«Незамо́жник» (з травня 1918 року до січня 1919 року «Київ») — ескадрений міноносець типу «Фідонісі»Також ще пишуть, як есмінці «ушаковської» серії або есмінці типу «Фідонісі»., російського, українського, українського радянського та радянського флотів. Загалом есмінці «ушаковської» серії належали до есмінців типу «Новик».
Всього було замовлено 16 кораблів цього типу для Чорноморського флоту Росії, з яких було введено до складу флоту чотири одиниці, інші 12 добудовувалися на корабельні в Миколаєві (Україна).
Корабель від 2 липня 1915 року до травня 1918 року носив ім'я «Занте», з січня 1920 року до 12 липня 1923 року знову «Занте». 12 червня 1923 року був перейменований на український манер — «Незаможний», а з 29 квітня 1926 року йому дали ім'я «Незаможник».
Замовлення
«Незаможник» був замовлений в рамках останньої передвоєнної суднобудівної програми під іменем «Занте» у 1914 році з початком Першої світової війни. Корабель призначався для посилення Чорноморського флоту у зв'язку із значним ростом ВМС Туреччини: турецька керівна еліта була вороже налаштована до Росії та підтримувала стратегічні близькі стосунки із Німеччиною та пронімецькими військово-політичними союзами — «Троїстий союз» (з 1912 року до нього увійшла Туреччина, утворивши «Четверний Союз»).
Спочатку було замовлено чотири кораблі типу Фідонісі. Однак, оцінюючи есмінці «ушаковської» серії, як найвдаліші серед кораблів даного класу, Морський головний штаб в 1916 році замовив у Миколаєві ще 12 кораблів цього типу.
Конструкція корабля
Проект
Кораблі «ушаковської» серії були названі в пам'ять про перемоги російського флоту під командуванням Ф. Ф. Ушакова, а тому відомі як «ушаковська» серія.
На прохання офіцерів флоту та керівництва Товариства Миколаївських заводів та верфів (останні заради спрощення та здешевлення суден) проект нового корабля повторював основні технічні рішення есмінців типу «Дерзкий».
За своєю конструкцією кораблі типу «Фідонісі» повторювали основні риси кораблів типу «Дерзкий», але з доопрацюванням конструкції та озброєння.
Нові кораблі відрізнялись від застарілих кораблів типу «Дерзкий» наявністю турбінних та парових приводів допоміжних механізмів, посиленим артилерійським озброєнням, усуненням значних перевантажень через встановлення не проектного озброєння, тритрубними торпедними апаратами. Також інженери модернізували енергетичне обладнання.
На кораблі був встановлений обмежувач швидкості ходу корабля. Для врівноваження маси судна були зменшені баки із запасом палива та прибрані поздовжні сталеві перегородки в носовому котельному відділенні. Натомість був посилений палубний настил та збільшена висота котельних захисних кожухів.
В процесі побудови «Незаможника», на основі бойового досвіду, кормовий (п'ятий) торпедний апарат замінили на 102-мм артилерійську установку. А в травні 1916 року два 40-мм автомати фірми «Віккерс» замінили на дві 57-мм гарматиСтепанов Ю. Г., Цветков И. Ф. Эскадренный миноносец «Новик». Военная литература — [Техника и вооружение].
Архітектура корабля
«Незаможник», як і інші кораблі «ушаковської» серії, виділявся серед есмінців типу «Новик». Усі кораблі типу «Дерзкий», «Фідонісі» походять від есмінців типу «Новик», котрі в свою чергу розроблялися на основі німецьких технологій. Від есмінців типу «Новик» тип «Фідонісі» відрізнявся наявністю трьох димовідвідних труб на відміну від чотирьох у «Новиках». Силует судна виглядав, як і у інших представників цього класу бойових кораблів — довгий видовжений корпус та низькі надбудови, сильно виділялися на загальному фоні тільки димовідвідні труби та щогли, дещо нахилені назад, все інше виглядало єдиним і цілісним об'єктом.
На кормі есмінця розміщувалася надбудова для 102-мм гармати Обухівського заводу, яка також була основою для кормової щогли. Інша щогла розташовувалася позаду командного містка есмінця.
