The Saboteur () — відеогра у пригодницькому жанрі з елементами 3D-шутера й автосимулятора, розроблена Pandemic Studios та випущена Electronic Arts у грудні 2009 року.
Події гри відбуваються під час Другої світової війни в окупованій Франції. Головний герой — автоперегонник і автомеханік Шон Девлін (Sean Devlin), ірландець за національністю, який вирішив зробити великий внесок у боротьбу проти німецької окупації. У цьому він отримує допомогу від французького руху Опору й британської розвідки, що мала на Шона та його батька зуб за злочини в Ірландії.
Ігровий процес вирізняється свободою дій, яка поряд з іншими елементами робить The Saboteur схожою до таких ігор, як Grand Theft Auto, Mafia II та Assassin's Creed. Дуже важливу роль відіграє кольорова гама. Уся територія, яку впевнено контролюють німецькі війська, зображена в різних відтінках сірого кольору. У міру того, як гравець виконує різні завдання та збільшує в місцевого населення «волю до боротьби», навколишній світ стає барвистішим.
Розробники відзначають, що гра належить до особливого жанру — stealth action. Головний герой може маскуватися під нациста, перевбравшись у його форму, (але це не надто допомагає: варто лише підійти до нациста на близьку відстань, і він одразу ж здійме тривогу) і користати численні укриття, щоб уникнути переслідування. Оскільки парижани на його боці, то не викажуть головного героя, помітивши якусь підозрілу дію. Водночас нацист, який побачив Шона зі зброєю в руках, негайно засвистить у свисток і досить швидко на цьому місці стане по-справжньому «гаряче». Маскування значно полегшує проходження більшості місій. Шон може підкрастися до нациста ззаду й нейтралізувати його потужним ударом або ж скористатися зброєю з глушником. Труп нациста завжди привертає увагу.
Розробка Гру прозвали лебединою піснею Pandemic Studios, тому що після завершення роботи над грою, студію було закрито.
Після виходу гри гравці почали скаржитися, що гра некоректно працювала на відеокартах від ATI. Деякі інтернет-магазини, у тому числі й такі популярні як Direct2Drive, розмістили попередження про несумісність гри. Аби уникнути проблем, гравцям рекомендувалося вимкнути багатоядерну обробку, що призводило до значного падіння продуктивності. Пізніше Pandemic визнала свою помилку і 18 грудня 2009 року випустила бета-патч.
До гри наявний аматорський українізатор тексту, зроблений українськими шанувальниками гри.
Ігровий процес
The Saboteur є грою-«пісочницею». Окрім сюжетних та побічних завдань наявні цілі для вільної гри, до того ж ігровий світ відкритий для дослідження.
Загальний опис Дія гри відбувається в Парижі та його околицях. Місто поділене на три окупаційні зони, дороги між якими перекриті німецькими блок-постами. Для вільного проїзду через блок-пост потрібно мати підроблені документи (вони стають доступні в ході сюжету), хоча через нього можна прорватися й без документів. У місті існує багато реальних районів та визначних пам'яток, як-от: Ейфелева вежа, Тріумфальна арка, базиліка Сакре-Кер, церква Сен-Мадлен, собор Паризької Богоматері, Пале-Рояль, Лувр, цвинтар Пер-Лашез. Основна частина доступна для дослідження сільської місцевості, що розташована на півночі від міста. На узбережжі в північно-західній частині мапи є Гавр, а на північному сході наявний прикордонний німецький Саарбрюкен і завод Доппельзіґ.
У грі присутні два типи місій — сюжетні та побічні. Сюжетні місії чергуються в суворій послідовності. Побічні ж місії представлено у вигляді «історій» окремих персонажів, часто доступні побічні місії одразу кількох персонажів. Проходження місій — це єдиний спосіб повернути місту колір. Спершу весь Париж та його околиці розфарбовано в різні відтінки сірого, що символізує німецьку окупацію і створює атмосферу старих чорно-білих фільмів. Окрім сірого зустрічаються лише кілька кольорів: червоний (нацистські символи, кров), жовтий (світло у вікнах будинків, вуличні ліхтарі), блакитний (колір Опору). У міру виконання місій до різних районів Парижу повертаються звичні кольори. Це означає, що у місцевих жителів з'явилася жага до боротьби з окупантами. Під час тривоги в «розфарбованому» районі на вулицях з'являються поодинокі бійці Опору, що вступають до бою з німецькими солдатами, тим самим надаючи допомогу головному героєві. Крім того, лише в «розфарбованих» районах з'являються зони Опору. Оскільки Саарбрюкен і Доппельзіґ розташовані на території Німеччини, вони завжди зберігатимуть сірий колір.
