Георгій Якович Сєдов (23 квітня (5 травня)[Сам Г. Я. Сєдов у своїй Автобіографії вказує дату 21 квітня (3 травня). Оригінал зберігається в архіві Географічного товариства Росії, фонд № 93, опис 4, од. зб. 1. Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011.] 1877 — 20 лютого (5 березня) 1914) — український та російський гідрограф, полярний дослідник, старший лейтенант. Організатор невдалої експедиції до Північного полюса.Каневский З. М. Не сотвори себе кумира // Природа. — 1988. — № 8. — С. 71—79., під час якої помер, не досягнувши заявленої мети, пройшовши приблизно 200 кілометрів з необхідних 2000 км.

Виходець з рибальської сім'ї, офіцер військово-морського флоту (старший лейтенант), дійсний член Російського географічного товариства, почесний член Російського астрономічного товариства.

Брав участь в експедиціях по вивченню острова Вайгач, гирла річки Кари, Нової Землі, Карського моря, Каспійського моря, гирла річки Колими та морських підходів до неї, Хрестовій губі.

У радянський час діяльності Сєдова приділялася особлива увага, оскільки він був вихідцем з найбідніших верств народу.

Дитинство Народився на хуторі Крива Коса (Область Війська Донського, нині селище Сєдове в Новоазовському районі Донецької області). У сім'ї було четверо синів: Михайло, Іван, ВасильВасиль був старшим від Георгія на один рік і Георгій (Єгор), а також п'ять дочок: Меланя, Авдотья, Катерина, Марія та АннаЛыкошин Б. А. В родном Приазовье // Георгий Седов. — Ростов-на-Дону: Ростовское книжное издательство, 1977. — 80 с. — 20 000 экз.. Батько, Яків Євтійович Сєдов, був родом з Полтавської губернії і займався ловом риби та пилянням лісу. Коли він ішов у запій, то одночасно пропивав майно і сім'я Сєдових жила впроголодь, але коли виходив із нього, починав активно працювати і сім'я починала жити стерпноАльтер М. С. Шаги к мечте: Очерк о нашем земляке-первопроходце Арктики Г. Я. Седове. — Донецк: Шилтон, 2007. — 32 с..

Георгій з восьми років займався з батьком риболовлею, ходив на поденну роботу, працював у полі. Після того як батько пішов на три роки на заробітки, на матір — Наталію Степанівну (яка так само як і батько була родом з Полтавської губернії) — лягла важка турбота — необхідність заробляти для прожиття сім'ї. Вона наймалася на панщину, так як сім'я стала голодувати. Старший брат Михайло в цей час вже працював, але заробляв мало, молодші брати — Василь та Георгій — допомагали матері. Незабаром після відходу батька на заробітки від запалення легень помер брат Василь (у 1888 р.), після чого Георгія віддали в найми заможному козакові, у якого він працював за їжу. У козака хлопчик пас биків, віяв зерно, возив вантажі. Справи сім'ї трохи покращилися після повернення батька у 1890 р.

У 1891 році у віці 14 років Георгій вступив до церковно-приходської школи при церкві Петра і Павла, за два роки закінчив трирічний курс. У школі він був першим учнем, неофіційним помічником вчителя, старшим у ладі військової гімнастики та отримав по закінченні у 1893 році похвальний лист. Після школи наймитував у місцевого багатія Афончікова, але, після того як від втоми проспав і за що був вдарений батогом, від образи пішов від нього. Через місяць влаштувався прикажчиком в магазин Фролова на Кривій косі.

До цього часу у юнака сформувалася мрія бути капітаном далекого плавання, а після розмови з молодим капітаном шхуни, яка пришвартувалася на причалі Кривої коси у 1894 р., мрія зміцніла, і юнак твердо вирішив вступати до морехідних класів Таганрога або Ростова-на Дону. Батьки були проти навчання сина, і він став таємно готуватися до відходу з дому — збирав гроші, заховав свої метричне свідоцтво та похвальний лист церковно-парафіяльного училища.

