Точні науки або кількісні науки, які іноді називають точними математичними науками, – це ті науки, «які допускають абсолютну точність у своїх результатах»; особливо математичні науки. Прикладами точних наук є математика, астрономія, фізика та хімія, які багато філософів, від Рене Декарта, Готфріда Лейбніца та Іммануїла Канта до логічних позитивістів, покладали в основу парадигми раціонального та об'єктивного знання. Ці науки практикувалися в багатьох культурах від античності до сучасності. З огляду на їхні зв'язки з математикою, точні науки характеризуються точним кількісним виразом, точними прогнозами та/або суворими методами перевірки гіпотез, що включають придатні до кількісної оцінки прогнози та вимірювання.
Розмежування між кількісними точними науками та тими науками, що займаються причинами явищ, належить Арістотелю, який відрізняв математику від натурфілософії та вважав точні науки «більш натуральними (природними) з галузей математики». Тома Аквінський використав це розмежування, коли сказав, що астрономія пояснює сферичну форму Землі за допомогою математичних міркувань, тоді як фізика пояснює її матеріальними причинами. Це розмежування було широко, хоча й не повсюдно, прийнятим аж до Наукової революції 17 століття. Едвард Грант висунув гіпотезу, що фундаментальною зміною, що призвела до появи нових наук, було об'єднання точних наук і фізики Йоганном Кеплером, Ісааком Ньютоном та іншими, що призвело до кількісного дослідження фізичних причин природних явищ.
Див. також
Фундаментальна наука Проблема демаркації
Посилання