Харківська трагедія — спалення в'язниці НКВС разом з ув'язненими на вулиці Чернишевській в Харкові. Це був прояв тактики випаленої землі з метою знищення «ворогів народу»Рибальченко, Р. К. Підкови на снігу: спогади про війну, враження, роздуми, пошуки істини / Р. Рибальченко. — Харків: Курсор, 2006. — с. 45.
Подія сталася під час відступу з міста частин Червоної армії у 1941 році. В результаті було спалено 1200 осіб. Решту в'язнів вивели з міста та спалили у селі Непокритеhttp://magazines.russ.ru/sp/2011/13/bo24.html «Живя в этой провинции»: Александр Введенский и мир Харькова. За іншими даними, в тій в' язниці тоді згоріло понад 3 тисячі осібhttps://archive.org/details/kharkiv_u_roki_nemetskoy_okkupatsii/page/7/mode/1up?q=%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2+%D0%9D%D0%BA%D0%B2%D0%B4+%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BB%D0%B8
Письменник Ігор Бондар-Терещенко, який досліджував репресії, повідомляв, що в тій в'язниці було спалено саме тих в'язнів, яких не встигли оформити для етапуванняhttps://web.archive.org/web/20190621232745/http://magazines.russ.ru/sp/2011/13/bo24.html
Дмитро Чуб назвав цю трагедію найстрашнішою подією під час того відступу Червоної арміїhttps://archive.org/details/1996-n-01-03-32-34/1992_N01_5/page/17/mode/1up?q=1200
Перебіг подій Агроном Відмич-Бандура згадував, що подія зі спалення в'язнів сталася вночіhttps://argumentua.com/stati/ya-uvi-del-kak-go-rela-tol-pa-kak-pogib-klassik-ukrainskoi-poezii.
Любченко Аркадій Панасович згадував: «Але Харків знає і бачив ще жахливіше видовище. Йому позаздрила б уся середньовічна інквізиція, сам славнозвісний Торквемада облизав би губи. Це було у величезному будинкові колишнього НКВС, де лишились ще сотні в'язнів. Тут справа вирішилась зовсім просто. Енкаведисти міцно замкнули тих людей, старанно облили будинок гасом і підпалили. Вони хотіли одним заходом звільнитися від маси ув'язнених і знищити свої витончені знаряддя катувань та різні компрометуючі документи. Зойк смертельного страху, разючий благальний крик знявся в камерах, коли жертви зрозуміли, що з ними роблять. Лемент і прокльони було чутно поза будинком, але довкола стояла густа сторожа, запобігаючи будь-яким спробам врятувати приречених. Їх душив дим, палив вогонь, вони безсило корчились і стогнали так, що здавалось, немов самі стіни, сама земля сходять глибинним стогоном. Вони дедалі конали. Потім над задимленою братньою могилою різко струменів сморід обпалених трупів, і коли їх одгрібали, свідомість просто відмовлялась сприйняти цей пекельний жах».
Професор Михайло Миколайович Кулешов записав спогади очевидців, що крики людей з охопленої вогнем в'язниці було чути аж у центрі містаhttps://archive.ph/20120708115933/http://glavnoe.ua/indexg.php?article_id=6504&num_year=10_2012
Відомі жертви
Ходили чутки, які зафіксував письменник Дмитро Чуб, що серед загиблих був режисер Іван Юхименко з дружиною та дітьмиВ лісах під Вязьмою [Текст]: спогади про Другу світову війну / Д. Чуб. — 2. вид., доп. — Мельборн: Ластівка, 1983. — с. 120 с.. Але йому, як це часто тоді робилося, пізніше підробили місце смерті — немов він помер у 1943 році в лікарні в'язниці в Казані.
Після трагедії Письменник Дмитро Чуб згадував:Проходячи по Чернишевській вулиці, зупиняюся біля спаленої в'язниці НКВД. Дивлюся на чорні, похмурі стіни цього колишнього страховища, де з волі кривавої Москви три тижні тому знищено 1200 людей. Який жах! […] Моя душа горить, як в огні. Як покарати катів за цей злочин? Як заплатити їм за все тортурування нашого народу впродовж багатьох років?
Вшанування Нині в тому місці базується управління поліції та СБУ.
17 березня 2012 року було в Харкові вперше вшановано жертв Харківської трагедії. Присутні звернулися до топонімічної комісії Харківської міської ради з проханням дозволити розміщення на будівлі облуправління міліції меморіальної дошки в пам'ять про харківську трагедію .
Примітки
Джерела Спалені живцем / В.Кисиленко // Газета «Главное». 2012. 10 березня. Репресії в Україні (1917—1990 рр.): Науково-допоміжний бібліографічний покажчик / Авт.-упор. Є. К. Бабич, В. В. Патока; авт. Вступ. Статті С. І. Білокінь. — К.: Смолоскип, 2007. — 519 с. Харківська трагедія Любов Дражевська, Оксана Соловей. Харків за часів німецької окупації 1941—1943. Спогади// Доповіді і повідомлення, ч.2., Українська Вільна Академія Наук у США, Нью-Йорк, 1985.
Див. також Вінницька трагедія Заліщицька трагедія Трагедія Луцької в'язниці (1941) Чортківська трагедія 1941 Винищення львівських в'язнів у червні 1941 Винищення в'язнів у Станіславові Винищення в'язнів у Надвірній Дем'янів лаз