Т-60 — радянський легкий танк періоду Другої світової війни. Розроблено в серпні 1941 року на московському заводі № 37 під керівництвом Миколи Олександровича Астрова, провідного розробника всієї вітчизняної лінії легких танків того періоду. У вересні того ж року Т-60 був прийнятий на озброєння Робітничо-Селянської Червоної армії і серійно випускався на декількох машинобудівних заводах. Виробництво Т-60 тривало до лютого 1943 року, коли він був замінений на складальних лініях потужнішим легким танком Т-70. Усього було випущено 5920 У ряді джерел вказуються дещо інші цифри: трохи більше 6000 шт. легких танків Т-60, які взяли активну участь в боях Німецько-радянської війни в 1941—1943 роках. Невелике число уцілілих в боях Т-60 використовувалося як танки-розвідники, тягачі, навчальні машини аж до кінця війни. На базі Т-60 в 1941 році була побудована перша самохідна установка БМ-8-24 класу реактивних систем залпового вогню на танковому шасі. Незабаром після закінчення війни Т-60 був знятий з озброєння Радянської армії, дотепер збереглося шість подібних танків в музеях Росії і Фінляндії.
Історія створення Через три дні після початку Німецько-радянської війни, 25 червня 1941 року, московський завод № 37 отримав наказ про зняття з виробництва легкого (за тодішньою класифікацією малого плаваючого) танка Т-40 і почати переобладнання заводських виробничих потужностей під випуск легкого танка безпосередньої підтримки піхоти Т-50. Однак для виконання цього рішення була потрібна повна реконструкція заводу № 37 і заводу-постачальника бронекорпусів, що при тодішній ситуації було абсолютно неприйнятно. Колектив заводу № 37 з великим труднощами справлявся з планами випуску навіть відносно нескладного по конструкції танка Т-40, а виробництво Т-50 було на порядок складніше в технологічному плані, що тільки ускладнювало поставлене завдання .
Головний конструктор заводу № 37 М. А. Астров із самого початку бачив безперспективність спроб освоєння серійного випуску Т-50 на своєму підприємстві. Замість цього він і співробітники його конструкторського бюро за два тижні наприкінці липня 1941 року спроєктувати і виготовили прототип нового легкого танка на базі добре освоєного на заводі плаваючого танка Т-40. Від останнього були запозичені компонувальна схема, вузли ходової частини, трансмісії, електрообладнання та установка озброєння. За рахунок відмови від можливості руху на плаву (на початку війни Т-40 практично не застосовувалися в такій якості) були збільшені по товщині і встановлені під вигіднішими кутами лобові бронеплити танка. Спочатку озброєння залишалося колишнім в порівнянні з Т-40 — один 12,7-мм крупнокаліберний кулемет ДШК і один 7,62-мм кулемет ДТ. Після узгодження з представником військової прийомки В. П. Окуневим, М. О. Астров написав листа на ім'я Й. В. Сталіна з інформацією про нову машину і пропозицією про її випуск на заводі № 37 замість Т-50.
У подальшій історії створення Т-60 думки експертів розходяться. Існує два варіанти викладу подій: один канонічний, викладений в статтях Є. І. Прочко та І. Г. Желтова зі співавторами, а другий висунутий відомим російським істориком М. М. Свіріним . Згідно з канонічним варіантом, побудований перший дослідний зразок нового танка під заводським позначенням 0-60 вже на наступний день продемонстрували народному комісару танкової промисловості В. О. Малишеву, і він був прототипом серійних Т-60. М. М. Свірін на підставі аналізу документів Народного комісаріату танкової промисловості стверджує, що позначення «Т-60» було спочатку присвоєно прототипу сухопутного варіанта танка Т-40 під заводським індексом 0-30, серійна версія якого зараз знана як Т-40С або Т-30. Відповідно цьому припущенню, саме сухопутна версія Т-40 з посиленим бронюванням була показана В. О. Малишеву; а та машина, яка зараз знана як Т-60, була розроблена пізніше. Як наслідок, час від початку робіт по Т-60 (спочатку «сухопутний» 0-30 і лише потім «знижений корпус» 0-60) до виготовлення прототипу 0-60 було більше двох тижнів. Однак ці два тижні, широко згадувані в публікаціях, мають своїм першоджерелом мемуари М. О. Астрова і цілком можуть стосуватися завершальної фази розробок, коли 0-30 був запущений в серію і конструктори працювали тільки над «зниженим корпусом» Також треба відзначити, що ще до цього конструктори заводу № 37 зробили чимало опрацювань сухопутних машин, які стали в пригоді при роботі над 0-60. .