Окрім виконання місій гравець може зайнятися знищенням цілей вільної гри. Усією мапою розкидано велике число (кілька сотень) німецьких цілей: наглядових і снайперських веж, постів із бронетехнікою, гучномовців, нацистських генералів, зенітних ладувань, заправок тощо. Частина об'єктів може бути знищена тільки динамітом або гексогеном, інша частина вразливіша (наприклад, гучномовці знищуються автоматним вогнем). Знищення німецьких об'єктів не лише дає гравцеві очки контрабанди, а й полегшує втечу під час тривоги. Також, існують й інші цілі: листівки з видатними місцями Парижа, які потрібно збирати, місця для здійснення стрибків на автівці, та місця для огляду міста, зазвичай розміщені на дахах відомих будівель.
Характерною особливістю гри є можливість залізти на більшість будівель Парижа. У цьому The Saboteur наближений до гри Assassin's Creed. Переміщення дахами будівель розширює свободу дій гравця та полегшує втечу від переслідування.
Тривога й потаємність Зазвичай головний герой не викликає у німецьких солдат жодних підозр, однак якщо він на очах у нациста робитиме щось провокативне (полізе на стіну, візьме до рук зброю, пересуватиметься крадькома, нападе на когось), то індикатор підозри почне заповнюватися. Припинення дій або відхід із виднокола нациста припинить заповнення індикатора, після чого він поступово згасне. Якщо ж індикатор таки заповниться, то німецький солдат, що помітив головного героя, спробує здійняти тривогу. Доки він дістає свисток, є час, аби його вбити. Заповнення індикатора підозри відбувається ще й тоді, коли головний герой перебуває у так званій зоні підозри. Ці зони присутні біля особливо пильнованих об'єктів, а також з'являються на тому місці, де німецький солдат помітив тіло свого вбитого товариша, або ж де було чутно підозрілий шум (звук пострілу або вибуху). Зони, що виникли за виявлення вбитого та за підозрілого шуму, незабаром зникнуть.
За своїм механізмом тривога нагадує розшук у Grand Theft Auto IV. На мапі з'являється червоне коло (зона пошуку) з центром у тій точці, де нацисти востаннє бачили головного героя. Існує п'ять рівнів тривоги. З кожним рівнем діаметр зони пошуку збільшується і змінюється склад переслідувачів. Існують різні способи втекти від тривоги:
Полишити зону пошуку; Скористатися засобами, доступними всередині зони пошуку (вони відзначені на мапі зеленими крапками). Головний герой може заховатися в люкові на даху будівлі, укритті, туалеті, борделі. У деяких місцях можна вимкнути тривогу, за допомогою відповідного рубильника; Використати зону Опору. Ці зони стають доступними після проходження однієї з сюжетних місій. Вони виникають у чітко визначених місцях, «розфарбованих» районах на третьому та четвертому рівнях тривоги. Коли головний герой досягне зони Опору, він повинен знищити певне число німецьких солдатів (у цьому йому активно допомагають бійці Опору). У разі успіху нацисти визнають свою тимчасову поразку в цьому районі й тривога знімається. Рівні тривоги:
1-й рівень — базовий. Німецькі солдати пересуваються на джипах, вулиці патрулюють мотоцикли, озброєні кулеметами. 2-й рівень — з'являються джипи з кулеметами. Німецькі солдати пересуваються на вантажівках. 3-й рівень — з'являються автомобілі гестапо із вбудованими кулеметами й броньованими автівками. Німецькі солдати пересуваються на бронетранспортерах. На цьому рівні доступні зони Опору. 4-й рівень — до переслідування долучаються цепеліни, озброєні кулеметами (вони завжди патрулюють повітряний простір над містом, проте до 4-го рівня тривоги не звертають уваги на гравця). Серед солдатів, що приїжджають на бронетранспортерах, з'являється невелике число солдатів Роти Терору. На цьому рівні також доступні зони Опору. 5-й рівень — до переслідування долучаються винищувачі, які обстрілюють гравця в поземному польоті. Вулиці патрулюють танки «Вульф». На бронетранспортерах приїжджають суто солдати Роти Терору. Зона пошуку розширюється на всю мапу. Зони Опору недоступні. Спочатку на всій мапі є лише два місця, де можна сховатися від п'ятого рівня тривоги (і це єдиний спосіб утекти) — в барі на Ейфелевій вежі, та в колодязі на північному сході Лотарингії (до криниці йти не легше, зате безпечніше). Після того, як гравець одного разу зуміє позбутися 5-го рівня тривоги, надалі на цьому рівні йому будуть доступні всі укриття.
