Вулиця Шота Руставелі — вулиця у Галицькому районі, в місцевості Штіллерівка. Прямує від вулиці Зеленої до перехрестя із вулицями Франка і Стрийською. Прилучаються вулиці: Миколи Костомарова, Олександра Архипенка і Волоська та площа Петрушевича.

Назва Початкова назва вулиця Яблоновського походить із 1863 року. 1871 року перейменовано на Яблоновських. У листопаді 1941 року під час німецької окупації перейменована на Карпатенштрассе. У червні 1944 знову повернено назву Яблоновських. Сучасна назва на честь грузинського поета часів середньовіччя Шота Руставелі — від грудня 1944.

Забудова В архітектурному ансамблі вулиці Шота Руставелі присутні класицизм, віденська сецесія, конструктивізм. Переважна більшість будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

№ 2 — житловий будинок (інша адреса — вулиця Зелена, 6), збудований 1901 року для Доміцелі Клімович. Архітектор Володимир Підгородецький, скульптурне оздоблення, ймовірно, Петра ВійтовичаBiriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 125..

№ 4 — за цією адресою у 2002 році відкрився торговельний центр ДП «Державний ювелірний завод» — це окремий структурний підрозділ заводу, що спеціалізувався на розробці та виробництві ювелірних прикрас з діамантами із сплавів 750°, так званого білого золота. До складу підрозділу увійшли: магазин-салон, пункт обміну брухту дорогоцінних металів на ювелірні вироби та фірмовий ювелірний магазин «Галицькі золотарі».

№ 7 — будівля проєктного інституту «Теплоенергопроект», споруджена 1965 року за спільним проєктом архітекторів П. Юдкіна та Лариси Кузьми-Скорик, добудова за проєктом архітектора М. Каневського. Нині проєктний інститут функціонує як адмінбудівля, тому власник будівлі вирішив, що доцільно буде змінити її функціональне призначення, передбачивши в додаток до офісної функції влаштування готелю та добудову житла. В будинку розміщена художня галерея Zenyk Art Gallery.

№ 8, 8а — колишня чиншова кам'яниця банкіра Міхала Стоффа, що виходить головним фасадом до вулиці Шота Руставелі й одночасно до площі Петрушевича, споруджена 1906 року у стилі орнаментальної сецесії проєктно-будівельним бюро Едмунда Жиховича за проєктом архітектора Владислава Садловського. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 262-м. На другому поверсі будинку № 8 розташований артцентр Павла Гудімова «Я галерея», який було відкрито у вересні 2019 року.

№ 11 — у будинку міститься релігійна організація реставраціоністського походження Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони) у Львові.

№ 18, 20, 22 — сецесійні житлові будинки, збудовані у 1906—1907 роках за проєктом архітектора Альфреда Захаревича. Скульптурне оздоблення виконав Теобальд ОркасевичBiriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 242—244.. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1658-м, 1659-м та 263-м відповідно.

№ 24, 26 — житлові будинки Лаури Рімер споруджені у 1906—1907 роках за проєктами архітектора Саломона Рімера у стилі орнаментальної сецесії. На сходовій клітці будинку № 26 зберігся вітраж із зображенням квітів, виконаний в майстерні Леона Фортера. Кам'яниця № 24 у 1916—1920 роках перебувала у власності Стефана-Францішека Гуперта, у 1935—1939 роках — Ірени Гуперт, а кам'яниця № 26 у 1916—1920 роках перебувала у власності Марії Крогульської, у 1935—1939 роках — Марії-Камілі Росс. Будинок № 24 внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 664-м.

№ 30 — колишній «Офіцерський дім», збудований у 1928—1930 роках для Фонду військового квартирування за конкурсним проєктом архітекторів Мар'яна Нікодемовича, Мечислава Штадлера, Стефана Брили. Другою чергою будівництва мали бути два тильних крила, які би виходили на вулицю Франка і утворювали курдонер. Однак цю частину проєкту ніколи не було реалізованоArchitektura i Budownictwo. — 1925. — № 2—3. — S. 71—73. .

№ 32 — сецесійний житловий будинок, споруджений 1909 року за проєктом архітектора Августа Богохвальського. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 790-м.

№ 34 — кам'яниця, споруджена 1906 року за проєктом архітектора Станіслава Уленецького у стилі орнаментальної сецесії. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 265-м.

№ 36 — кам'яниця, збудована 1911 року за проєктом архітектора Генрика Заремби на замовлення Зигмунта Ґутвальда. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 266-м.

№ 42, 44 — кам'яниці, збудовані 1908 року у стилі сецесії для Софії Мрозовицької за проєктом архітектора Тадея Обмінського. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 1660-м, 2197-м.

Примітки

Джерела

Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — 332 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s.

Посилання