Володи́мир Іва́нович Стефани́шин (14 січня 1898 — 5 листопада 1921) — український військовик, сотник Дієвої Армії УНР.
Життєпис
Народився у Станіславові на Галичині. З серпня 1914 року служив у Легіоні Українських січових стрільців. У 1916 р. потрапив до російського полону. Останнє звання в австро-угорській армії — підхорунжий.
З січня 1918 р. служив у Галицько-Буковинському курені Січових стрільців військ Центральної Ради. З травня 1918 р. — півсотенний 3-го Січового куреня 2-го Запорізького полку Окремої Запорізької дивізії Армії Української Держави. З листопада 1918 р. — начальник сотні пішої розвідки Окремого загону Січових стрільців Армії Української Держави, згодом — військ Директорії.
У 1919 р. — начальник сотні пішої розвідки у 1-му полку Січових стрільців Дієвої армії УНР.
У 1920 р. служив командиром сотні 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 5 червня 1920 р. — командир 47-го куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
Учасник Другого Зимового походу у складі 4-го збірного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
Загинув у бою за Коростень 7 листопада 1921 року.
Джерела
ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653 — С. 99; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 94. — С. 1; Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш — 1932. — Ч. 3. — С. 163; Герчанівський Д. Вигнати окупанта. — Мюнхен. — 1963; Андрух І. Січові стрільці у корпусі ген. Натієва//Літопис Червоної Калини. — Аьвів. — 1930. — Ч. 5. — С. 17. Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.