Фітоценологія — розділ геоботаніки, який вивчає фітоценози, або рослинні угруповання. У її рамках досліджується склад, структура, динаміка та поширення фітоценозів.
Геоботаніка є наукою про рослинний покрив Земної кулі, що крім фітоценології включає ботанічну географію (географію рослин і географію рослинності), синфітосозологію, агрофітоценологію тощо.
Напрями фітоценології Задачами фітоценології є всебічне вивчення фітоценозів, а також їхня класифікація та інвентаризація на Землі.
Історія Дослідження рослинних угруповань на противагу вивченню окремих рослин потроху відбувалися впродовж XVIII—XIX століть, починаючи ще з праць Карла Ліннея. Натомість важливість вивчення саме угруповань було підкреслене на III Міжнародному ботанічному конгресі в Брюсселі 1910 року. Там було прийняте рішення виділяти «рослинну асоціацію» як елементарну одиницю класифікації рослинності. Піонерами фітоценології вважають швейцарського ботаніка Карла Шретера і француза .
У СРСР розвивалася школа фітоценологів Володимира Сукачова. У Європі домінуючою була франко-швейцарська школа Жозіаса Браун-Бланке. Також сильними були шведська (Ейнар Дю Рі) та американська (Фредерік Клементс) школи.
Примітки
Джерела
Посилання Кучерявий В. П. Екологія. — Львів: Світ, 2001. — 500 с.