Орден Слона () — вища національна нагорода Данії.
Опис
Орден Слона має найоригінальніший знак з усіх нагород світу. Всі інші орденські знаки, навіть за усієї раритетності та незвичних форм, задумувались як більш-менш плоскі, щоб одним своїм боком вони могли щільно прилягати до одягу. Знак ордену слона є мініатюрною об'ємною скульптурою: слон, вкритий білою емаллю та прикрашений діамантами, несе на спині бойову вежу, яка, у свою чергу, є основою кільця. Перед вежею сидить чорний вершник.
У міжнародній мові емблем слон символізує мудрість, справедливість, великодушність й інші шляхетні якості. У Данії він постійно зустрічається й у інших нагородах, а також у художніх гравюрах та різних творах мистецтва.
Знаки ордену
Історія Данські лицарі, як і лицарі інших країн, з усією палкістю прагнули служити Божій справі, й тому охоче долучались до хрестових походів. Стародавня легенда каже, що під час одного з таких походів данські лицарі здобули перемогу над сарацинами, які бились на бойових слонах. На пам'ять про зустріч із цією велетенською твариною та на честь перемоги у 1190 році в Данії й було започатковано орден Слона. Однак достовірну (а не легендарну) історію цього ордена можна відстежити тільки з середини XV століття, коли його відновив данський король Кристіан II, щоб нагороджувати ним осіб обох статей.
У статусі ордена Слона цього часу відображався ще й релігійний характер орденського «Братства Святої Діви Марії», однак в епоху Реформації емблематика цього стародавнього ордена втратила свій релігійний зміст. Ще одного разу орден Слона було відновлено у 1623 році, коли він став світською придворною нагородою, причому цього разу тільки чоловічою. Орденська зірка — восьмиконечна, шита з круглих срібних пластинок. У її центрі, на червоному оксамитному полі, розміщена велика розетка з чотириконечним хрестом в оточенні лаврових гілок, перев'язаних зверху і знизу золотими стрічками.
Статут ордену було переглянуто у 1693 році королем Кристіаном V, і членство в ньому було обмежено до монарха, принців крові й тридцяти лицарів. Орден мав вручатись тільки суверенам, данським та іноземним. Тому з 1850 року орден став дуже винятковим та — за деякими виключеннями — вручався тільки особам королівської крові і главам держав. Після Другої світової війни було нагороджено тільки чотирьох осіб, що не належали до цієї категорії: сера Вінстона Черчилля, фельдмаршала віконта Монтгомері Аламейнського, генерала Дуайта Ейзенхауера й генерала Шарля де Голля. Із глав держав був позбавлений цього ордену Ніколає Чаушеску.
Деякі кавалери Ордена Слона Єлизавета II, королева Великої Британії. Нільс Бор, данський фізик, автор квантової теорії будови атома, лауреат Нобелівської премії з фізики 1922. Карл Маннергейм, 6-й президент Фінляндії. Нельсон Мандела, 9-й президент ПАР. Беніто Муссоліні, Дуче Великої Італії. Адольф Гітлер, Фюрер Великої Німеччини. Вінстон Черчилль, прем'єр-міністр Великої Британії. Монтгомері Аламейнський, фельдмаршал, віконт, Велика Британія. Дуайт Ейзенхауер, генерал, президент, США. Шарль де Голль, генерал, президент, Франція. Йосип Броз Тіто, маршал, президент, Югославія. Єгор Майєндорф, барон, генерал від інфантерії, учасник війни 1812 року, Росія. Олександр I, імператор, Росія. Акіхіто, імператор, Японія
Література Энциклопедия орденов и медалей Европы. Ростов-на-Дону, 2010. ISBN 9785956709351