Спортивне товариство «Динамо» (; ; ; ; ; ; ; ) — спортивне товариство ряду колишніх соціалістичних країн, а також у низці пострадянських держав.
«Динамо» було створено в СРСР у 1923 році і належало до системи Державного політичного управління (ДПУ) при НКВС РРФСР. Почесним головою товариства «Динамо» в перші роки його існування був голова ГПУ НКВС РРФСР Фелікс Дзержинський (1877—1926). Надалі при перетвореннях НКВС та його наступників товариство зберегло свою брендову назву, а також відомчу приналежність до органів внутрішніх справ та держбезпеки.
У країнах соціалізму, а також у пострадянських країнах створювалися однойменні спортивні товариства за моделлю радянського «Динамо» або були його фактичними «спадкоємцями», також будучи «відомчими» спортивними клубами органів внутрішніх справ та органів держбезпеки.
СРСР
Заснування «Динамо» До закінчення громадянської війни в Росії керівництво молодої Радянської республіки не могло приділяти великої уваги розвитку фізкультури та спорту. Попри це навіть в умовах військового комунізму проводилися спортивні змагання. Наприклад, у Москві здійснювалися розіграші першості міста з футболу, у яких брали участь команди, створені ще на початку століття, до Жовтневого перевороту. З настанням мирного часу розпочалася масштабна спортивно-організаційна робота. Восени 1922 року московська влада випустила розпорядження про закриття «буржуазних» спортивних клубів і передачу їх майна новоствореним фізкультурним гурткам робітничої та комсомольської молоді.
Першими ентузіастами створення пролетарського спортивного товариства «Динамо» стали працівник штабу Московського округу військ Державного політичного управління при НКВС РРФСР Павло Уралець, Михайло Лаврентьєв, Дмитро Іванов, Кирил Кузьмін та начальник політвідділу військ ДПУ Леонід Недоля-Гончаренко. При цьому саме Недоля-Гончаренко запропонував для товариства цю назву, оскільки сам в юності працював на заводі «Динамо».
1923 року у зв'язку з реорганізацією спорту в СРСР Фізкультурне товариство ГПУ було реорганізовано в Московське пролетарське товариство «Динамо», яке було створено на установчих зборах 18 квітня 1923 року«Динамо» // «Великие клубы»: Журнал. — 2007. — № 10 (22). — С. 4.. Вони відбулися в цирку на Луб'янці. За деякими даними, установчих зборів було декілька, але точкою відліку прийнято вважати саме ті, що відбулися в цирку. У залі був аншлаг. Програму нового товариства прийняли одноголосно, зате довго сперечалися з приводу назви команди. Не всім подобалося слово «Динамо», але в підсумку Недоля-Гончаренко і його товариші відстояли свою задуму. Динамівцям було виділено приміщення на Луб'янці, 13. До революції там знаходився магазин оптики купця Триндіна.
Першим головою Ради «Динамо» в той же день було обрано Йосипа Уншліхта, його заступником став Уралець. Керівником секції футболу був призначений особистий секретар Дзержинського Веніамін Герсон.
головний пролетарський письменник Максим Горький таки сформулював те, що, на його думку, означає «Динамо». Саме йому належить, як би зараз сказали, авторство динамівського слогану. Одного разу в інтерв'ю газеті «Динамівець напоготові» Горький заявив: «Як відомо, „дина“ по-грецьки означає „сила“. А „динаміка“ — це рух. Виходить, що „Динамо“ — це сила в русі!».
Початкова повна офіційна назва (Московське пролетарське товариство «Динамо») протягом історії товариства кілька разів змінювалася, проте коротка — ніколи. Письменник Максим Горький створив лозунг організації. Одного разу в інтерв'ю газеті «Динамівець напоготові» Горький заявив: Грецьке слово «дина» означає сила, «динаміка» — рух, а «динаміт» — вибухова речовина. «Динамо» — це сила в русі, покликана підірвати і зруйнувати в порох і пилюку все старе, гниле, все, що ускладнює зростання нового, розумного, чистого і світлого — зростання пролетарської соціалістичної культуриЮность «Динамо». // «Огонёк»: Журнал. — 1973. — 14 апреля (№ 16). — С. 29..