Якщо не рахувати цієї неясності з типом показаного В. А. Малишеву дослідного зразка, надалі згадані вище автори сходяться в описі подій. В. А. Малишев запропонував переозброїти машину авіаційною 20-мм автоматичною гарматою ШВАК. Він організував зустріч М. О. Астрова з конструкторами авіаційного озброєння з ОКБ-15 і ОКБ-16 для опрацювання питання встановлення гармати ШВАК в танк. В результаті спільних дій був створений танковий варіант цієї гармати. Його встановили на другий дослідний зразок танка 0-60, який показали Й. В. Сталіну на випробуваннях. У найкоротші терміни вони були завершені, і постановою Державного комітету оборони танк був прийнятий на озброєння під індексом Т-60 Або Т-60Ш — Т-60 з гарматою ШВАК. . Заводам № 37, 264 (Красноармійський суднобудівний в м. Сарепта), Горьківському автомобільному (ГАЗ) і Харківському тракторному (ХТЗ) було наказано виготовити 10 000 танків типу Т-60. Для ознайомлення з конструкцією танка завод № 37 випустив передсерійні зразки Т-60 для ГАЗ і ХТЗ.
Згодом 20-мм гармата ще конструктивно допрацьовувалася до грудня 1941 року включно, коли її офіційно прийняли на озброєння під позначенням ТНШ (або ТНШ-1 — танкова Нудельмана; — Шпитального).
Однак для розгортання масового виробництва нових танків не було достатньої кількості конструкторських креслень та документації. Ці матеріали були підготовлені у вересні-жовтні 1941 року колективом заводу № 37 вже під німецькими бомбардуваннями Москви і на порозі евакуації. Головний конструктор заводу № 37 М. О. Астров особисто перегнав дослідний Т-60 з Москви в Горький (це було зараховано як ходові випробування танка), і в середині жовтня туди ж був доставлений комплект конструкторської та технологічної документації. Конструктори ГАЗу на чолі з А. М. Крігером (також А. Я. Фрейдлін, С. А. Батанов, К. М. Чівкунов) провели велику роботу щодо подальшого спрощення конструкції танка Т-60 та її адаптації до виробничих можливостей ГАЗу. У листопаді 1941 року перші серійні горьківські «шестидесятки» були поставлені у війська. Саме конструктори ГАЗу розробили ефективний передпусковий підігрівач двигуна, який став неодмінною рисою всіх подальших машин конструкції М. О. Астрова. Сам головний конструктор з жовтня 1941 року працював над подальшим удосконаленням бойових можливостей легкого танка. Ці роботи в грудні 1941 року завершилися створенням легкого танка Т-70, який використовував досить багато вузлів і агрегатів від тільки що освоєної в виробництві «шестидесятки».
З запуском у серію подальший розвиток Т-60 було продовжено, оскільки його бронювання і озброєння вже не відповідали вимогам часу. Товщину броні лобових плит з найменшими кутами нахилу і передніх виличних граней башти, найбільш підпалих під ворожий вогонь, збільшили з 25 до 35 мм. За пропозицією НДІ-48, на лобовій частині корпусу і башти Т-60 пізнього випуску стали встановлюватися броньові екрани завтовшки 10 мм. Екранування виконувалася таким чином, щоб між екраном і бронекорпусом існував повітряний проміжок, тобто Т-60 ставав танком з рознесеним бронюванням. Така конфігурація захисних елементів дозволяла більш ефективно протистояти бронебійним снарядам — екран руйнував наконечник снаряда і зменшував його нормалізацію, а основна броня затримувала снаряд або його осколки. Це удосконалення було з задоволенням зустрінуте у військах на фронті. З озброєнням справи йшли не так успішно — на дослідних танках Т-60 випробовувалися різні потужніші гармати в порівнянні із штатною ТНШ, але жодна з них не була прийнята до серійного випуску. Після появи нового легкого танка Т-70 ці роботи продовжилися вже стосовно до нього, а акценти в удосконаленні Т-60 змістилися в бік створення на його базі самохідних артилерійських і зенітних установок.
