Воро́хта — селище в Україні, адміністративний центр Ворохтянської селищної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області.
До складу Ворохтянської селищної громади також входить і село Татарів.
Статус селища міського типу від 1960 до 2024 року.
Географія Ворохта розташована за 90 км від обласного центру та 52 км від районного центру, на висоті 850 метрів над рівнем моря, на берегах річки Прут. Майже з усіх сторін селище оточене горами й лісами.
Через селище течуть потоки Гаврилець Великий, Гаврилець Малий, Арджелюжа, Ворохцель, Пародчин впадають у річку Прут.
Назва За легендою назва селища з'явилася у XVII столітті. За переказами, у перших жителів присілка Мочерняків був слуга-втікач із польської армії, якого звали Ворохта. Він був дуже здібним, і до нього часто зверталися за порадами, приказуючи «іду до Ворохти». Звідсіля й пішла в народі назва нового гірського поселення — Ворохта.
Історія
Перші поселенці Поселення було засноване у 1568 році Василем Янюком, який разом зі своєю худобою покинув рідне село Космач. Про це стало відомо у 1960-х роках, коли у центрі селища, після знесення великого гуцульського будинку, викопали однолітрову чотиригранну старовинну пляшку з таким написом: «Lwów, Lemberg, Maison Fodee 1782 J. A. Baczewski». На місці робіт перебувала вдова М. Мочерняк, дружина В. Мочерняка, сина Івана від іншої дружини Мочерняка. Вона підібрала пляшку і пересвідчившись, що окрім напівзотлілих документів у ній нема скарбу (Мочерняки служили у ватазі Довбуша і в тій пляшці могла бути частина золота Довбуша), передала документи М. Санковичу. Папір кришився — все доводилося складати потаємно, оскільки Мочерняка та Санковича могли прив'язати до шпигунства. Ті документи описували історію Ворохти детально (мабуть, Іван Мочерняк склав це все на підставі ще давніших записів). Окремо була картка з частинкою тексту (все інше неможливо було прочитати), напис там був буквально таким:
Ці документи розкрили трохи правди про історію Ворохти, але, на жаль, їх не вдалося зберегти. До того випадку була версія про заснування Ворохти у 1780 році (ця дата і позначена на інформаційному стенді), і звісно 1690-х років, але ці версії не підтверджувались. 1998 року пішли чутки про 400-річчя Ворохти. Та відповідних документів, які підтвердили б достовірність цих чуток, не знайшлося.
Отже Василь Янюк із Космача прийшов у цю місцевість 1568 року. Дійшовши до розлогого поля, він оселився там. Це місце й дотерпер має назву Янівський Діл. Коли худоба випасла пашу, Янюк пішов шукати інші. Пішов лісом західніше і дійшов до вітровалів багатовікових ялин. Тут зупинився, прив'язав коня, вийшов вище по схилу і побачив за буреломом гарне довгосмуге поле. Янюк завагався: галявини важко дістатися, але на пашу, мабуть, дуже багата. Він повернувся до свого Долу. Розповів усе пастухам — і разом вони вирушили до того поля. Продиралися цілий тиждень. Там був хороший ландшафт, багато паші, але на зиму все ж вернулися до Космача. Навесні знову прийшли до нового поля і назвали Ріжа (сьогодні полонина Ріжі). Якось Янюк осідлав коня й пішов до підніжжя гори (Ріжі знаходилася біля вершини); там ялинові праліси переходили в букові прогалини. Янюк знову пішов на захід, побачив великі поля. Повернувся на Ріжу і розповів це всім. За тиждень вся худоба і живність була на тих полях, спорудили для худоби ста́йню й відділили стіною невелику житлову кімнату. Але на зиму Янюк знов повернувся до Космача. Навесні все господарство перегнав на нове поле. Тут і став жити з господарством. На третю весну після прибуття Янюка почали будувати його будинок на рівному місці над скелею. Це був 1568 рік.
У 1598 році на Янівському Груні (там, де були великі поля) в Дедерчуків оселився втікач із польського війська Михайло Ворохта, який не хотів повертатись на Закарпаття; він був талановитим ткачем. Слава про Ворохту швидко розійшлася по всіх околицях, підвладних Янюкові. Свого будинку Ворохта не мав, але познайомився з Янюком і взяв у помічники його доньку Марію, зробивши для неї ткацький верстат. Таким чином Михайло розширив виробництво. Потім у Березові одружився з Марією. У 1598 році (після весілля) цю місцину назвали ВорохтаМ. Санкович. Ворохта // Історія, люди, традиції… С. 5—8; Янюк мав трьох доньок: Євдокію, Марію й Анну. Марію видав за Ворохту, Євдокію — за Дедерчука, Анну — за Воронюка (засновника села Вороненка).
Рух опришків З тих же часів прослідковується історія опришків — національного руху опору державному й панському гніту. Найбільш відомим їх ватажком був Олекса Довбуш. Ці традиції були успадковані Українським визвольним рухом ХХ століття.
