Гекончик панцирний (Alsophylax loricatus) — вид плазунів родини геконових (Gekkonidae). Один із 6 видів роду. Поширений у Центральній Азії. Занесений до Червоного списку МСОПАтлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 33—34) Гекончик панцирний у Червоному списку МСОП.
Опис Дрібний гекон. Загальна довжина сягає до 5 см. Голова і тулуб трохи сплющені. Тіло зверху вкрите дрібною лускою і тригранними горбинками, розташованими правильними довгастими та поперечними рядами на кшталт панцира; горбинки заходять на половину хвоста. Пальці прямі, їх кінцеві фаланги стиснуті з боків. Хвіст товстий, циліндричний, в останній чверті витончений. Хвостові сегменти зверху слабо або зовсім неясні. Знизу хвіст вкритий поздовжніми рядами пластинок, розташованих звичайно по два ряди на сегмент. Є анальні пори. Зіниця ока вертикальна, із зазубреними краями. Колір спини жовтуватий, помаранчевий або сіруватий, без візерунка. По боках хвоста тягнеться невиразна поздовжня смужкаБанников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 94).
Поширення Сучасний ареал виду розірваний на дві далеко стоячі одна від одної частини. Більша частина розташована у Ферганській долині в Узбекистані і Північному Таджикистані, менша – вздовж лівого берега Амудар'ї в Туркменістані.
Особливості біології Віддає перевагу кам'янистим місцевостям. Живе здебільшого в останцевих горах, передгір'ях, напівпустелях, солончакових ділянках пустель і розвалинах. Вдень ховається та відпочиває серед каміння. Активний вночі, коли полює на комах, безхребетних, павукоподібних.
Вид належить до яйцекладних геконів. Зазвичай самиця гекончика відкладає до 2 яєць, кладок буває до двох за один сезон. Як й інші гекони, панцирний гекон має здатність при небезпеці відкидати хвоста.
Охорона Чисельність популяції гекончика панцирного в межах ареалу низька і має тенденцію до скорочення. Тому вид занесений до Червоного списку МСОП (охоронна категорія: вразливий вид). Крім того, в різні роки він занесений до Червоних книг Узбекистану, Таджикистану і Туркменістану.
Систематика Розірваний ареал гекончика панцирного сприяв утворенню двох підвидів: номінативний підвид Alsophylax loricatus loricatus поширений у Ферганській долині; гекончик панцирний Щербака Alsophylax loricatus szczerbaki мешкає на північному сході Туркменістану.
Джерела. Примітки
Література Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 33—34). — ISBN 5-98092-007-2 Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 94) Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 91—92) Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 65—72) Golubev, M. L., and T. Sattarov. On subspecies of Alsophylax loricatus Strauch, 1887 (Reptilia, Sauria, Gekkonidae) [in Russian]. Vestnik Zoologii. 1979. (5):18—24.