Виробництво
Після розробки легкого танка Т-60 московський завод № 37 випустив 20 машин цього типу, після чого в листопаді 1941 року почалася його евакуація в Свердловськ. Бронекорпуси Т-60 для заводу № 37 в Москві виробляв Коломенський машинобудівний завод імені Куйбишева. У жовтні 1941 року його цехи, що займалися випуском бронекорпусів для Т-60, були евакуйовані в Кіров на майданчик Кіровського машинобудівного заводу Народного комісаріату шляхів сполучення імені 1 Травня. На базі цих двох підприємств був створений новий завод № 38, який в січні 1942 року побудував свої перші танки Т-60 за кресленнями заводу № 37. Червоноармійський суднобудівний завод № 264 (м. Сталінград) також налагодив випуск легких танків Т-60. Найбільша кількість легких танків Т-60 в 1941—1942 рр.. побудував ГАЗ. Як суміжники в технологічному процесі виготовлення бронекорпусів і башт Т-60 брали участь Подільський і Іжорський завод (для московського заводу № 37), Виксунський завод (для ГАЗу), Новокраматорський машинобудівний, Ворошиловградський паровозобудівний і Маріупольський металургійний імені Ілліча (для ХТЗ). 20-мм гармати надходили з Ковровського заводу № 2, Тульського збройового заводу № 535, Мідногорського заводу № 314 та Куйбишевського заводу № 525. Траки виготовлялися на Сталінградському тракторному заводі імені Дзержинського.
У січні 1942 року на озброєння РСЧА був прийнятий легкий танк Т-70, і починаючи з березня того ж року почався поступовий перехід всіх заводів (крім № 264, який опинився в зоні бойових дій), що випускають легкі танки, на виробництво "семидесятки ". У травні 1942 року був завершений випуск Т-60 на заводі № 38, у міру витрачення запасу бронекорпусів для «шестидесятки» у другій половині 1942 року на випуск Т-70 перейшов ГАЗ, і останні Т-60 зібрав завод № 37 в Свердловську в самому початку 1943 року.
Виробництво Т-60, шт. Завод-виробник 1941 1942 1943 Всього ГАЗ 1323 1639 2962 Завод № 37 (Москва) 20 20 Завод № 37 (Свердловськ) 1158 55 1213 Завод № 38 (Кіров) 539 539 Завод № 264 (Сарепта) 45 1141 1186 Всього 1388 4477 55 5920
Опис конструкції
Т-60 мав типову компонувальну схему для радянських легких танків того часу. Танк мав п'ять відділень, перерахованих нижче в порядку від лобової частини машини до корми: трансмісійне відділення; Відділення управління; моторне відділення по правому борту середини корпусу; Бойове відділення по лівому борту середини корпусу і в башті; Кормове відділення, де розташовувалися паливні баки і радіатор двигуна. Ця компонувальна схема визначала в цілому набір переваг і недоліків танка в рамках машин свого класу. Зокрема, переднє розташування трансмісійного відділення, тобто ведучих коліс, приводило до підвищеної їх уразливості, бо саме передня частина танку найбільшою мірою схильна ворожому обстрілу. З іншого боку, на відміну від радянських середніх і важких танків, у Т-60 паливні баки знаходилися поза бойовим відділенням в ізольованому броньовою переборкою відсіку, що підвищувало виживаність екіпажу при ураженні танка. До інших переваг обраної для Т-60 компоновки можна віднести невелику висоту і загальну масу танка в порівнянні з іншими машинами інших компонувальних схем. Як наслідок, зростали динамічні характеристики танка, і для нього не потрібний потужний спеціалізований двигун. Екіпаж танка складався з двох чоловік — механіка-водія і командира машини.
Броньовий корпус і башта