Ганна Гойська (Гостська; з роду Козинських; 1530 — 1617) — руська шляхтянка, меценатка, фундаторка Почаївського монастиря, зокрема, заснувала при ньому друкарню.
Біографія Походила з давнього руського (українського) шляхетського роду Козинських — відгалуження волинського роду КирдіївВінниченко О. Князі не князі: про князівський титул Єловицьких // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — 240 с. — С. 52. — ISSN 0130-5247. (дід Гринько Мжачич Козинський в 1494 році обіймав посаду луцького хорунжого. Батько — ТихноBoniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 12. — S. 91. Нині це ім'я часто вимовляють як Тихон. Гринькович — у 1513 році згаданий як придворний короля, у 1527 році отримав «експектативу» на Овруцьке староство, яке так і не посів (за іншими даними був овруцьким державцем). Також у 1511 році король Сигізмунд І підтвердив дарування йому «Кліпівщини» та Дичівки в Овруцькому повіті. Ганна як шляхтянка відрізнялася міцним і незалежним характером.
Ярофій Васильович Гостський гербу Кирдій — чоловік Ганни — земський луцький суддя, був богобоязливою православною людиною (помер на поч. 1581). Ганна залишилась одна, дітей не мала, прожила вдовою довгий час. Стала багатою поміщицею: володіла Почаєвом, селами Орля (Урля; нині Вірля — хутір с. Великі БережціГаврилюк О. Щедрі плоди волі // Вільне життя плюс. — 2016. — № 5 (15787) (1 лип.). — С. 3. — (Рядок з біографії краю).) і Козин (разом із рідним братом Пилипом) поблизу нього. Маєтність мала великі розміри; до Орлянська належали села: Орля, Комнатка, Савичі, Старий Почаїв. Жила в Орлі, де був досить великий кам'яний замок, оточений озером. 1675 року під час польсько-турецької війни татари зруйнували в Орлі замок Гойських, залишивши тільки замчище. Містечно Орля (Урля) було за 13 верст від села Почаїв.
Була глибоко віруючою, відвідувала Почаївську Успенську церкву. Вирішила відновити монастир (існував давно, запустів через набіги татар) та сприяти його розвитку. Відновлення та фундуш для монастиря пов'язані з іконою Чудотворного Образу Божої Матері.Стаття: Острів-замок, Божа гора, джерело св. Ганни http://veselka.biz.ua/ua/36/ostr-v-zamok--boja-gora--djerelo-sv—ganni
1583 року присілок Біла Криниця належав частково «Ярофієвій Гойський» (4 «дими»).
Чудотворна ікона
1559 року грецький митрополит Неофіт, подорожуючи Волинню, спинився на перепочинок в замку шляхтички Ганни Гойської, скориставшись її запрошенням. Мета поїздки — збір коштів на церковні потреби; пробув кілька днів, коли від'їжджав, залишив у подарунок господині Ікону Божої Матері, привезену з Костантинополя. Певно, Гойська дала багату пожертву — митрополит її благословив іконою. Андрій Хойнацький твердить, що митрополит Неофіт був не греком, а слов'янином.
Про це свідчать і надписи на іконі слов'янськими літерами. Подаровану Ікону Божої Матері Анна розмістила у домашній каплиці, де вона пробула 38 років (1559–1597 рр.). Слуги неодноразово повідомляли її, що періодично від Ікони ллється сильне сяйво. Вона не вірила, поки не побачила це на власні очі. Такою, сяючою, одного разу їй і наснилась ця ікона. Потім ті, хто молився біля Чудотворного Образу Божої Матері, почали зцілятися. До Гостської завітав її брат Пилип Козинський, сліпий від народження; почувши про чудодійну силу ікони, почав молитися біля неї. Кажуть, сталося чудо — він прозрів. Це переконало меценатку не тримати вдома таку ікону: вона перенесла її в Почаївську монашу церкву. Для опіки іконою відновила в Почаєві монастир. 1597 р. відбулось урочисте перенесення ікони з маєтку до старої Успенської Церкви Почаєва.