Корпус і надбудови
Корпус
Корпус есмінця, як і всіх тодішніх кораблів, був клепаний. Найбільша довжина становила 92,75 м, а ширина 9,07 м. Індекс подовження становив (L: B) = 10,23 (вищий індекс відношення довжини до ширини корпусу показує ступінь його поздовжньої гнучкості). Це дозволяло есмінцям витримувати серйозні хвильові навантаження (п'ятиметрові хвилі довжиною до 100 метрів). Це також забезпечувалося високогнучкою сталлю (з часовим опором руйнуванню 55 кг/мм2)Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — С. 5 — 6. .
Міцність та гнучкість корпусу корабля забезпечували системи поздовжнього та поперечного набору шпангоутів. Лік шпангоутів вівся з корми до носа корабля. Основною особливістю конструкції корпусу було використання системи поздовжнього набору шпангоутів (41 — 139 штук) в районі котелень і машинного відділення. Корпус складався із 8-мм вертикального кіля висотою 1050 мм, з подвійних сталевих кутників на верхніх і нижніх кромках, двох днищевих та одного бортового стрингера по кожному борту, та по одному карлінгсу (350×1-1,5 мм) на кожний борт.
Вся ця конструкція разом із 4-мм сталевим настилом другого дна та верхньої палуби з поздовжніми перегородками, 6-9 міліметровою зовнішньою обшивкою і 11,5-мм палубним стрингером, склали достатньо міцну і жорстку конструкцію, котра протистояла поздовжньому згинальному моменту в різних експлуатаційних умовах.
Оскільки конструкція корабля передбачала подвійне дно, міждонний простір поділявся флорами (переділками) на відсіки, де зберігалося пальне. За машинно-котельним відділенням, вертикальний кіль плавно зменшувався та переходив у вертикальний форштевень і фігурний литий ахтерштевень.
Поперечний набір складався із шпангоутів (подвійні кутники товщиною 6 мм зв'язані між собою бракетами — 4,5-мм листами) і бімсів верхньої та житлової палуб (5-мм кутники). Дев'ять металевих головних поперечних перегородок забезпечували непотоплюваність корабля.
Надбудови
Носова надбудова судна складалася із носового мостика, бойової та штурманської рубки. Бойова рубка збудована із хромованих сталевих листів товщиною 12,7 мм (стіни) і 6 мм (дах). В районі розташування компасу використовувалася маломагнітна сталь. Штурманська рубка розташовувалася позаду бойової і була захищена 3-3,5 мм листами сталі. Носовий мостик простягався на всю ширину корабля.
На надбудові (середній місток) між другою (від носа корабля) та третьою димохідними трубами розташовувалися два прожектори та 40-мм автомат «Віккерс». З лівого борту розміщувався чотиривесловий рятувальний човен (ял) і вельбот. На правому борті розташовувався шеститивесловий ял та моторний катер. Також по обох бортах військового судна розташовувалися дві запасні торпеди.
Кормовий місток знаходився позаду третьої димохідної труби, на якій розташовувалася 102-мм артилерійська установка.
Силова установка
Для есмінця обрали силову установку потужністю 29 000 к.с. (робоча потужність становила 22 496 к.с.). Силова установка есмінця «Незаможник» складалася з двох парових турбін системи Парсонса (Parsons) та п'ятьох водотрубних котлів системи Торнікрофт (Thornycroft) з тиском 17кг/см2. Котельна система корабля складалася з трьох котельних відділень тресту «Наваль-Руссуд». У кожному відділенні розміщувалося два котли (у кормовому котельному відділенні розміщувався один котел). Електрику на кораблі забезпечували два турбогенератори потужністю 35 кВт кожний.
Проектна найбільша швидкість становила 33 вузли, а прийнятна швидкість на випробуванняхПісля добудови, інженери на випробуваннях есмінця «Незаможник» визначили для нього прийнятну швидкість 27,5 вузлів. становила 27,5 вузлів. Дальність плавання становила 1500 миль при швидкості 21 вузол. Запас пального (нафта) становив 265 т.
