Джуліа́но Бонфа́нте (, 6 серпня 1904, Мілан — 7 вересня 2005, Рим) — італійський мовознавець, індоєвропеїст, етрусколог, син відомого італійського історика права П'єтро Бонфанте.
Біографія 1939 року, через встановлення в Італії фашистського режиму, був змушений емігрувати: спершу до Женеви (Швейцарія), а потім до США. В 1940-х та 1950-х викладав мовознавство в Принстонському університеті. Співзасновник Міжнародній лінгвістичній асоціації. 1960 року був запрошений на посаду професора компаративістики Туринського університету. 1969 року став членом Національної академії деї Лінчеї. Його дочка — Ларісса Бонфанте, також етрусколог, співпрацювала з батьком при написанні роботи The Etruscan language: an introduction.
Найважливіші праці Della intonazione sillabica indoeuropea (Рим, 1930) I dialetti indoeuropei (Неаполь, 1931) Storia del diritto romano ч. 2 (1958–1959) Latini e Germani in Italia (Брешіа, 1965) La dottrina neolinguistica (Турин, 1970) Lingua e cultura degli Etruschi (1985) ' 'Studi romeni (Рим, 1973) The Etruscan language: an introduction (Нью-Йорк, 1983, 2-е видання 2002) La protopatria degli Slavi (Вроцлав, 1984) Grammatica latina: per le Scuole Medie Superiori (Мілан, 1987) La lingua parlata in Orazio (1994) ' 'The origin of the Romance languages: stages in the development of Latin (1999, у співавторстві з дочкою)
Примітки
Посилання uni-frankfurt.de/personal/galeria/bonfante.htm Портрет Некролог Некролог