Євангеліє від Варнави — літературний текст, написаний від імені апостола Варнави і оповідає про життя Ісуса. Два манускрипти з цим текстом були виявлені на початку XVIII століття. Повна назва книги: «Істинне Євангеліє про Ісуса, що зветься Христом, нового пророка, надісланому Богом у світ, за описом Варнави, Його апостола».
За одностайною думкою незалежних дослідників, цей текст є середньовічною підробкою, приблизно XV століття, написаної з мусульманської точки зору (псевдоапокрифом) Салтанова В. В. Арабська версія «євангелія від Варнави» в історії ісламо-християнського діалогу. Автореферат дисертації. The «Gospel of Barnabas» in recent research. . Тим не менш, дослідження «Євангелія від Варнави» і суперечки про його справжності не припиняються. Один з обговорюваних питань: чи створений весь текст у середньовіччі або ж у його основі лежить давніший документ, який постраждав від довільного редагування переписувачів і перекладачів.
Дискусія про цей текст особливо активізувалася з 1980-х років, представляючи важливу складову частину християнсько-ісламського діалогуАрхімандрит Августин (Нікітін). = 133 Євангеліє від Варнави і християнсько-мусульманські відносини. // Місіонерський огляд № 5 (91), травень 2003. Стор. 20-28.. Мусульманські апологети «Євангелія від Варнави» стверджують, що тільки в ньому міститься правдива розповідь про місію Ісуса, а всі канонічні Євангелія «зіпсовані» прихильниками апостола Павла Мусульманські контраргументи . Слід, однак, відзначити, що «Євангеліє від Варнави» містить також низку тверджень, які прямо суперечать Корану та ісламській традиції.
У лютому 2012 року турецькі ЗМІ широко розповсюдили повідомлення, що знайдено оригінальний стародавній текст «Євангелія від Варнави», к якому Ісус пророкує прихід пророка Мухаммеда, див. про це нижче. Ця кампанія викликала новий всесвітній сплеск інтересу до «Євангелія від Варнави» (десятки тисяч згадувань в Інтернеті за лютий 2012) і нові спроби використовувати його в міжрелігійному протистоянні.
Апостол Варнава і його Євангеліє
Апостол Варнава, родом з острова Кіпр, згадується в Новому Завіті як один з 70 учнів Ісуса (). Він брав участь у наверненні апостола Павла ( і ), подорожував разом з ним і з євангелістом Марком. Загинув близько 76 року. Йому приписувалися два ранньохристиянських тексти: «Послання Варнави» та «Діяння Варнави».
Стародавній апокриф під назвою «Євангеліє від Варнави», ймовірно, дійсно існував: він згадується в кількох давніх документах. Декрет Римського Папи Геласія (кінець V століття) «Про книги прийнятні й неприйнятні». У ньому під номером 10 у списку «Книги, які нами не приймаються» записано «Євангеліє під ім'ям Варнави, апокрифічне». Рукопис «Список шістдесяти канонічних книг» (VII століття). «Ізборник Святослава» (1073).Данилевський І. Стародавня Русь очима сучасників і нащадків (IX—XII ст.). Лекція 7: Язичницькі традиції і християнство в Давній Русі. М.: Аспект прес, 1998. Про зміст цього апокрифу ніяких відомостей не збереглося, і починаючи з XII століття він ніде не згадується.
Текстологія
Походження тексту Існуює два джерела «Євангелія від Варнави». Перше було виявлено в 1709 році; його написано італійською мовою і датовано кінцем XVI століття, зберігається у Віденській Національній бібліотеці (cod. 2662). На полях рукопису численні позначки арабською мовою. Другу копію написано іспанською і вона містить ряд прогалин (відсутні глави 121—200); його датують приблизно тим же періодом. Оригінал її було спочатку загублено, але в 1976 році виявлено в Австралії. Іспанська версія, на відміну від італійської, містить передмову з короткою історією рукопису: дехто, під іменем фра Марино нібито знайшов цей рукопис в особистій бібліотеці Папи Сікста V, а після прочитання її вирішив таємно перейти в іслам і зберегти документ для нащадків. Там же повідомляється, що іспанський текст перекладено з італійської Арагонським мусульманином Мустафою де Аранда.
