«Істо́рик» () — готично-історично-детективний роман, літературний дебют американської письменниці Елізабет Костової, що вийшов у США 2005 року. Сюжет поєднує історію та фольклор Влада Цепеша та його вигаданого еквівалента графа Дракули. Батько Костової розповідав їй історії про Дракулу, коли вона була дитиною, і пізніше вона надихнулася перетворити цей досвід на роман. Вона працювала над книгою десять років, а потім продала її за кілька місяців видавництву Little, Brown and Company, яке придбало її за 2 мільйони доларів США.
«Історика» описували як поєднання жанрів, включаючи готичний роман, пригодницький роман, детективну прозу, тревелог, постмодерністський історичний роман, епістолярний епос та історичний трилер. Костова прагнула написати серйозний літературний твір і вважала себе спадкоємицею вікторіанського стилю. Хоча частково заснований на «Дракулі» Брема Стокера, «Історик» — це не роман жахів, а радше моторошна історія. Вона стосується ролі історії в суспільстві та її представлення в книгах, а також природи добра і зла. Як пояснює Костова, «Дракула — це метафора зла, яке так важко виправити в історії».Jane Sullivan, "Dracula and the human factor", The Age (3 June 2006). Retrieved 17 February 2011. Особливою темою є спричинене релігійними конфліктами зло і роман досліджує відносини між християнським Заходом та ісламським Сходом.
Видавництво Little, Brown and Company активно просували книгу, й у перший тиждень продажу вона стала першим дебютним романом, який посів перше місце у списку бестселерів «Нью-Йорк Таймс». Станом на 2005 рік це був найшвидше продаваний дебютний роман у твердій палітурці в історії США. Загалом роман отримав неоднозначні відгуки. Хоча одні хвалили опис місця дії в книзі, інші критикували її структуру та відсутність тонального розмаїття. Костова отримала нагороду Book Sense 2006 року за найкращу художню літературу для дорослих та нагороду Quill 2005 року як дебютант року. Права на екранізацію придбала корпорація Sony.
Українською мовою роман вийшов 2006 року у видавництві Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» в рамках проєкту «Світові бестселери — українською».
Короткий зміст сюжету «Історик» переплітає історію та фольклор Влада Цепеша, князя Валахії XV століття, відомого як «Влад Дракула», та його вигаданого еквівалента графа Дракули разом з історією професора Пола, його 16-річної доньки та їхніх пошуків гробниці Влада. Роман об'єднує три окремі наративи за допомогою листів та усних розповідей: наставника Пола у 1930-х роках, Пола у 1950-х роках та самої оповідачки у 1970-х роках. Історія розповідається переважно з точки зору доньки Пола, ім'я якої ніколи не називається.
Частина I Частина I розпочинається в Амстердамі у 1972 році. Оповідачка знаходить стару книгу в пергаментній палітурці, у центрі якої зображена гравюра на дереві із драконом, пов'язаним із Дракулою. Коли вона питає про неї свого батька, Пола, той розповідає, як знайшов це рукотворне видання у своєму робочому кабінеті ще аспірантом у 1950-х роках. Пол відніс книгу до свого наставника, професора Бартоломью Россі, і був шокований, коли дізнався, що Россі знайшов схожу рукотворну книгу, коли сам був аспірантом у 1930-х роках. У результаті Россі почав досліджувати Цепеша, міф про Дракулу, що його оточував, та загадкову книгу. Россі дістався аж до Стамбула, проте поява підозрілих осіб та незрозумілі події змусили його припинити розслідування і повернутися до навчання. Россі віддає Полу свої дослідницькі нотатки і повідомляє, що, на його думку, Дракула все ще живий.
Основна частина роману присвячена подіям 1950-х років, коли розгортаються пригоди Пола. Після зустрічі з Полом Россі зникає; єдиними слідами, що лишаються, є сліди крові на його столі та стелі кабінету. Упевнений, що з його наставником сталося щось жахливе, Пол починає власне розслідування справи Дракули. Університетська бібліотека стає місцем, де він зустрічає молоду, темноволосу жінку, яка читає примірник роману Брема Стокера «Дракула». Це Гелен Россі, донька Бартоломью Россі, яка вже стала справжньою експерткою у темі Дракули. Пол намагається переконати її, що один із бібліотекарів прагне завадити їхньому дослідженню, але вона не вірить. Пізніше бібліотекар нападає на Гелен і кусає її. Пол втручається і долає нападника, але той вислизає. Згодом бібліотекаря перед бібліотекою збиває машина, і він, очевидно, гине.