Навчання

У 1894 році Сєдов покинув сім'ю і дістався до Таганрога, а звідти пароплавом — до Ростова-на-Дону. Інспектор морехідних класів поставив йому умову, що прийме його на навчання, якщо Георгій проплаває три місяці на торговому судні. Юнак влаштувався працювати матросом на пароплаві «Труд» у капітана Н. П. Муссурі і плавав на ньому впродовж літа та початку осені по Азовському і Чорному морях. В останній місяць капітан перевів його на місток кермовим. 13 листопада Георгій Сєдов вступив в «Мореходні класи» імені графа Коцебу в Ростові-на-ДонуВ настоящее время — Ростовский-на-Дону морской колледж им. Г. Я. Седова, після чого написав про це листа батькам. Батьки, дізнавшись про це, змінили свою думку і з тих пір підтримували сина, а він, у свою чергу, висилав їм зекономлені гроші. У другому півріччі юнака за відмінні успіхи у навчанні звільнили від плати за навчання, потім перевели у другий клас без іспитів і достроково відпустили на канікули. Влітку 1895 року Сєдов працював на пароплаві «Труд» рульовим, а потім — другим помічником капітана.

Після трьох років навчання в морехідних класах Сєдов в 1899 році отримав диплом штурмана каботажного плавання та влаштувався працювати шкіпером на невеликий суховантаж. 14 березня 1899 року в Михайлівських морехідних класах м. Поті він здав іспит і отримав диплом штурмана далекого плавання, після чого був призначений на пароплав «Султан». В одному з плавань господар судна поставив його капітаном і запропонував направити судно на камені, щоб отримати за нього страхову премію. Георгій Якович відмовився і привів до Новоросійського порту довірене йому судно в цілості. Після цього молодий капітан отримав розрахунок і залишився без роботиНагорный С. Г. Седов. — М.: Молодая Гвардия, 1939. — 232 с. — (Жизнь замечательных людей).. Він не знайшов роботи, крім того, хотів займатися морською наукою та експедиційною діяльністю, для чого потрібно було перейти у військовий флот.

Сєдов поступив добровольцем у військово-морський флот і прибув до Севастополя, був зарахований в навчальну команду і призначений штурманом на навчальному судні «Березань». У 1901 році, здобувши звання прапорщика запасу, Георгій Якович жив у Петербурзі, де екстерном склав іспити за курс морського корпусу і був підвищений до звання поручика запасуСергеев И. Северная Одиссея, или Последняя экспедиция лейтенанта Седова // Моделист-Конструктор. — 1986. — В. 9.. Готуватися до здачі іспиту в морський корпус Сєдову допомагав інспектор морехідних класів контр-адмірал Олександр Кирилович Дриженко, який надіслав колишньому учневі програму Морського корпусу та літературу, а також забезпечив його рекомендаційним листом до брата — Ф. К. Дриженко.Колотило Л. Г. Фёдор Кириллович Дриженко (1858—1922). — СПб.: Наука, 1997. — 128 с. — С. 86—93. — ISBN 5-02-024722-7.

Служба

У 1901 році Сєдов з'явився з рекомендаційним листом до Ф. К. Дриженка. Н. В. Пінєгін згадував:

Навесні 1902 року Сєдов був зарахований на дійсну службу по Адміралтейству в Головне гідрографічне управління.

Направлений у гідрографічну експедицію Північного Льодовитого океану, яка проводила в 1902 році вивчення району острова Вайгач, а також гідрографічні роботи в гирлі річки Кари та близько Нової Землі. Виконував обов'язки помічника начальника гідрографічної експедиції.Лыкошин Б. А. Моряк, офицер, гидрограф // Георгий Седов. — Ростов-на-Дону: Ростовское книжное издательство, 1977. — 80 с. — 20 000 экз.

Діяльність Сєдова отримала високу оцінку з боку керівника експедиції гідрографа А. І. Варнека:

У 1903 році виконував обов'язки помічника начальника експедиції вже під керівництвом Ф. К. Дриженко по опису Карського моря.

У цьому ж році в Архангельську Сєдов зустрів судно «Америка» і познайомився з його капітаном Ентоні Фіалом, який готувався до експедиції на Північний полюс, що згодом підштовхнуло Г. Я. Сєдова до організації власної експедиції, однак через російсько-японську війну плани з її підготовки довелося відкласти.

Під час російсько-японської війни Сєдов командував міноноскою № 48 Сибірської військової флотилії, яка несла сторожову вахту в Амурській затоці.

У 1905 році Георгій Якович був призначений помічником лоцмейстера фортеці Миколаївська-на-Амурі. 2 травня 1905 року «за відмінно старанну службу» нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня.