Під правлінням Відня Наприкінці XIX століття Ворохта розбудовувалася як спортивно-туристичний центр. Цьому сприяло прокладання через Ворохту влітку 1894 року залізниці. У 1895 році був збудований кам'яний арковий міст. При загальній довжині 130 метрів проліт становить 65 метрів. Міст входить до переліку найдовших кам'яних мостів Європи та світу (тепер міст не використовується).
Близько 1910 року серед численних туристів відвідав Ворохту і Жаб’є юний австрійський ергерцог Вільгельм-Франц Льотрінген-Габсбург (1895—1948). Кілька днів інкогніто він прожив у оселі заможного гуцула, батька діяча Української радикальної партії Петра Шекерика. А згодом увійшов в історію українських визвольних змагань як один з керівників Українських січових стрільців, полковник Василь Вишиваний, і був закатований сталінським НКВС у київській Лук’янівській в’язниці.
Ворохта була присілком (хутором) Микуличина до 1 жовтня 1927 року, коли отримала статус села Надвірнянського повіту Станиславівського воєводстваRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 30 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Worochta w powiecie nadwórniańskim, województwie stanisławowskiem. .
Історичні світлини
Учасники визвольної боротьби ОУН та УПА
Захоплені та засуджені за участь у визвольній боротьбі
БЕЛЕЙОВИЧ Марія Олексіївна, 1925 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українка, освіта початкова. Проживала в с-щі Ворохта, старший бухгалтер. Заарештована 04.01.1945. Звинувачення: член ОУН , псевдо — Степанівна, керівниця жіночої сітки підрайонного проводу ОУН . Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 02.07.1945 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 03.06.1992. БОЙЧУК Дем’ян, 1921 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го СП. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.01.1992. БОЙЧУК Микола Юрійович, 1913 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у селищі Ворохта, селянин. Заарештований 24.04.1941. Звинувачення: член ОУН, станичний ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 20.06.1941 засуджений на 10 років позбавлення волі та 3 роки пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 28.10.1994. БУДЗУЛЯК Іван Юрійович, 1922 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у селищі Ворохта, робітник лісопильного заводу. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Черемош, зв’язковий станичної ОУН, збирав зброю для УПА. Військовим трибуналом 8-ї СД 08.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 12.02.1992. БУДЗУЛЯК Олексій Юрійович, 1920 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта неповна середня. Проживав у с-щі Ворохта, робітник лісопильного заводу. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Батурин. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 03.06.1992. ГАВРИЩУК Кароліна Михайлівна, 1928 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українка, освіта неповна середня. Проживала в с-щі Ворохта, завідувач карткового бюро лісокомбінату. Заарештована 26.08.1947. Звинувачення: матеріально допомагала УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 03.10.1947 засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 17.02.1992. ГРИНЬКО Юрій Ілліч, 1924 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го ФЗСП. Заарештований 20.10.1944. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом 8-їСД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 12.02.1992. ДЕДЕРЧУК Нестор Іванович, 1923 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Дизертирував з радянської армії і проживав нелегально. Заарештований 28.12.1944. Звинувачення: член ОУН (псевдо — Нечай). Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 20.04.1945 засуджений на 15 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 03.06.1992. ДИЛО Микола Федорович, 1929 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у м. Яремча, бухгалтер кооперації. Заарештований 13.06.1946. Звинувачення: під час німецької окупації служив в українській поліції. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 06.09.1946 засуджений на 15-років позбавлення волі та 5 років пораження в правах. Реабілітований 12.02.1992. МОЧЕРНЯК Григорій Іванович, 1903 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, заступник начальника районного відділу робітничої гвардії. Заарештований 25,12.1939. Звинувачення: проводив антирадянську агітацію, писав вірші націоналістичного змісту. Особливою нарадою при НКВС СРСР 25.10.1940 засуджений на 8 років позбавлення волі. Реабілітований 15.08.1989. НИКОРАК Дмитро Олексійович, 1923 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го СП. Заарештований 20.10.1944. Звинувачення: член ОУН. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 23.01.1992. НІМЧУК Юрій Федорович, 1930 р. н., с. Яблуниця Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Проживав у с-щі Ворохта, майстер ліспромкомбінату. Заарештований 27.02.1951. Звинувачення: зібрав для УПА 200 крб. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 08.05.1951 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах. Реабілітований 23.08.1991. ПАЛІЙЧУК Василь Кузьмич, 1900 р. н., с. Бистрець Верховинського району, українець, малописьменний. Проживав у селищі Ворохта Надвірнянського району, лісоруб. Заарештований 17.03.1945. Звинувачення: вояк УПА (1945), псевдо — Береза. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 27.04.1945 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 20.08.1991. ПАЛІЙЧУК Микола Михайлович, 1910 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українець, освіта початкова. Рядовий 178-го ЗСП. Заарештований 19.10.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Крук. Військовим трибуналом 8-ї СД 02.11.1944 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітований 04.06.1992. ПЕТРАЩУК Катерина, 1917 р. н., селище Ворохта Надвірнянського району, українка, освіта початкова. Проживала в с-щі Ворохта, селянка. Заарештована 28.12.1944. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Лисичка, зв’язкова станичної ОУН. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 15.03.1945 засуджена на 10 років позбавлення волі та 2 роки пораження в правах із конфіскацією майна. Реабілітована 27.12.1991.