Потаємність має досить велике значення. Як у вільній грі, так і в багатьох місіях гравець може битися з нацистами відкрито, проте потайливі дії роблять виживання та виконання завдань легшими. Існує кілька способів для безшумного вбивства противника. Якщо німецький солдат є на вежі, його можна просто скинути додолу. Однострій ворога, убитого без застосування зброї, залишається неушкодженим, тож його можна одягти. У звичайних умовах уніформа є, радше, тягарем, тому що у ній на очах у нацистів небезпечно пересуватися бігцем і залазити на будівлі, зате в зонах підозри (особливо на великій стереженій території) носіння уніформи дозволяє пересуватися порівняно безпечно.
Супротивники
Існує кілька видів супротивників. Для кожного з них у статистиці гравця є окремий лічильник убивств.
Вояки вермахту — найпоширеніший вид. Це офіцери, солдати з гвинтівками та пістолетами-кулеметами. Їх можна часто зустріти на вулицях. Вояки ВМФ (Кріґсмаріне) — від солдатів вермахту відрізняються лише одностроєм. Зустрічаються в Гаврі та на деяких об'єктах. Солдати СС — у порівнянні з солдатами вермахту, краще озброєні та стійкіші до поранень. Вони ніколи не ходять вулицями міста, їх можна зустріти лише біля військових об'єктів, на снайперських вежах та під час тривоги. Співробітники Гестапо — зустрічаються на деяких об'єктах, а також на 3-ому рівні тривоги. Навколо гестапівців завжди існує зона підозри. Солдати Роти Терору — найнебезпечніші супротивники. Дуже добре захищені й мають потужну зброю (зазвичай пістолет-кулемет MP-60, іноді спеціальні рушниці та вогнемети). Помітно виділяються з натовпу солдатів вермахту та есесівців завдяки своєму високому зросту та характерному спорядженню. Учені із заводу Доппельзіґ — зустрічаються в деяких місіях.
Зброя, бойова система та контрабанда Зброя у грі розділена на декілька класів: пістолети, пістолети-кулемети, гвинтівки/рушниці, гранатомети, гранати, вибухівка. Головний герой може одночасно нести дві одиниці вогнепальної зброї. Роздобути зброю та набої доволі легко — їх можна придбати у торговців на чорному ринку або ж просто підібрати в убитих німців. Кожен зразок зброї купується один раз, після цього його можна безкоштовно взяти у будь-якого торговця. Постійно купувати треба лише боєприпаси та вибухівку.
Під час перестрілок можливе використання різних укриттів. У міру того, як головний герой отримує поранення, екран заливає кров'ю. Аби він очистився, достатньо якийсь час просто їх не отримувати. Можна битися в рукопашному бою. Це необхідно, коли треба вбити супротивника тихо або заволодіти його одностроєм (утім, для безшумного вбивства існують спеціальні прийоми).
Вибухівка представлена двома типами: динаміт та гексоґен (він доступний після отримання відповідного бонусу). Динаміт вибухає через деякий час опісля встановлення, гексоґен вибухає за подання дистанційного сигналу. Обидва типи можуть бути підірвані пострілом, (також присутня можливість встановити динаміт, не підпалюючи ґніт). Гексоґен примітний тим, що можна встановити одразу декілька зарядів і підірвати їх одночасно.