Побут на кораблі
У порівнянні із попередніми есмінцями, усі кораблі серії мали зручніші умови побуту для екіпажу. Відмінності полягали у розташуванні каюти командира, офіцерів та кают-компанії під півбакомНапівбаком на кораблі називають вивищену передню частину корабля — тобто носова частина корабля.. Офіцери мали свій бар, ванну та туалетну кімнату. У кожній офіцерській каюті були ліжко, шафа, складний умивальник, письмовий стіл, крісло та вішалка для одягуЧернышев А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007. — С. 73 — 74..
Для нижніх чинів було передбачено два кормових і один носовий кубрики, деякі спальні місця були у формі гамаків. Кондукторське приміщення розташовувалося в кормовій частині корабля.
Камбуз розташовувався під кормовим містком, кухонні плити горіли на нафті.
Житлові приміщення обшивалися корковими пластинами з повітряним шаром. Підлога була покрита 5-мм лінолеумом. Шафи та столи на кораблі були металевими, крісла дерев'яними.
Загальна оцінка проекту
Оскільки есмінці «ушаковської» серії належали до есмінців типу «Новик», за винятком деяких відмінностей їхні техніко-бойові характеристики були майже ідентичні. А «Новиків» в свою чергу, вважали найкращими в своєму класі бойовими кораблями перед Першою світовою війною. Велику роль в цьому відігравали 102-мм гармати Обухівського заводу, котрі мали хорошу балістику. На кораблях встановлювали майже виняткові на той час системи управління залповою торпедною та артилерійською стрільбою. Корабель мав добре мінне (80 мін зразка 1908 чи 1912 років, або 60 мін 1926 року) та торпедне (чотири тритрубних 457-мм торпедних апарати) озброєння.
До недоліків кораблів цього типу відносять: будівництво кораблів на різних заводах, багато з яких не мали достатнього досвіду для такого високотехнологічного будівництва, через що багато кораблів не могли набирати проектну швидкість, а механізми часто страждали на дрібні поламки. Перша світова війна додала до цих проблем ще й поспішність, що не могло позитивно вплинути на якість виконання робіт, а дефекти, які повинні були виявляти під час заводських випробувань, проявлялися в ході бойової експлуатаціїВерстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — С. 127..
На початок Першої світової війни ці кораблі були одними з найсучасніших у своєму класі, але на кінець — сильно поступалися «однокласникам», що оснащувалися вже 533-мм торпедами та влучнішими артилерійськими установками. Проведена модернізація усіх кораблів в першій половині 1920-х років дозволила дещо скоротити відставання в техніко-бойових характеристиках у порівнянні із кораблями провідних іноземних флотів.
Будівництво
Закладення та добудова
Есмінець «Незаможник» (тоді як «Занте») 2 липня 1915 року зарахований в список суден Чорноморського флоту. У травні 1916 року корабель був закладений на стапелі заводу «Наваль» тресту «Наваль-Руссуд» в Миколаєві. 21 березня 1917 року відбувся спуск на воду.
17 березня 1918 року корабель в недобудованому стані (готовність корпусу 70%, механізмів 85%), був включений до українського військового флоту.
З травня 1918 року до січня 1919 року корабель носив назву «Київ». У січні 1919 року корабель переходить в руки Червоної армії, а пізніше Білої армії. Тож в цей буремний час есмінець не добудовувався.
В січні 1920 року «біле» командування при наближенні до Миколаєва військ червоноармійців, відбуксирувало корабель в Одесу, де через місяць, під час сильного шторму він був викинутий на камені біля Великого Фонтану. У вересні 1920 року корабель був піднятий із напівзатопленого стану та відбуксований назад у МиколаївВерстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — С. 101.
Головне морське технічне управління 23 грудня цього ж року уклало з головметалом ВРНГ договір добудови есмінця на заводі імені А. Марті. 12 червня 1923 року есмінець «Занте» перейменували на «Незаможний».
Випробування
13 вересня 1923 року корабель направлений на заводські випробування. 23 вересня корабель відплив до Севастополя. Протягом шестигодинного переходу морем були проведені випробування механізмів корабля на економічному ході. Усі заводські випробування завершили 14 жовтня, коли есмінець повернувся назад у Миколаїв.