Аркадій Якович Ла́нгман (; * 31 жовтня 1886, Харків, Російська імперія — † 1968, Москва, СРСР) — російський та радянський єврейський архітектор, автор понад 50 будівель, 21 з них — в Москві.

Життєпис Народився у Харкові в єврейській родині, батько був будівельником. В 1904—1911 рр. навчався на архітектурному відділенні Вищого політехнічного інституту у Відні. Підчас навчання виконував проекти житлового будинку, вілли художника, санаторію, музею. Після закінчення навчання у 1911 р. переїхав до Санкт-Петербургу, де протягом двох років працював у різних проектних конторах. У 1913 р. підтвердив диплом Віденського політехнікуму в Інституті цивільних інженерів імператора Миколи I, після чого повернувся до Харкова. У 1913—1916 рр. Харкові працював у земській управі, мав приватну практику, у 1916—1921 рр. — у Полтаві.

У 1922 р. приїхав до Москви для участі в будівництві Каширської ГРЕС. Після завершення будівництва станції працював архітектором товариства Стандартбуд. Займався розробкою стандартних дерев'яних конструкцій для спорудження типових житлових будинків, шкіл, лікарень. У 1923 р. взяв участь в спорудженні павільйону Центрального управління лісової промисловості (ЦУЛП) на Всеросійської сільськогосподарської і кустарно-промисловій виставці . Працюючи в Стандартбуді, спроектував селище стандартних будинків в районі Ленінградського шосе (Москва), селища у Краматорську та під Харковом, будинок на Першій Брестській вулиці в Москві .

У 1927 р. Лангман став головним архітектором відомчої проектної організації Стройдомбюро. З цього моменту почався найбільш плідний період діяльності Лангмана — за п'ять років їм було побудовано 13 будинків . У ці роки Лангман проектує найбільший в країні стадіон «Динамо», будівлю Ради Праці та Оборони, будівлю Наркомата внутрішніх справ, низку житлових будинків. У 1930—1931 рр. відвідав Німеччину, Францію і США . У Москві архітектор жив в побудованому ним будинку в Малому Льовшинському провулку .

У середині 30-х років працював начальником відділення інженерно-будівельного відділу Головного управління прикордонних військ НКВС, пізніше — головним інженером-архітектором інженерно-будівельного відділу НКВС.

Персональний пенсіонер союзного значення з 1 квітня 1957.

Помер у 1968 р. у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі поряд з дочкою Наталією Аркадіївною Гунашвілі (1936—2009).

Племінник архітектора — фотограф Єлеазар Лангман.

Нагороди

знак «Почесний працівник ВЧК-ОГПУ (XV)» (15.05.1934) орден Трудового Червоного Прапора (29.11.1956)

Проекти та будівлі За проектами Лангмана споруджено понад 50 житлових і громадських будівель.

Миргородський курорт (1915—1916)Словник художників України, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ, 1973 Народний дім імені Володимира Короленка (1922—1923, Полтава, вулиця Пушкіна, 20/23); Павільйон Центрального управління лісової промисловості на 1-й Всеросійській сільськогосподарській виставці, спільно з С. О. Грузенбергом (1923, Москва), не зберігся ; Житловий будинок (1923, Москва, Мілютінскій провулок, 9, будівля 1); Будинок Держторга, спільно з Б. М. Великовським, М. О. Барщем, Г. Г. Вегманом, В. Н. Владиміровим, М. В. Гакен (1925, Москва, М'ясницька вулиця, 47) ; Стадіон «Динамо», спільно з Л. З. Чериковером (1927—1928, Москва, Ленінградський проспект, 36), нині реконструйований; Будівля казарм (1927, Москва, Великий Кисельний провулок, 14, будівля 1); Житловий будинок (1927—1928, Москва, Проспект Миру, 46а) ; Будинок Стройбюро в Болшеві (1928, Корольов, знесений в березні 2015 р.). Житловий будинок спортивного товариства Динамо, будівництво за проектом І. А. Фоміна (1928—1931, Москва, Вулиця Велика Луб'янка, 2); Будівля Наркомату внутрішніх справ, спільно з І. Г. Безруковим (1928—1933, Москва, М'ясницька вулиця, 1/2 — Фуркасовскій провулок, 2/1); Громадський корпус Болшевскої трудової комуни ОГПУ, спільно з Л. З. Чериковером (1930, Корольов, вулиця Дзержинського, 23) ; Будівля Ради Праці і Оборони (в даний час — Державної Думи РФ) (1932—1935, Москва, Вулиця Охотний Ряд, 6); санаторій у Сочі (1933) Житловий будинок, спільно з Л. З. Чериковером, Н. Арбузніковим (1935, Москва, Великий Златоустінскій провулок, 5) ; Проект адміністративної будівлі (1938, Москва, Кисельний провулок), не здійснений ; Кооперативний житловий будинок архітекторів та будівельників (1947). У ньому в 1940-х — 1960-х роках жили архітектори, будівельники та державні діячі Н. А. Дигай, С. З. Гінзбург, А. Я. Лангман, К. М. Соколов, Н. С. Стрілецькийтаі інші (Москва, Малий Льовшинський провулок, 14/9) ; Житловий будинок, спільно з Л. І. Лоповоком (1951, Москва, Орликів провулок, 8) .

Примітки

Література

Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 3. Socialist Realism: 1933–1955. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 48. .

Посилання

Енциклопедичний словник 1953 р