського, Жану часто приписують авторство або співавторство «Defensor pacis». В теперішній час загальноприйнятою є версія, що він не писав цей твір, хоча, можливо, давав Марсилію щодо нього поради.

Спадщина Роботи Жана Жандунського принесли традиції аверроїзму в Болонью, Падую і Ерфурт у XIV столітті і до Кракова у XV столітті. Він завжди тяжів до поглядів Аристотеля, але не боявся заперечувати йому в своїх висновках. Багато поглядів Жандунського були незвичними та суперечливими і негативно сприймалися католицькою церквою. Його рукописи і друковані книги мали значний вплив на аверроїстів до часів Галілея.

Примітки

Джерела

Gewirth, A. (1948). John of Jandun and the defensor pacis. Speculum, 23(2), 267—272. Grant, E. (1981). Much ado about nothing, theories of space and vacuum from the middle ages to the scientific revolution. (pp. 10-32). Cambridge Univ Pr. Inglis, E. "Gothic Architecture and a Scholastic: Jean de Jandun's ‘Tractatus de laudibus Parisius’ (1323), " Gesta Vol. 42, No. 1 (2003), pp. 63-85. MacClintock, S. (1956). Perversity and error: Studies on the «averroist» john of jandun. (pp. 4-101). Bloomington, IN: Indiana University Press. Mahoney, E. P. (1998). John of jandun. In E. Craig (Ed.), Routledge encyclopedia of philosophy volume 5 (pp. 106-108). New York, NY: Routledge. Marenbon, J. (2003). Bonaventure, the german dominicans and the new translations. In J. Marenbon (Ed.), *Medieval Philosophy: Routledge history of philosophy volume 3 (pp. 225-240). New York, NY: Routledge. South, J. B. (2002). John of Jandun. In J. J. E. Gracia & T. B. Noone (Eds.), A Companion to Philosophy in the Middle Ages (pp. 372-373).