Саломея Александра (, Shelamzion чи Shlom Tzion, 139 до н.е. — 67 до н.е.) — перша правляча цариця Юдеї з часів оспорюваного перебування на престолі Аталії вісьмома століттями раніше2 Kings 11:1–20. Представниця родини Хасмонеїв, єврейської династії, яка правила більшою частиною Палестини з кінця II до початку I ст. до н.е.Seeman, C. (2013). Alexandra Salome. The Encyclopedia of Ancient History.

Походження та життя до правління

Про рідну родину та походження Саломеї нічого не відомо. Якщо Хасмонеї дотримувалися біблійних приписів щодо шлюбу первосвящениківLev 21:14, можна зробити висновок, що вона походила з роду Ааронідів. Йосип Флавій стверджує, що на момент смерті в 67 р. до н.е. їй було сімдесят три рокиJos. AJ 13.430, що дає їй змогу народитися приблизно у 140 р. до н.е. За всіма даними, вона була дружиною з Александром Яннаєм (правив у 103 - 76 рр. до н.е.). Припущення, що раніше вона була дружиною брата та попередника Янная, Арістобула I (правив у 104 - 103 рр. до н.е.), було оскарженоIlan, T. (1993) “Queen Salamzion Alexandra and Judas Aristobulus I’s widow: did Jannaeus Alexander contract a levirate marriage?” Journal for the Study of Judaism 24: 181–90.. Один засвідчений випадок участі цариці в державних справах під час правління її чоловікаJos. AJ 14.10 є надто хиткою основою для припущень про її особисту владу в той час. Тим не менш, важливо, що після 27-и літнього правління Яннай призначив її, а не одного з їхніх синів, своїм наступником. За Йосипом Флавієм перед своєю смертю Яннай бере з неї обіцянку покінчити протистояння між фарисеями та садукеями.

Сходження на престол та правління У 76 р. до н.е. сходження Саломеї на престол вимагало делегування посади первосвященика одному зі своїх синів (як жінка, вона не могла зайняти цю посаду). З цього часу і переривається сумісництво двох посад — царя та первосвященника. Вона обрала на посаду первосвященника старшого сина, Йоханана Гіркана II, замість його брата, Арістобула ІІ. Хоча останній зрештою намагався повалити її, той факт, що цариця була готова довірити Арістобулу арміюJos. AJ 13.418, спростовує думку про те, що його амбіції були вирішені наперед. Опис Арістобула як узурпатора-захопника ґрунтується на карикатурному зображенні Саломеї як маріонетки фарисейських махінаційJos. BJ 1.110–11Jos. AJ 13.409. Насправді, є ознаки того, що це було не так. Найголовніше, що Саломея відмовила фарисеям у проханні стратити їхніх політичних ворогівJos. AJ 13.410–17. Але релігійні постанови пов'язані з фарисеями вона примусово підтримувала. Таким чином, оцінки її правління пов'язані з різними оцінками панування фарисеїв над юдейським суспільством.

У зовнішніх справах Саломея, безумовно, не була пішаком: вона розширила військову міць Юдеї та успішно займалася дипломатією, щоб відбити зазіхання Тиграна ІІ Великого. Оскільки вона не діяла як первосвященик, жодні монети не носять її імені, проте принаймні один палацовий комплекс надає позалітературне свідчення її досягнень як монархаNetzer, E. (2001) The palaces of the Hasmoneans and Herod the Great. Jerusalem..

Про її внутрішню політику відомо небагато, але як і більшість монархів, Саломея мала шанувальників і критиків. Однак, джерела, вороже налаштовані до неї, визнають, що Юдея користувалася відносною політичною та економічною стабільністю за її правлінняJos. BJ 1.112Jos. AJ 13.430–2. Александра отримує схвальні згадки в пізнішій рабинській літературі, яка вихваляє її правління як золоту добуSifre Deut 42 і пов'язує його з важливим фарисейським законодавством. Ім'я цариці також згадується у двох фрагментах літописного документа, знайденого в Кумрані в Сувоях Мертвого моря4Q331–2. Можливо, що кумранські коментарі (пешарім) побічно натякають на Саломею як на частину постійної полеміки релігійної спільноти проти хасмонеївIlan, T. (2001) “Shelamzion in Qumran: new insights.” In D. Goodblatt et al., eds., Historical perspectives: from the Hasmoneans to Bar Kokhba in light of the Dead Sea Scrolls: 57–68. Leiden..

Зі смертю Саломеї Александри у 67 р. до н.е. почалася громадянська війна між синами Йохананом Гірканом II та Арістобулом II, що призвело до скорочення та остаточної втрати політичної незалежності Юдеї на користь Риму у 63 році до н.е. Це також затьмарює аналіз внутрішнього конфлікту під час її правління.

Примітки

Література

Ilan, T. (1993) “Queen Salamzion Alexandra and Judas Aristobulus I’s widow: did Jannaeus Alexander contract a levirate marriage?” Journal for the Study of Judaism 24: 181–90. Ilan, T. (2001) “Shelamzion in Qumran: new insights.” In D. Goodblatt et al., eds., Historical perspectives: from the Hasmoneans to Bar Kokhba in light of the Dead Sea Scrolls: 57–68. Leiden. Seeman, C. (2013). Alexandra Salome. The Encyclopedia of Ancient History. Netzer, E. (2001) The palaces of the Hasmoneans and Herod the Great. Jerusalem. Schürer, E. (1973) “Alexandra 76–67 B.C.” In The History of the Jewish People in the age of Jesus Christ, vol. 1: 229–32. Edinburgh. Sievers, J. (1989) “The role of women in the Hasmonean Dynasty.” In L. H. Feldman and G. Hata, eds., Josephus, the Bible, and history: 132–46. Detroit.

Посилання http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/drevnosti/13.html http://www.jewishencyclopedia.com/articles/1167-alexandra

Саломея Александра Попередник:Александр Яннай Царівна Юдеї 76 р. до н. е. — 67 р. до н. е. Наступник:Йоханан Гіркан II