Амфібра́хій ( — з обох боків короткий) — в античній версифікації — трискладова стопа на чотири мори з довгим середнім складом.
У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з середнім наголошеним складом (U—U). Константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеан); найліпший варіант амфібрахія — при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок.
В українській поезії до амфібрахія вперше звернувся Є. Гребінка («Човен», «Українська мелодія» тощо). Найменш уживаний одностопний амфібрахій, що трапляється здебільшого в гетерометричних строфах задля увиразнення ліричного сюжету та акцентуації поетичної думки: — Матусю! Хто очі мені замінив? — Всміхнеться, щоб сліз не побачив… Сама — до вікна, до неораних нив — І плаче… (Є. Плужник).
Двостопний амфібрахій також не часто зустрічається: …ночами про подвиг я марив малим, а подвиг — це побут без жару й золи, шизоїдно чистий, абсурдно міцний, не вельми врочистий, та дуже ясний (О. Шарварок).
Подеколи поети звертаються до тристопного амфібрахія: На ґратах не місяць — корова, Не сяйво — рапатий язик. В залізних, вантажних оковах — Життя божевільного лик (І. Крушельницький).
Прикладів чотиристопного амфібрахія в українському вірші теж не дуже багато: О метана бурею, Нене злиденна, Укріплю Тебе я на камені слова, І будеш, як церква, ясна і сталенна! (В. Пачовський)
П'ятистопний амфібрахій надає поетичному мовленню ознак урочистості, як у вірші М. Бажана «На Карпатських узгір'ях»: Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить. Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, — Він тут вкорінився, він тут укріпився й не рушить.
Надзвичайно рідкісний амфібрахій — шестистопний (С. Голованівський: «Минають роки, як хвилини, і зорі згасають байдужо…»), що виразно розмежовує віршовий рядок на два піввірші, викликає враження «важкого» стилю. Подеколи поети звертаються і до вільного амфібрахія, наприклад, І. Франко: Полудне. Широкеє поле безлюдне. Довкола для ока й для вуха Ні духа! (…)
Література
Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007 Посилання Амфібрахій // ВУЕ