Ï, ï — літера розширеного латинського алфавіту, утворена буквою I з додаванням умлаута. У африкаансі, каталонській, нідерландській, французькій, галісійській, валійській, південносаамській, а іноді й англійській «ï» використовується, коли «i» слідує за іншою голосною і вказує на зяяння у вимові таких слів, тобто вона вказує, що дві голосні вимовляються в окремі склади, а не разом, як дифтонг або диграф. Прикладами є французьке слово maïs (ma.is, кукурудза), нідерландські tracheïde (трахеїда) й Oekraïne (ukrɑ:ˈinə, Україна), англійське naïve (nɑ:ˈi: v чи naɪˈi: v, наївність), каталонське Ucraïna (ukrɑ:ˈjinɑ, Україна) та raïm (ra.im, виноград).
У німецькій та угорській мовах ï або I-умлат не належать до алфавіту.
У науковій літературі тюркськими мовами іноді використовується для запису неокругленого голосного , який у стандартному сучасному турецькому алфавіті записується як безкрапковий i .Marcel Erdal, A Grammar of Old Turkic, Handbook of Oriental Studies 3, , 2004, p. 52 Нейтральний голосний, реконструйований прамонгольською мовою, іноді пишеться .Juha Janhunen, ed., The Mongolic Languages , p. 5
У транскрипції амазонських мов ï використовується для позначення високого центрального голосного /ɨ/.
Це також транслітерація руни ᛇ.
Способи кодування
Див. також Ї, ї — схожа за виглядом на літеру кириличної абетки.
Примітки