Зазначимо, що першу згадку про «Євангеліє від Варнави» виявлено в туніському рукописі, що датується приблизно 1630-м роком; судячи з контексту, це той же псевдоапокриф, копію якого виявлено в 1709 році. Сходознавець Джордж Сейл (George Sale) писав у 1734, що у мусульман є Євангеліє, яке приписують святому Варнаві, арабською та іспанською мовами. George Sale.The Preliminary Discourse to the Koran. London, 1734.
Перше наукове видання «Євангелія від Варнави» з великим текстологічним аналізом опублікували Лонсдейл і Лора Реггі в Оксфорді (1907). У 1908 році книга з'явилася в арабському перекладі. Потім з'явилися її переклади мовами урду, перською і іншими. До середини XX століття «Євангеліє від Варнави» не користувалося широкою популярністю, проте пізніше його стали активно використовувати в міжконфесійній полеміці.
2005-го року книга вийшла в повному російському перекладі, який перевидано 2007 року . У передмові до цієї книги Мукаддас-хазрат Бібарсов (муфтій Саратовської області і співголова Ради муфтіїв Росії) від імені Духовного управління мусульман Поволжя пише : Книга є корисною в наукових і релігієзнавчих цілях <…> Проте <…> в ній містяться також і положення, що не відповідають Ісламу. Виходячи з цього, книга може бути корисною для наукового пізнання і вивчення історії релігій, але не може бути керівництвом для проходження норм шаріату. Переклад містить коментарі, в яких відзначено ряд неприйнятних і помилкових місць тексту «Євангелія від Варнави».
Зміст тексту «Євангеліє від Варнави» — досить об'ємний текст, що складається з 222 коротких глав. Автор називає свою книгу «істинним Євангелієм», протиставляючи її всім іншим, «спотвореним». Варнава, від імені якого ведеться розповідь, оголошений у книзі одним із 12 апостолів (глава 14) — замість апостола Фоми, який у тексті взагалі не згадується.
Сюжетна схема «Євангелія від Варнави» багато в чому схожа з традиційною. У перших розділах описані Благовіщення, народження Ісуса, побиття немовлят, втеча в Єгипет і повернення в Назарет. Як і в канонічних Євангеліях, про життя Ісуса та 30-річного віку майже нічого не повідомляється. Потім описуються мандри Ісуса з апостолами, їх бесіди, створені чуда. Велику частину книги займають різноманітні притчі Ісуса.
В кінці книги (глава 221) автор повідомляє, що, передбачаючи спотворення свого вчення, Ісус зійшов з небес на землю і доручив Варнаві написати справжнє Євангеліє, що він і виконав.
Паралелі з ісламською традицією Загальна концепція книги — виклад біблійних і євангельських подій з мусульманських позицій. Безліч деталей (наприклад, епізоди за участю батька Авраам а) взяті з Корану чи з післякоранічної ісламської традиції. Серед великих пророків згадується Ісмаїл, якого, згідно з Кораном, Авраам (Ібрагім) збирався принести в жертву . Біблія в цьому епізоді згадує не Ізмаїла, а Ісаака, але текст єврейської Біблії, стверджується в книзі, сильно спотворений раввинами (глава 44). Зокрема, «правильна Біблія» повідомляє, що месія буде арабом (глава 191).
Основна відмінність «Євангелія від Варнави» від християнської традиції в тому, що Ісус у цій книзі — не Бог, а великий пророк (глави 52, 93), що збігається з мусульманським уявленням. Сам Ісус у книзі виголошує: «Хай буде проклятий всякий, хто разом зі словами моїми буде додавати, що я — „Син Божий“!» (Глава 53). Крім того, відповідно до «Євангелія від Варнави», Ісус не був розп'ятий, замість нього був страчений Юда Іскаріот, який прийняв у момент арешту вигляд Ісуса, самого ж Ісуса чотири ангели витягли з дому через вікно і принесли живим на третє небо (глава 215). Коран у сурі «Жінки» також повідомляє, що Ісус не був розп'ятий — це можна трактувати і в тому сенсі, що замість Ісуса було страчено іншу людину, хоча Коран не називає її імені. Відповідно воскресіння в книзі (як і в Корані) оголошено вигадкою.
