Соня О'Саллівен (Соня О'Салліван) (, 28 листопада 1969) — ірландська легкоатлетка. Вона виграла золоту медаль у бігу на 5000 метрів на чемпіонаті світу 1995 року та срібну медаль у бігу на 5000 метрів на Олімпійських іграх 2000 року. Її світовий рекорд у бігу на 2000 м — 5:25.36, встановлений у 1994 році, протримався до 2017 року.
Вперше О'Салліван стала відомою, коли виграла забіг на 1500 м на Універсіаді 1991 року, а потім фінішувала четвертою у фіналі забігу на 3000 м на Олімпійських іграх 1992 року. Потім вона виграла срібну медаль у бігу на 1500 м на чемпіонаті світу 1993 року. Вона була фавориткою в бігу на 5000 м на Олімпійських іграх 1996 року, але вибула з фіналу через хворобу. Окрім титулу чемпіонки світу 1995 року, вона виграла три золоті медалі на чемпіонатах Європи з бігу на 3 000 м (1994), 5 000 м (1998) та 10 000 м (1998), , а також є дворазовою чемпіонкою світу з кросу.
О'Салліван виграла срібні медалі на дистанції 5 000 метрів м та 10 000 м на чемпіонаті Європи 2002 року, а також взяла участь у своїх четвертих Олімпійських іграх у 2004 році. Відома своїм драматичним ривком, у деяких забігах її фінішний відрізок на 200 м становив 28 секунд.
Вона є однією з двох жінок (інша Тірунеш Дібаба), які виграли титул чемпіона світу з кросу на короткій та довгій дистанціях на одному чемпіонаті (1998 року в Марракеші).
Рання кар'єра О'Салліван народилася в Кобі, графство Корк, і здобула освіту в Національній школі Святої Марії в Кобі та Громадському коледжі Коба. У 1987 році вона отримала атестат зрілості. Першим великим міжнародним змаганням О'Салліван став чемпіонат Європи 1990 року в Спліті, де вона посіла 11-те місце в бігу на 3000 м. Однак після цього О'Салліван швидко покращила свої результати й 26 січня наступного року в Бостоні встановила новий світовий рекорд у бігу на 5000 м у приміщенні — 15:17.28, побивши попередній рекорд більш ніж на 5 секунд. На той час О'Салліван (яка отримала спортивну стипендію) вивчала бухгалтерську справу в університеті Вілланова в США. На Всесвітніх студентських іграх у Шеффілді в липні 1991 року вона виграла золоту медаль на дистанції 1500 метрів за 4:12.14 та срібну медаль на 3000 м за 8:56.55. На початку 1992 року вона посіла 7-ме місце на чемпіонаті світу з кросу.
Вона отримала спортивну премію Honda як найкраща бігунка країни з кросу в сезоні 1991–92.
У 1992 році О'Салліван покращила свої особисті рекорди на кількох дистанціях від 800 м до 5000 м, встановивши при цьому шість національних рекордів Ірландії, в тому числі п'ять протягом 11 днів в середині серпня після Олімпійських ігор у Барселоні. У Барселоні, у фіналі забігу на 3000 м, О'Салліван постійно боролася за перемогу і вирвалася в лідери на останній прямій на останньому колі, але врешті-решт її випередили й вона фінішувала четвертою. Відсутність олімпійської медалі стала ще більш прикрою, коли наступного року срібна призерка забігу Тетяна Доровських отримала позитивну допінг-пробу на заборонену речовину. У бігу на 1500 м вона фінішувала лише 11-ю у півфіналі і не потрапила до фіналу. Вона закінчила 1992 рік, вигравши фінал Гран-прі на 5000 м.
1993—1995
1993 рік У 1993 році О'Салліван зарекомендувала себе як одна з найкращих бігунок світу на середні дистанції. На момент проведення чемпіонату світу вона була явною фавориткою як на 3000 метрів, так і на 1500 м. Однак її надії на 3000 м були розбиті виступами трьох китайських спортсменок, які пізніше в тому ж році кілька разів побили світовий рекорд. Переможниця, Цюй Юнься, фінішувала з рекордом чемпіонату — 8:28.71, а Чжан Лінлі та Чжан Ліжун посіли друге та третє місця відповідно. Через місяць Цюй встановила світовий рекорд на дистанції 1500 м — 3:50.46. О'Салліван фінішувала 4-ю з часом 8:33.8. Через шість днів вона виграла срібну медаль на дистанції 1500 м з часом 4:03.48, знову поступившись китайській спортсменці. Через п'ять днів після чемпіонату, на змаганнях ISTAF у Берліні, О'Салліван показала найкращий час сезону на дистанції 5000 м — 14:45.92, що дозволило їй посісти третє місце у світовому рейтингу за всю історію. Незабаром після цього вона завершила рік перемогою у фіналі Гран-прі на дистанції 3000 м і посіла 2-е місце в забігу на милю. Вона завершила сезон Гран-прі на 2-му місці в загальному заліку серед жінок.
