Український Фашистівський Здвиг — українська націоналістична організація в Белграді. Вона періодично співпрацювала з ОУН і стояла на близьких до націоналістів позиціях. Як емблему використовував Націоналістичний Тризуб (дизайн Р. Лісовського) на тлі хреста. Цю ж емблему (але без хреста) використовувала й ОУН. У 1936 році між ОУН та УФЗ відбулася суперечка за символіку, але й вона була полагоджена. Гасла УФЗ — один до одного збігалися з гаслами ОУН.
Організація поряд з іншими українськими осередками «Просвіти» та «Української Громади» діяла наприкінці 1930-х років в Королівстві Югославія напівлегальноКозлітін В. Українські громадські організації в Югославії (20-30-ті роки XX століття) // Українці Хорватії. Матеріали і документи. / Упорядники Славко Бурда і Борис Гралюк. — Загреб: Культурно-просвітне товариство русинів і українців Загреба, 2002. — С. 34. ISBN 953-96527-0-7. Очолював УФЗ торговець з Белграда, Левко Богунець. З січня 1939-го організація видавала часопис «За Україну!» під редакцією Петра ПолубинськогоКасьянов Г. До питання про ідеологію Організації українських націоналістів. // Українська правда. Історична правда від 16 січня 2012 року. (). Програмні засади організації були надруковані в першому числі часопису за авторством В. Млинаря.
Програмові засади Україна — українцям. Знищення большовицької влади III Інтернаціоналу. Визволення з-під чужих окупацій всіх частин Української Землі. Самостійна, ні від кого незалежна Соборна Українська Держава. Сильна національна влада з участю в кермі всіх представників українського суспільства. Автокефалія Української Православної Церкви. Свобода для інших християнських віросповідань в гряницях державних законів, одначе без права підпорядкування чужоземним церковним зверхникам. Українська Православна Автокефальна Церква та інші, признані державними законами християнські віросповідання, стоять на службі Держави й Народу. Знищення всіх політичних партій. Виховання українського суспільства в дусі жертвенного патріотизму та громадської дисципліни. Розвиток національної культури. Примусова загальна і фахова освіта. Знищення ворожої і взагалі чужоземної колонізації. Вивласнення без окупу панських земельних маєтків. Вся земля працюючим селянам на основі приватної та громадянської трудової власності. Націоналізація вирішальних галузей промислу в цілях незалежного народного господарства. Всякі концесії чужинцям в промислі, рільництві та інших галузях державно-господарчого життя абсолютно виключені. Приватний почин у тих ділянках промислового виробництва й торгівлі, де він виправдовується інтересами держави й суспільства. Організація робітництва в корпорації в цілях захисту його інтересів. Усіх громадян неукраїнської народності на основі окремих державних законів унормувати під взглядом державної приналежности. З того правила безумовно виключені жиди й ті, що коли будь в тих чи інших формах працювали на шкоду Українського Народу й Української Державності.
Примітки
Див. також
Союз українських фашистів
Джерела Козлітін В. Українські громадські організації в Югославії (20-30-ті роки XX століття) // Українці Хорватії. Матеріали і документи. / Упорядники Славко Бурда і Борис Гралюк. — Загреб: Культурно-просвітне товариство русинів і українців Загреба, 2002. — С. 34. ISBN 953-96527-0-7 Бондаренко К. Фашизм в Україні. До історії проблеми. // Українські варіанти, № 2 — 1997. Електронна версія (частина 1) в Livejournal