Головним завданням Ісуса, за книгою, було сповіщення про швидкий прихід пророка Мухаммеда, багаторазово названого на ім'я і з поясненням, що він з арабського племені (глава 142). В апокрифі Ісус заявляє:
Прийде після мене найбільший з усіх пророків і святих і проллє світло на темряву слів усіх пророків, бо він є Посланець Господа …
Кажу вам, Посланнець Божий подібний до сяйва … Коли я побачив його, душа моя наповнилася спокоєм, і я сказав: «Мухаммед, щоб із тобою Господь! Хай надасть він мені честі розв'язати шнурки взуття твого, так як, якщо я сподоблюся цього, я буду великим пророком і святим від Бога».
Це місце цілком відповідає тексту Корану:
6. І ось сказав Іса, син Марйам: «О сини Ісраїла! Я — посланець Аллаха до вас, що підтверджує істинність того, що послано до мене в Торі, і благоповідач про посланця, який прийде після мене, ім'я якому буде Ахмад».
Уже на першій сторінці текст книги містить різке засудження вчення апостола Павла — зокрема, за те, що він називав Ісуса «Сином Божим», дозволив вживання спиртних напоїв та м'яса нечистих тварин:
Багато хто, обдурені сатаною, під виглядом побожних людей проповідують страшне безбожництво. Вони називають Ісуса сином Божим, відкидають обряд обрізання — вічний союз з Богом — і дозволяють вживати всякого роду нечисту їжу. Серед них і сам Павло, який перебуває в омані, про що я не можу не говорити без болю.
Слід зазначити, що дозвіл на вживання християнами в їжу «нечистих» тварин не міститься в канонічних Євангеліях, а присутній тільки в Апостольських діяннях (бачення апостола Петра: ) і окремих Посланнях ( та ін.) У традиційних Євангеліях скасування харчових заборон мотивується фразою «не те, що входить в уста, опоганює людину, але те, що виходить з уст, опоганює людину» (); аналогічна фраза наводиться і в «Євангелії від Варнави» (глава 32), але висновок з неї робиться зовсім інший: мити руки перед їжею не обов'язково («куштування хліба немитими руками не сквернить людину»). Зате (як і в ісламі) обов'язково слід умитися перед молитвою (глава 38).
З інших ісламських паралелей відзначимо, що Ісус, згідно з «Євангелієм від Варнави», ніколи не пив вина, хоча чудо перетворення води на вино в тексті є (глава 15). В оповіданні Ісуса про створення людини (глава 39) говориться, що Адам побачив на небі шахаду: («Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед пророк його»).
Невідповідність ісламській традиції В деяких пунктах автор «Євангелія від Варнави» відходить від ісламської традиції. Він багаторазово заявляє (наприклад, у главі 97), що не Ісус, а Мухаммед є месією. Проте в Корані Ісус визначається як Месія:
Ось сказали ангели: "О Марйам! Ось, Аллах радує тебе звісткою про слово від Нього, ім'я Якого Месія Іса, син Марйам, славному в ближньому і останньому світі і з наближених ".
Глава 3, всупереч Корану (сура 19:23), стверджує, що Марія народила немовля Ісуса без мук.
У розділах 22-23 Ісус заявляє, що «необрізані гірші за собак», і в Раю їм місця немає. Проте ісламська традиція розглядає обрізання як бажаний, але не обов'язковий ритуал (ваджіб) . У розділах 105, 178 і багатьох інших місцях «Євангелія від Варнави» згадуються дев'ять небес, хоча Коран пише, що їх сім (див., наприклад, суру 17:44) — можливо, це ремінісценція з поеми Данте, див нижче.
У главі 34 згадується Люцифер і цитуються (неточно) слова пророка Ісайї: «Як упав ти з небес, о Денниця, колишній красою ангелів!». Це християнське уявлення суперечить Корану, який (сура 18:50) визначає Люцифера (Ібліса) не як занепалого ангела, але як джина. Втім, згідно з Кораном, природа ангелів виключає непослух Богу. Далі, в главах 35 і 39 історію падіння сатани розказано докладно, і повідомляється, що до падіння той правив пустельним світом 25000 років, і тільки після його вигнання Бог населив Землю живими істотами і створив людину.
Ісус у книзі багато розмірковує про перворідний гріх, однак це чисто християнське поняття, не властиве ні ісламу, ні юдаїзму . Християнські мотиви, відсутні в інших релігіях, відчуваються і в деяких інших місцях «Євангелія від Варнави» — наприклад, опис дня Страшного Суду (глава 53) має багато збігів з «Апокаліпсисом» Іоанна. Глава 115 застерігає віруючого від багатоженства.
Особливості тексту, що не мають паралелей