Відразу після створення МПСО «Динамо» молоді військовослужбовці військ ГПУ взялися за організацію різних спортивних секцій, у тому числі й футбольної.
23 серпня 1923 року президія Московського пролетарського спортивного товариства «Динамо» розглянула клопотання Пензенського губернського політвідділу ДПУ про створення місцевого пролетарського спортивного товариства «Динамо». Це був перший практичний крок у розвитку відомчого спортивного товариства вседержавного масштабу. З 1 по 16 вересня 1923 року Московське пролетарське спортивне товариство «Динамо» брало участь у Першому Всесоюзному фестивалі фізичної культури в Москві. 11 вересня 1923 року Московське пролетарське спортивне товариство «Динамо» направило двох своїх членів до Петрограда для організації в місті місцевого товариства «Динамо».
2 жовтня 1923 року Всесоюзна рада фізичної культури, враховуючи особливості діяльності ДПУ, визнала реальним існування спортивної організації «Динамо». 16 жовтня 1923 року Всесоюзна рада фізичної культури прийняла постанову "Про Центральну раду ПСТ «Динамо». 11 грудня 1923 року «Динамо» відкрило власний кінотеатр на Русаковській вулиці в Москві. 2 січня 1924 року на Кузнецькому мосту в Москві відкрився перший спеціалізований магазин «Динамо».
1 серпня 1924 року Генріх Ягода був призначений одним із членів Всесоюзної ради фізичної культури від ОЛПУ. 1 жовтня 1924 року ОДПУ видало наказ "Про заснування Центральної Ради пролетарських спортивних товариств (ПСТ) «Динамо» і про організацію місцевих ПСТ «Динамо». Центральну раду було офіційно засновано 8 жовтня, але її функції до квітня 1926 року продовжувала виконувати рада московського ПСТ «Динамо».
У тому ж таки 1926 році з'явилася знаменита динамівська емблема, розроблена футболістом першого покоління команди «Динамо» Олександром Борисовим — білий ромб, у якому міститься курсивна літера «Д» синього кольору. Тоді ж було затверджено зразок прапора Товариства «Динамо» та біло-синя форма спортсменів з емблемою організації.
Створення футбольної команди Футбол був одним із улюблених видів спорту чекістів. На початку 1920-х років у частинах ГПУ та серед співробітників цього відомства було створено футбольні колективи, які зібрали багатьох здібних гравців та брали участь у першостях серед частин та з'єднань. Рада новоствореного Московського пролетарського спортивного товариства «Динамо» та його навчально-спортивний відділ поставили питання про створення нової, «інструкторської», показової команди, яка мала стати на один рівень із найсильнішими московськими командами того часу. Вона мала бути зразком інших команд відомства, шукати свій особливий стиль і манеру, передавати їх іншим динамівським командам в низових організаціях.
Потрібно було знайти енергійну людину, яка добре знає футбол, яка зуміла б запросити до лав нової команди обдарованих футболістів і згуртувати їх. Вибір упав на Федора Чулкова, який служив у ті роки у військах ДПУ. Володимир Васильович Кузьмін, завідувач навчальної частини товариства, дізнався, що Федір до призову до армії грав за КФС воротарем і добре знає багатьох футболістів Москви, і після розмови з ним вирішив доручити йому процес формування команди. Чулков був викликаний для ґрунтовної розмови на Раду. Кандидатура Чулкова як людини, якій доручалося формування команди, не викликала заперечень. Таким чином, на початку квітня 1923 року перед Чулковим було поставлено завдання протягом місяця сформувати команду, яка б могла змагатися з тодішніми кращими командами столиці. Інші три команди, які були потрібні для дебюту в групі найсильніших, було вирішено сформувати з найкращих футболістів військових частин та центрального апарату відомства.
