Політтехнолог (скорочено від Політичний технолог (від «політична діяльність», — мистецтво, майстерність, уміння; і — думка, причина): — на теренах колишнього СРСР, в першу чергу в сучасній Росії — це «спеціаліст в галузі практичного застосування політичних технологій».
У правових країнах Заходу, в Європі — це маніпулятор суспільною свідомістю з метою політичної індоктринації населення шляхом підміни понять.
Питання визначення Назва «політтехнолог» — в країнах з розвиненою правовою та громадянською системою не вважаються академічними фахом, на відміну від наприклад таких фахів як політологія, соціологія, дослідження масової думки або медіазнавство. Для аналогічної (до «політтехнології»), але легальної діяльності як правило використовуються інші назви: політичний консультант, радник, фахівець або менеджер виборчої кампанії, медіазнавець, тощо.
Різновид «політичних технологій», методи та прийоми, які часто використовуються в Росії, в демократичних країнах законом заборонені.
В Російській Федерації політичні технології набули поширення в середині 1990-х років і особливо великого поширення після захоплення влади в країні спецслужбами в 1999 році та впровадження так званої «». В російському політикумі та в російських ЗМІ почали масово використовуватися наступні методи: незаконна реклама; вкид дезінформації в масових ЗМІ, поширення пліток та створення міфологем; незаконні методи на кшталт «25-го кадру» на телебаченні; публікація компрометуючих матеріалів («компромат») про політичних опонентів; «витік» службової інформації, наприклад таємниці слідства; підбурення політичних конкурентів між собою та погрози життю для подальшої «розводки» третіми особами; підкуп електорату виборців; «карусельне голосування»; використання «адміністративного ресурсу»; організація масово підкуплених «демонстрантів», тітушки»; фальсифікація результатів голосування, підробка бюлетнів та інші.
На теренах України масова інтервенція політтехногій стала помітною під час спроби Путіна і Медведчука зробити президентом України Януковича 2004 року, що закінчилася Помаранчевою революцією.«Handelsblatt»: Russland — Abschied vom Westen
Наступне президентство (2010—2014) Януковича та влади його Партії регіонів також характеризувалося масовим використанням «політичних технологій». Неефективність або недостатня результативність їх запровадження на теренах України призвела до прямого використання збройного насильства проти суспільства і населення власної країни та наступної збройної інтервенції з боку Росії.
Характеристики Володимир Буковський, російський політик і політолог:
Ігор Яковенко, російський політик і публіцист:
Віталій Щигельський, журналіст, оглядач «Радіо Свобода»:
Лариса Бельцер-Лисюткина, культуролог та історик, науковець Інституту порівняльної політології РАН, потім професор Вільного університету Берліна:
Див. також Клюгхафт Моше
Примітки
Посилання Сучасне визнечення поняття: Игорь Яковенко. Клопы российской политики . — «Каспаров.ру»