Олекса́ндр Микола́йович Малі́нін (до 1988 року носив прізвище Ви́гузов; нар. 16 листопада 1958, Свердловськ, СРСР) — радянський і російський співак, заслужений артист РСФСР, народний артист Росії.

Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.

Біографія й творчий шлях Народився 16 листопада 1958 року в Свердловську в родині залізничника Миколи Степановича Вигузова (1932) і сортувальниці овочів на овочевій базі Ангеліни Анатоліївни. В Олександра є брат, молодший на п'ять років. Батьки розлучилися, і хлопчиків виховувала мати У дитинстві захоплювався хокеєм, а потім відвідував гуртки: хоровий, танцювальний і духовий (грав на альті). З 14 до 15 років він грав у військовому оркестрі на валторні, жив у казармі й навчався у вечірній школі, згодом учився на помічника машиніста у Свердловському ПТУ залізничників.

У 1974 році поступив в естрадну студію при Свердловській філармонії і закінчив її. Був солістом хору Уральського військового округу (1976–1977). В 1981 році виступав із вокально-інструментальним ансамблем «Поющіє гітари». Після переїзду до Москви вчився в музичному училищі імені Іполітова-Іванова. Виступав в ансамблі «Голубиє гітари». З 1983 до 1987 року працював у групі Стаса Наміна. В 1986 році потрапив в автокатастрофу, 3 місяці пробув у гіпсі. В 1988 році разом з американським співаком і продюсером Девідом Померанцем виступав у США, тут також був випущений їхній спільний сингл.

У 1988 році завоював гран-прі на конкурсі «Юрмала-88», виконавши пісні «Корида» (музика Олени Ваніної, слова М. П. Гуськова), «Любов і розлука» (музика І. Шварца, слова Б. Окуджави) і «Обережно, двері зачиняються». Пісню «Корида» Малінін виконував усі три тури аж до перемоги у фіналіЕ. Варшавська, И. Воєводін. Московська правда. 3.08.89Нариси з історії російського телебачення. ИПК, Москва, Неділя, 1999. Присутній на конкурсі журналіст Юрій Філінов писав: «„Корида“ стала просто неповторним тріумфом конкурсу. Жоден конкурсант за всю історію „Юрмали“ не викликав такого замилування, як Малінін. Він потряс, змусив завмерти й задихнутися від відчуття свободи. Навряд чи хто в ці хвилини сумнівався в тому, що саме цей артист — переможець. У цьому ж році за пісню „Корида“ А. Малініну була вручена Премія Радянського комітету захисту миру „Кришталевий кубок“ — „Пісня — світу“»Юрій Філінов. Комсомольська правда, 13.07.88.

Протягом тривалого часу основу репертуару складали романси, які принесли йому наприкінці 1980-х — на початку 1990-х широку популярність у публіки. Серед них: «Даремні слова» (музика Д. Ф. Тухманова, слова Л. О. Рубальської), «Поручик Голіцин» (М. Звездинського), «Білий кінь» (музика Олени Ваніної, вірші Михайла Гуськова), романси на вірші Сергія Єсеніна й інші.

У 1990 році продюсером А. Малініна стає Сергій Лісовський. Його фірма «Ліс'с» здійснює й проводить концертну шоу-програму за назвою «Бал Олександра Малініна» в спортивно-концертному комплексі «Олімпійський», яку за 20 днів відвідало 360 тисяч глядачів. Із цього часу бали Олександра Малініна стають традиційними й проходять на великих концертних площадках Москви. На сьогоднішній день проведено більше десяти таких програм: «Великодній Бал моєї душі», «Різдвяний Бал Олександра Малініна», «Дев'ятий Бал», «Зоряний Бал», «Бал „берега мого життя“» й інші.

З 1996 року генеральним продюсером А. Малініна є його третя дружина Емма Малініна (Ісаєва), за професією лікар-гінеколог. Крім співочої кар'єри чоловіка, Емма Малініна займається аптечним бізнесом і володіє власною гінекологічною клінікою.

Родина Перша дружина — скрипалька Інна з ВІА «Поющіє гітари» син — Микита Малінін — співак (народ. 4 вересня 1981) Друга дружина — Ольга Зарубіна (1983–1985) дочка — Кіра Євдокимова (1986) Третя дружина з 13 лютого 1989 року — Емма Валентинівна Малініна (д. Залукаєва) (народ. 13 травня 1962) — творець лінії інтимної косметики Син Емми — Антон Олександрович Малінін (народ. 4 червня 1982 рік) — одружений, Антон продюсує брата Микиту Малініна й допомагає батькові на записах онук Платон Малінін (народ. 11 грудня 2007У Малініна народився онук) двійнята — син Фрол Малінін і донька Устина Малініна (23 листопада 2000)

Позиція стосовно російсько-української війни 2020-х років Олександр Малінін заявив, що готовий узяти до рук зброю. У своїх соцмережах Малінін сказав, що є громадянином Російської Федерації, тому підтримує її сторону у війні.Повідомлення УНІАН від 07.03.24

Дискографія 1986 — «Мы желаем счастья вам!» 1988 — «Far Away Lands» (разом з Девідом Померанцем) 1988 — «Александр Малининъ» 1989 — «Метроном» 1990 — «Неприкаянный» 1991 — «Белая ворона» (рок-опера) 1991 — «Поручик Голицын» 1991 — «Бал» 1991 — «Лунная соната» 1994 — «Любви желанная пора» 1995 — «Лучшие песни» 1996 — «Я всё равно люблю тебя» 1996 — «Буржуйские пляски» 1998 — «Венчание» 2000 — «Ночи окаянные» 2000 — «Звёздный бал. Живой концерт» 2001 — «Берега» Ю. Рибчинського, В. Засухіна 2003 — «Старинные русские романсы» 2003 — «Червона калина» 2004 — «Если бы не ты» 2005 — «По дороге домой» 2007 — «Чарівна скрипка» 2008 — «Эх, душа моя» 2010 — «Я объявляю Вам любовь»

Фільмографія

Нагороди й премії 1988 — переміг на третьому Всесоюзному конкурсі молодих виконавців радянської естрадної пісні «Юрмала — 88». 1989 — лауреат премії Ленінського комсомолу, останній з артистів СРСР, що отримав це звання. Премію передав до фонду Патріархії на відновлення зруйнованих храмів 1991 — «Заслужений артист РСФСР» 1994 — міжнародний приз в Графстві Монако в Монте-Карло «The world music awards» як російський виконавець, що має найбільші продажі альбомів у своїй країні, вручала нагороду Клаудія Шиффер. 1997 — «Народний артист Росії». 1998 — премія МВС Росії в галузі культури й мистецтва 1999 — відкриття пам'ятного знака — іменної зірки на «Площі зірок» у ДЦКЗ «Росія» 2002 — медаль МВС Росії «200 років МВС Росії». 2002 і 2010 — Всеукраїнською Вищою Академічною Радою загальнонаціональної програми «Людина року» визнаний гідним міжнародної премії «Людина року» в галузі культури 2003 — «Орден Дружби». 2006 — нагорода Російської Православної церкви — медаль святого благовірного князя Данила Московського «За працю на славу святої церкви» 2008 — «Орден Пошани». 22 листопада 2024 року позбавлений державних нагород України та інших форм відзначення згідно Указу Президента.

Примітки

Посилання

Блог Олександра Малініна на офіційному сайті Канал Олександра Малініна на YouTube