Аннопільська (Ганнопільська) волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Ганнопіль.
Історія Аннопільська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.
18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі Аннопільська, відійшли до Заславського повіту УСРР.
Кордон «відтяв» на польський бік 2 села волості — Глибочок та Жаврів, що увійшли до складу ґміни Майкув Острозького повіту. Після 1939 року ці села не були приєднані до складу Хмельницької області, а увійшли до складу новоствореної Рівненської області.
7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Ганнопільського району, Шепетівської округи.Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Шепетівського району, Хмельницької області.
Адміністративний устрій
Дані на 1885 рік Станом на 1885 рік волость складалася з 19 поселень: в тому числі 16 сільських громад. Населення — 7469 осіб (3664 чоловічої статі та 3805 — жіночої), 591 дворове господарство.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 7623 6119 Приватної власності 7289 3949 Казенної власності — — Іншої власності 426 147 Загалом 15138 10215+
Основні поселення волості: Ганнопіль — колишнє власницьке містечко за 30 верст від повітового міста Острога, 176 осіб, 17 дворів, православна церква, католицька каплиця, три єврейських молитовних будинки, п'ять постоялих двірів, вітряний млин. Великий Скнит — колишнє власницьке село, 551 осіб, 54 дворів, православна церква, постоялий двір. Головлі — колишнє власницьке село, 398 осіб, 49 дворів, православна церква, постоялий двір, вітряний млин, винокурний завод. Лисиче — колишнє власницьке село, 485 осіб, 61 двір, постоялий двір, вітряний млин, винокурний завод. Понора — колишнє державне поселення, 453 особи, 47 дворів, православна церква, постоялий двір, паровий млин. Рівки — колишнє власницьке село, 450 осіб, 65 дворів, православна церква, постоялий двір, вітряний і водяний млини.
Посилання
Джерела