У 1906 році під керівництвом Сєдова були проведені лоцмейстерські роботи з поліпшення умов судноплавства на Амурі.

У 1906 і 1907 роках у газеті «Уссурійське життя» він опублікував статті «Північний океанський шлях» та «Значення Північного океанського шляху для Росії», де обґрунтовував подальше освоєння Північного морського шляху.

У 1907 році Георгій Якович за свій рахунок видав брошуру «Право жінки на морі», в якій говорив, що жінкам теж потрібно дати право на отримання морської освіти.

У 1908 році працював в експедиції по дослідженню Каспійського моря під керівництвом Ф. К. Дриженко, де проводив рекогносцирувальні роботи для складання нових навігаційних карт.

У 1909 році досліджував гирло річки Колими та морських підходів до неї.

У 1910 році на Новій Землі Сєдов картографував Хрестову губу, де було закладене Ольгинське селище.

У 1911 році Георгій Якович знову працював над картами та лоцією Каспійського моря.

Весілля

У 1909 році Сєдов познайомився з майбутньою дружиною — Вірою Валер'янівною Май-Маєвською (племінницею генерала В. З. Май-Маєвського). У 1910 році вінчався з Вірою Валер'янівною в Адміралтейському соборі Санкт-Петербурга, розташованому в будівлі Головного Адміралтейства. У цьому ж будинку знаходилося і Головне гідрографічне управління, де служив Сєдов. Він був, як і всі службовці Головного гідрографічного управління, прихожанином Адміралтейського собору.

Посадженим батьком нареченого на весіллі був Ф. К. Дриженко.Колотило Л. Г. Фёдор Кириллович Дриженко (1858—1922). — СПб.: Наука, 1997. — 128 с. — ISBN 5-02-024722-7.

Своїм одруженням, як вважав Сєдов, він максимально наблизився до «вищого світу».

За деякими даними, в 1908 або 1909 році він обзавівся маєтком в Полтавській губернії. При цьому Седову постійно здавалося, що його недооцінюють і всіляко обходять по службі:

Кілька разів Сєдов хотів залишити службу, але Ф. К. Дриженко щоразу терпляче його відмовляв від цього, однак навіть він не завжди міг утримувати Сєдова в розумних рамках. Претензії та зарозумілість Сєдова були вкрай високі.

У наукових спільнотах Зібрані під час експедиційних робіт матеріали Георгій Якович передав до установ науки та музеї.

6 квітня 1910 року Російське географічне товариство (РГТ) за пропозицією П. П. Семенова-Тян-Шанського, В. А. Обручева, П. К. Козлова та Г. Н. Потаніна обрало Георгія Сєдова дійсним членом.

Російське астрономічне товариство, в свою чергу, обрало Георгія Сєдова почесним членом.

Експедиція до полюса Традиційно експедицію Г. Я. Сєдова називають «Першою російською експедицією до Північного полюса». Однак, цей термін несе в собі певну підміну понять, про яку полярник З. М. Каневський писав у науковому журналі «Природа»:

Причини та цілі експедиції У 1912 році у Сєдова народився задум експедиції до Північного полюса. До цього часу про підкорення Північного Полюса вже заявили американці Фредерік Кук (1908 рік) та Роберт Пірі (1909 рік).

Принциповою умовою експедиції Сєдов чомусь вважав необхідність випередити на полюсі Амундсена, хоча невдала спроба останнього досягти Північного полюса була зроблена лише в 1918 році в експедиції на судні «Мод».

9 березня 1912 рокуЗдесь и далее даты указаны по Юлианскому календарю. Сєдов направив в Головне Гідрографічне управління наступний текст:

З цього моменту Сєдов загнав себе в цейтнот, бо часу для підготовки експедиції практично не було. Причина такої поспішності, на думку Л. Г. Колотило, наступна:

Сам Сєдов допустив при підготовці експедиції «шапкозакидацькі» висловлювання та схарактеризував цілі експедиції як чисто спортивно-політичні:

Таке ставлення та настрої Сєдова не могли залишитися без критики. В одному з журналів того часу пройшла навіть така репліка:

Проте, незважаючи на серйозну критику, мета спочатку була підтримана урядом.

План експедиції та її фінансування Спочатку експедиція розраховувала на державне фінансування.