На врочистості зібралося багато людей, було запрошено Луцького єпископа, священиків, ченців.Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. Розділ 15. Християнське життя. Монастирі. Св. подвижники й преподобномученики XVI—XVII стт. http://sambirparafia.org.ua/index.php?id=262 14 листопада 1597 р. Ганна Гостська зробила фундушевий запис на Почаївський манастир, подарувала монастирю великі земельні маєтки та обіцяла щорічно з почаївського маєтку Гойських підносити дари монастирю. На монастир було передано:
Своєю чергою поставила умови, щоб у монастирі було 10 осіб: 8 монахів та 2 дяки-причетники. Заповідала збереження православної віри в монастирі, що було дуже важливим в умовах Берестейської унії.Храм живоносного джерела http://www.hram.kiev.ua/print.php?id=586
Ганна Гойська дала монастиреві міцну матеріальну основу.
Можливо, її порадником був князь Костянтин Острозький. Склавши такий фундушевий запис, Ганна Гойська як фундаторка мала право знайти ігумена для монастиря. На той час між монахами шанувався ігумен Дубенський (Іван Желізо) — поважали як освіченого, чесного, ревного, ініціативного, кмітливого богомольця. Князь Костянтин Острозький випросив його з Угорницького монастиря, допомігши Гойській отримати ігумена, який відповідав її вимогам.
Доля заповіту Ганни Гойської
Після смерти першої відомої фундаторки Почаївського монастиря — Ганни Гойської,— за її родинною лінією все майно Гойських дісталося небожеві — сину сестри Варвари (Барбари) з Козинських, внуку маршалка великого коронного, кальвініста Яна Фірлея,Firlejowie (02) магнатові Андрію Фірлею. Андрій Фірлей вирішив забрати собі маєтності, які заповідала Гойська монастирю. За легендами неодноразово вчиняв насильства над обителлю та ченцями у ній.
У монастирі не було води, монахи підвозили воду з джерела від села Старий Почаїв. Андрій Фірлей дав наказ своїм гайдукам не давати монахам можливості підвозити воду, розбиваючи бочки. Тоді отець Іов разом з монахами викопали іншу криницю.Святі преподобні отці Афанасій Афонський та Іов і Феодосій Манявські. — Хмельницький: Поділля, 2008 Це розлютило Анджея Фірлея, який вчинив черговий напад на монастир, піддавши нарузі чудотворну ікону Божої Матері, забравши її до Козина.Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу. Інститут дослідників Волині. — Ч. 57. — Вінніпег, 1986. — С. 28. Безчинства тривали 25 років, поки отцю Іову не вдалось через судові позови їх припинити, змусити Андрія Фірлея повернути назад до Почаївського монастиря Образ Божої Матері (сталося у 1647 році, коли польські судді були налякані козацьким повстанням під проводом Богдана Хмельницького і поступилися).
Див. також Історія Почаївської лаври
Примітки
Джерела Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. Розділ 15. Християнське життя. Монастирі. Св. подвижники й преподобномученики XVI—XVII ст. Дубилко І. Почаївський монастир в історії нашого народу. — Вінніпег : Інститут дослідників Волині, 1986. — Ч. 57. — С. 28. Огієнко І. (митрополит Іларіон). Свята Почаївська Лавра / Упоряд., передмови М. С. Тимошик. — К. : Наша культура і наука, 2005. Рожко В. Чудотворні ікони Волині і Полісся. Історично-краєзнавчий нарис. — Луцьк : Медіа, 2002. — 352. Святі преподобні отці Афанасій Афонський та Іов і Феодосій Манявські. — Хмельницький : Поділля, 2008. — 99 с. Український Афон. Манявський Хресто-Воздвиженський монастир. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2004. — 48 с. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1908. — Cz. 1. — T. 12. — S. 91—94. Свято-Успенская Почаевская лавра. Взгляд через века/ историческое повествование в словах и образах. — Почаев : Издательство Свято-Успенской Почаевской лавры, 2007. — 257 с. Сказание о Почаевской Чудотворной иконе Пресвятой Богородицы. — Почаев : Свято-Успенская Почаевская Лавра. — 71 с.
Посилання Музеї України Gazeta.ua Київська православна богословська академія Стаття: Острів-замок, Божа гора, джерело св. Ганни Християнське життя. Монастирі. Св. подвижники й преподобномученики XVI—XVII стт. Почаїв Firlejowie (02) Храм живоносного джерела История Почаева