Почувши розповідь батька, оповідачка зацікавилася цією таємницею і почала досліджувати Дракулу, подорожуючи з батьком Європою в 1970-х роках. Хоча він зрештою відправив її додому, вона не залишилася там. Знайшовши адресовані їй листи, в яких він повідомляє, що вирушив на пошуки її матері (яку раніше вважали мертвою), вона вирушає на його пошуки. Як поступово стає зрозуміло з роману, матір'ю оповідачки є Гелен. Листи продовжують історію, яку розповідав їй батько. Оповідачка вирішує поїхати до монастиря, де, на її думку, може перебувати її батько.
Частина II Частина II починається з того, що оповідачка читає описи подорожей свого батька та Гелен Східною Європою протягом 1950-х років. Під час подорожі Гелен і Пол дійшли висновку, що Россі міг бути забраний Дракулою до його гробниці. Вони вирушають до Стамбула, щоб знайти архіви султана Мехмеда II, які, на думку Пола, містять інформацію про місцезнаходження гробниці. Випадково вони зустрічають професора Тургута Бору зі Стамбульського університету, який також знайшов книгу, подібну до книги Пола та Россі. Він має доступ до архіву Мехмеда, і разом вони знаходять кілька важливих документів. Вони також бачать бібліотекаря, який, як вважалося, був убитий у Сполучених Штатах, але вижив, оскільки є вампіром, і продовжує переслідувати Гелен і Пола. Гелен стріляє у бібліотекаря-вампіра, але не влучає в його серце, і він не гине.
Зі Стамбула Пол і Гелен вирушають до Будапешта, Угорщина, щоб продовжити дослідження місця розташування гробниці Дракули та зустрітися з матір’ю Гелен. Вони вважають, що вона може щось знати про зникнення Россі, адже вони познайомилися під час його подорожей Румунією у 1930-х роках. Уперше Гелен чує про палкий роман своєї матері та Россі. Пол і Гелен дізнаються багато нового, наприклад, що мати Гелен, а отже, сама Гелен і оповідачка, є нащадками Влада Цепеша.
Частина III Частина III розпочинається з одкровення Тургута Бори, яке скеровує пошуки гробниці Дракули до Болгарії. Він також зізнається, що є членом організації, створеної султаном Мехмедом II з еліти яничарів для боротьби з Орденом Дракона — злим консорціумом, який пізніше асоціювався з Дракулою. У Болгарії Гелен і Пол звертаються по допомогу до вченого на ім’я Антон Стойчев. Завдяки інформації, отриманій від Стойчева, Гелен і Пол з'ясовують, що Дракула, найімовірніше, похований у болгарському монастирі Святого Георгія.
Після багатьох труднощів Полу та Гелен вдається знайти місце розташування Святого Георгія (Светі Георгі). Діставшись до монастиря, вони знаходять у крипті поховане тіло Россі і змушені пронизати його серце срібним кинджалом, щоб запобігти його повному перетворенню на вампіра. Перед смертю він встигає розкрити, що Дракула є вченим і має таємну бібліотеку. Россі написав звіт про своє ув'язнення в цій бібліотеці та сховав його там. До монастиря Пола і Гелен переслідують політичні діячі та бібліотекар-вампір — усі вони шукають гробницю Дракули, але, коли вони прибувають, вона виявляється порожньою.
Пол та Гелен переїжджають до Сполучених Штатів і одружуються. У них народжується оповідачка. Однак за кілька місяців після пологів Гелен починає страждати від депресії. Згодом вона зізнається, що має фобію, що «зараження» від укусу вампіра, який вона отримала раніше, може передатися її дитині. Сім'я вирушає до Європи, намагаючись її розрадити. Коли вони відвідують монастир Сен-Матьє-де-Піренеї-Орієнталь, Гелен відчуває присутність Дракули і під впливом цього відчуття кидається зі скелі. Вона виживає, приземлившись на траву, і після цього вирішує вистежити та вбити його, щоб раз і назавжди позбутися його загрози та власних страхів.