Незважаючи на те, що відомство ДПУ мало можливості не тільки набирати футболістів з числа спортсменів ДПУ-НКВС у надрах якого до того моменту вже існувало кілька аматорських футбольних команд, але і залучати футболістів з будь-якого іншого спортивного товариства«Великие футбольные клубы. Россия. „Динамо“ (Москва)» // «Радио России». Эфир от 20:30 27 июля 2018., Чулков відкинув такі варіанти, як формування команди з молодих комсомольців, які служили у ДПУ, та спроби запрошення відомих футболістів із різних провідних команд. Він вирішив запросити в «Динамо» колишніх партнерів з КФС, кар'єра більшості з яких добігала кінця і які мали досвід і майстерність. Він розраховував, що в них навчатиметься молодь.
До клубу були запрошені колишні члени збірної Російської імперії Василь Житарєв (учасник у 19-річному віці Олімпіади 1912 року в Стокгольмі; був обраний капітаном команди), Микола Денисов (у збірній Росії з 1913), Микола Троїцький та інші. Проте команда не мала свого стадіону, на якому можна було б проводити повноцінну навчально-тренувальну роботу. Були проблеми і зі спортивним спорядженням — товариство не могло забезпечити команди бутсами, формою. На перші матчі динамівці виходили у формі КФС — білі футболки з чорним комірцем та чорні труси.
Свій перший офіційний матч «Динамо» провело 17 червня 1923 року. У чвертьфінальній зустрічі весняного чемпіонату Москви суперниками динамівців стали футболісти «Червоної Пресні» (майбутнього «Спартака»). «Динамо» програло 2:3, пропустивши наприкінці зустрічі м'яч із пенальті. Перший гол клубу в офіційних турнірах забив Василь Житарєв.
У серпні 1923 року у динамівців з'явився свій стадіон, під який було відведено один з пустирів в Орлово-Давидівському провулку Москви в районі сучасної станції метро «Проспект миру».
8 серпня 1929 року відбувся фінальний матч всесоюзного чемпіонату товариства «Динамо» з футболу, в якому взяли участь понад 40 команд. Під час гри московське «Динамо» обіграло «Динамо» (УСРР) з рахунком 4:3, вперше ставши чемпіоном.
1930-ті роки На 1932 рік існувало 309 обласних ПСТ і 2249 районних осередків «Динамо» по усій країні.
У червні 1934 року при центральній раді ПСТ «Динамо» створено дитячу спортивну організацію «Юний динамівець».
22 листопада 1935 року Центральна Рада спортивного товариства «Динамо» за закликом Олексія Стаханова направила бригаду «Динамо» на три місяці для допомоги в організації спортивних заходів на шахті «Центральна шахта — Ірміно» на Луганщині.
Наприкінці 1935 року Центральна Рада ВЛКСМ і Президія Всесоюзної ради фізичної культури ухвалили рішення про оплату фізкультурної діяльності передових працівників спорту. 14 грудня 1936 року Центральна Рада «Динамо» виплатила всім своїм гравцям і тренеру футбольної команди 500 карбованців після закінчення сезону.
Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР від 22 липня 1937 року за видатні досягнення у роботі та провідну роль у фізкультурному русі товариство «Динамо» було нагороджено орденом Леніна.
16 листопада 1938 року голова Всесоюзного комітету фізичної культури і спорту визнав «Динамо» родоначальником бойового мистецтва самбо.
У 1939 році всі обласні пролетарські спортивні товариства були об'єднані в одне Всесоюзне фізкультурно-спортивне товариство «Динамо».
31 липня 1940 року Урядова комісія нагородила спортивне товариство «Динамо» Червоним прапором за виступ у Всесоюзному фізкультурному параді на Красній площі в Москві.
23 липня 1941 року Центральна Рада спортивного товариства «Динамо» була евакуйована до Казані у зв'язку з наступом нацистської Німеччини на Москву.
Повоєнне відновлення
Після радянської окупації Східної Європи після Другої світової війни подібні товариства «Динамо» були засновані в усьому Східному блоці, зокрема у Східній Німеччині, Югославії, Албанії, Румунії, Чехословаччині.
У самому СРСР у повоєнні роки клуби фізкультурно-спортивної організації «Динамо» досягли значних міжнародних успіхів у таких видах спорту, як футбол, хокей, волейбол, баскетбол, хокей з м'ячем або гандбол.