1994 рік Протягом 1994 року О'Салліван домінувала у міжнародному бігу на довгі дистанції. Вона встановила найшвидший час року у чотирьох дисциплінах — на 1500 м, 1 милі, 2000 м і 3000 м, а також другий найшвидший час на 5000 м. 8 липня в Единбурзі вона побила світовий рекорд на 2000 м, встановивши новий час — 5:25.36. Цей рекорд протримався до того, як 7 лютого 2017 року його побила Гензебе Дібаба з Ефіопії. Наступного тижня в Лондоні вона побила рекорд Європи з бігу на 3000 м, випередивши британку Івонн Маррей і показавши найшвидший час року — 8:21.64. Це дозволило їй посісти п'яте місце у світовому рейтингу, поступившись чотирьом китайським бігункам, які встановили свої особисті рекорди на Національному чемпіонаті 1993 року в Пекіні. Цей рекорд протримався до 2002 року, коли його побила Габріела Сабо. Лише через три дні, у Ніцці, О'Салліван встановила особистий рекорд року на дистанції 1500 м — 3:59.10, а ще через чотири дні після цього вона виграла милю на Іграх Біслета в Осло, показавши час 4:17.25. Це був найкращий результат сезону, і він перемістив О'Салліван на четверте місце у світовому рейтингу за всю історію. Усі чотири ці результати також були новими рекордами Ірландії, і після цього двотижневого періоду побиття рекордів О'Салліван стала явною фавориткою на перемогу в усіх видах програми на чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Гельсінкі в серпні цього року. У Гельсінкі О'Салліван вирішила змагатися лише в бігу на 3000 м, де її головною суперницею, як очікувалось, буде Івонн Маррей. 10 серпня, Маррей задавала темп, а О'Салліван трималася за нею. За 200 метрів до фінішу О'Салліван легко обійшла Маррей та здобула перемогу з результатом 8:31.84. Після цього О'Салліван виграла забіг на 5000 м у фіналі Гран-прі в Парижі 3 вересня. Вона завершила сезон Гран-прі на 3-му місці в загальному заліку. Наприкінці довгого сезону, 9 вересня, втомлена О'Салліван фінішувала лише п'ятою на дистанції 1500 м на чемпіонаті світу в Лондоні.
1995 рік У 1995 році О'Салліван продовжила домінувати в міжнародному бігу на довгі дистанції. Як і в 1994 році, О'Салліван встановила найшвидший час року в чотирьох дисциплінах: 1500 м, 1 миля, 2000 м і 3000 м, а також другий найшвидший час у бігу на 5000 м. У 1995 році О'Салліван виграла 11 з 12 забігів, в яких вона змагалася на дистанціях 1500 м або 1 миля. Серед цих перемог — єдиний цього року результат на дистанції 1500 м нижче 4 хвилин, новий рекорд Ірландії — 3:58.85, встановлений 25 липня на змаганнях Herculis у Монако 25 липня. На дистанції 3000 м О'Салліван була явно на порядок вище своїх суперниць, вигравши всі п'ять забігів і показавши чотири з шести найкращих результатів, включаючи найшвидший час року — 8:27.57 на чемпіонаті Weltklasse у Цюриху 16 серпня. Серед інших її перемог на дистанції 3000 м — перемога на Іграх Біслета в Осло 21 липня і фінал Гран-прі в Монако 9 вересня. Напередодні чемпіонату світу в Гетеборзі перед О'Салліван стояла дилема: змагатися на дистанції 1500 м чи 5000 м. До Гетеборгу вона була непереможною на дистанції 5000 м, хоча найшвидший час року, новий світовий рекорд, встановила португалка Фернанда Рібейро. Зрештою, О'Салліван обрала дистанцію 5000 м, і, легко вигравши свій забіг 10 серпня, вона випередила Рібейро у фіналі через два дні, завоювавши титул чемпіонки світу з результатом 14:46.47. Три тижні потому, 1 вересня, на змаганнях ISTAF в Берліні, О'Салліван знову боролася на 5000 м з новою рекордсменкою світу Рібейро, і знову О'Салліван здобула перемогу, показавши час 14:41.40, новий ірландський рекорд і третій найшвидший результат на 5000 м за всю історію. Четвертий рік поспіль вона виграла фінал Гран-прі, цього разу на дистанції 3000 м.