Коли оповідачка прибуває до Сен-Матьє-де-Піренеї-Орієнталь, вона знаходить свого батька. Особи, згадані протягом усієї хронології 1970-х років, сходяться в останній спробі перемогти Дракулу. Його, здається, вбиває срібна куля, випущена йому в серце Гелен.
В епілозі, дія якого відбувається у 2008 році, оповідачка відвідує конференцію медієвістів у Філадельфії та зупиняється в бібліотеці з великою колекцією матеріалів, пов'язаних з Дракулою. Вона випадково залишає свої нотатки, і служниця вибігає та повертає їх їй, а також книгу з драконом, надрукованим посередині, що свідчить про те, що або Дракула ще живий, або господаря наслідує один з його поплічників.
Передумови та публікація
Передумови Інтерес Костової до легенди про Дракулу розпочався з історій, які батько розповідав їй про вампіра, коли вона була дитиною.Chris Brice, "A novel with teeth", The Advertiser (24 June 2006). LexisNexis (subscription required). Retrieved 6 May 2009. Родина переїхала з США до Любляни, Словенія, у 1972 році, де її батько рік викладав у місцевому університеті. Протягом того року родина подорожувала Європою. За словами Костової, «це був визначальний досвід мого дитинства».Julie Wheelwright, "Elizabeth Kostova: The vampire chronicler" (original), The Independent (5 August 2005). Retrieved 6 May 2009. Archived copy.Jeff Guinn, "Tapping a vein", Fort Worth Star-Telegram (24 July 2005). Access World News (subscription required). Retrieved 10 May 2009. Вона «була захоплена [історіями батька про Дракулу], тому що вони були ... певним чином з історії, хоча вони й не стосувалися справжньої історії, але я чула їх у цих прекрасних історичних місцях». Захоплення Костової книгами та бібліотеками проявилося ще в ранньому віці, значною мірою завдяки її матері-бібліотекарці. Вона часто брала доньку та сестер до публічної книгозбірні, де кожній дозволялося вибрати аж по 30 книг. Ці бібліотечні скарби зберігалися на їхній спеціальній домашній полиці.Sarah Karush, "The Legend That Never Dies Brings Author a Stake to Publish a First Novel", The State (5 June 2005). Access World News (subscription required). Retrieved 10 May 2009.
У дитинстві вона слухала записи балканської народної музики та зацікавилася цією традицією. Пізніше, навчаючись у Єльському університеті, вона співала у слов'янському хорі та керувала ним.Sarah Karush, "Dracula yarn could be summer's hot novel", San Jose Mercury News (2 June 2005). Access World News (subscription required). Retrieved 10 May 2009. У 1989 році разом з друзями вона подорожувала до Східної Європи, зокрема до Болгарії та Боснії. Тут вони вивчали місцеві музичні звичаї. Записи, які вони зробили, були передані до Бібліотеки Конгресу. Поки Костова була в Європі, впала Берлінська стіна, що сповістило про падіння комунізму у Східній Європі, події, які сформували її розуміння історії.
Композиція та публікація
П'ять років по тому, у 1994 році, коли Костова подорожувала Аппалачами зі своїм чоловіком, вона згадала ті моменти, коли розповідала історії з батьком, і запитала себе: «Що, якби батько розповідав свої зачаровані історії про Дракулу своїй доньці, а Дракула підслуховував би? Що, якби Дракула був би ще живий?»John Marshall, "It was in her blood", The Orlando Sentinel (31 July 2005). Access World News (subscription required). Retrieved 10 May 2009. Вона одразу ж викреслила сім сторінок нотаток у своєму письменницькому блокноті. Через два дні вона почала працювати над романом. У той час вона викладала англійську як другу мову, творче письмо та композицію в університетах Філадельфії, штат Пенсільванія. Вона переїхала до Енн-Арбор, штат Мічиган, вступила на програму письма в Мічиганському університеті та закінчила книгу, здобутуючи ступінь магістра образотворчих мистецтв.Robyn Dorei, "Death becomes her", The Sun-Herald (11 September 2005). Access World News (subscription required). Retrieved 7 May 2009.