Щур водяний, або Нориця водяна, або водяна полівка (Arvicola amphibius, раніше застосовувалась назва Arvicola terrestris) — вид гризунів роду Щур (Arvicola) з родини хом'якові (Cricetidae).
Таксономія Щур водяний — типовий вид роду Arvicola, один з трьох сучасних (загалом разом з викопними близько 10) видів цього роду.
Середовище проживання Мешкає в Євразійській Палеарктиці. Цей гризун адаптується і виживає в ряді місць проживання навколо річок, струмків і боліт в низинах і горах. Це сильний плавець і верхолаз. Надає перевагу районам із хорошим рослинним покривом. Тварини риють довгі нори, від 34 м в зимовий період до 74 м в літню пору. Ходи містять одне або два гнізда і взимку містять камери для зберігання харчів.
В Україні цей вид — один з двох наявних у фауні Східної Європи сучасних видів роду Arvicola (також є щур гірський — Arvicola scherman, поширений в Карпатах і Прикарпатті).
Морфологія Один з найбільших за розмірами тіла вид підродини щурових (більше тільки ондатра): довжина тіла 160–220 мм, хвіст сягає 60–80% від довжини тіла, задня лапка 26–32 мм, вага 70–250 г.
Волосяний покрив густий, простягається від голови до кінця хвоста. Вуха малі закруглені. Хвіст короткий. Кігті добре розвинені. Забарвлення варіюється від світло до темно коричневого зверху (іноді чорного); від білого до шиферно-сірого знизу.
Спосіб життя Хоча іноді водяні щури живуть у безпосередній близькості від великої кількості інших особин, як правило, вони живуть сім'ями. Зазвичай в цих сім'ях є доросле покоління і до двох поколінь молодих. Тварини в основному активні вдень або в сутінках. Крім того, вони схильні обмежувати ступінь своєї активності певним „домашнім діапазоном“. Території розмежовують запаховим маркування за допомогою бокових залоз — вони протирають ногами бокові залози, а потім приступають до утрамбування землі. Характерним є будівництво вбиралень для дефекації.
Раціон складається переважно з різних форм рослинності — трави, плоди, насіння, коріння, цибулини, бруньки. Іноді водяні щури доповнюють свій раціон водяними равликами, прісноводними мідіями та молюсками.
Вороги: лунь, норка європейська, візон річковий, видрові, канюк звичайний, чаплеві, щука.
Відтворення Оселище самців частково збігається з оселищами кількох самиць і самці постійно конкурують за доступ до самиць. Тварини ведуть безладне статеве життя. Існує один період спаровування на рік, як правило, починаючи з ранньої весни (квітень / березень) до кінця літа / початку осені (серпень / жовтень). Протягом цього часу самиці можуть мати до чотирьох виводків у середньому від 4 до 6 щуренят кожен. Період вагітності короткий, 21 днів, і в післяпологовий період тічки та спаровування зазвичай відбувається незабаром після народження. Вага новонароджених, як правило, 5 грамів; очі дитинчат відкриваються у близько 5 днів, годування молоком припиняється у 14–21 днів після народження. Молодь народжуються безпорадною, але швидко розвивається і стає незалежною. Статева зрілість настає протягом першого літа, якщо вони народилися на початку сезону або в наступному сезоні розмноження.
Ці тварини недовговічні, ймовірно, мають найвищі показники смертності в перший рік життя. Вони можуть жити до 5 років в неволі, але середня тривалість життя становить менш ніж 1 рік у дикій природі.
Примітки
Джерела
Загороднюк И. В. Номенклатура и система рода Arvicola // Водяная полевка. Образ вида / Под ред. П. А. Пантелеева. — Москва: Наука, 2001. — С. 174–192. рід Arvicola // Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed), Johns Hopkins University Press, 2,142 pp.