1996—1997 Хоча вона не була такою домінуючою, як у 1994 і 1995 роках, Соня О'Салліван продовжувала залишатися головною фігурою в 1996 році на дистанціях від 1500 м до 5000 м. Її найкращим результатом у 1996 році став забіг на 3000 м, де вона була непереможною третій рік поспіль, вигравши всі п'ять забігів. О'Салліван показала найкращий час на початку сезону — 8:42.40 в Юджині 26 травня, а потім у Ніцці 10 липня вона встановила найшвидший час року — 8:35.42. У бігу на 1500 м лише дві жінки подолали 4 хвилини протягом року, однією з них була О'Салліван, яка показала свій найкращий час 3:59.91 під час перемоги на Іграх Біслета в Осло 5 липня. У плані підготовки до Олімпійських ігор, які відбулися наприкінці того ж року в Атланті, найкращим для О'Салліван виявився забіг на дистанцію 5000 м, на якій вона була чинною чемпіонкою світу. 5 червня на турнірі Golden Gala в Римі О'Салліван перемогла з результатом 14:54.75. Через місяць, 12 липня, на Securicor Games у Лондоні, вона перемогла сильних суперниць з часом 14:48.36. Програма Олімпійських ігор в Атланті була достатньо насиченою, щоб дозволити О'Салліван взяти участь у змаганнях з бігу на 5000 м та 1500 м. Її форма на початку сезону та титул чемпіонки світу попереднього року зробили її однією з фавориток у бігу на 5000 м, але новина про те, що у змаганнях братиме участь дворазова рекордсменка світу Ван Цзюнься змусила багатьох спостерігачів переглянути свою думку. У забігах здавалося, що все йде за планом, коли вона легко виграла свій забіг за 15:15.80. Однак у фіналі 28 липня її сильно мучив розлад шлунка, і після гарного старту вона поступово зблідла і не змогла фінішувати. Забіг виграла рекордсменка світу на дистанціях 3000 і 10 000 м китаянка Ван Цзюнься. Її розчарування продовжилося на дистанції 1500 м, де вона, все ще ослаблена, посіла друге місце у своєму забігу і не змогла кваліфікуватися до півфіналу.
О'Салліван вперше за п'ять років виступила у змаганнях у приміщенні на чемпіонаті світу з легкої атлетики IAAF в Парижі у березні 1997 року. До цієї поїздки О'Салліван поїхала до Австралії, щоб взяти участь у змаганнях на початку сезону на відкритому повітрі в Австралії. Свій найкращий результат О'Салліван показала 11 січня в Канберрі, де вона виграла забіг на 5000 м з часом 15:10.98. На чемпіонаті світу в приміщенні вона була заявлена на забіги на 1500 м і 3000 м, але в підсумку вирішила змагатися лише на дистанції 3000 м. У фіналі, 8 березня, О'Салліван вийшла в лідери на останньому колі, але її обігнала румунка Габріела Сабо, яка з невеликим відривом перемогла О'Салліван (8:45.75), тоді як ірландка посіла друге місце (8:46.19). На чемпіонаті світу з кросу вона фінішувала 9-ю, але допомогла Ірландії виграти бронзову медаль у командному заліку. У 1997 році О'Салліван невдало виступала на відкритому повітрі, а її найкращий час 8:53.53 на 3000 м, якого вона досягла в Парижі 25 червня, був на 7 секунд повільнішим за час, який вона показала в приміщенні в березні. Аналогічно, її найкращим результатом на 5000 м за рік залишився час, який вона показала в Австралії в січні. На чемпіонаті світу, що проходив в Афінах, О'Салліван показала свій найкращий результат року на дистанції 1500 м — 4:05.31, коли фінішувала четвертою у півфіналі 3 серпня. У фіналі, який відбувся двома днями пізніше, О'Салліван не становила серйозної конкуренції, і фінішувала 8-ю з часом 4:07.81. Ще більше розчарування спіткало О'Салліван на дистанції 5000 м, де вона була чинною чемпіонкою світу, але фінішувала лише 7-ю у своєму забігу і не змогла кваліфікуватися до фіналу.
1998—1999