«Кваліа» (від лат. qualia (мн.) — властивості, якості, quale (одн.) — якого роду або якого сорту) — термін, що використовується у філософії, переважно в англомовній аналітичній філософії свідомості, для позначення сенсорних, чуттєвих явищ будь-якого роду. Був введений американським філософом Кларенсом Ірвінгом Льюїсом у 1929 році. Кваліа — це «незвичайний термін для позначення найзвичайнішої для нас речі: того, як речі виглядають для нас». Вони можуть бути визначені як якості або відчуття, наприклад, почервоніння або біль, і розглядаються окремо від їх впливу на поведінку, а також від будь-яких фізичних умов, які могли їх викликати. У більш точних філософських термінах, кваліа — це властивості чуттєвого досвіду.
Історія і поширеність терміну Слово набуває сучасного значення на початку XX століття в роботах К. І. Льюїса, який розглянув його окремо від властивостей об'єкта. Важливість кваліа в філософії свідомості пов'язана передусім з тим, що поняття часто представляється як фундаментальна проблема для фізикалізму. Найбільші суперечки точаться щодо його існування, але і з'ясовується проблема точного визначення терміну, оскільки різні філософи доводять або заперечують наявність тих чи інших властивостей у кваліа. Поширенне невизначене означення кваліа — «сенсорні, чутливі явища» робить його спірним. Прихильників існування кваліа називають кваліафілами, а скептиків — кваліафобами.
Означення Загальне означення Існує багато визначень кваліа, і вони змінювалися з часом. Найпростішим та найширшим означенням кваліа є наступне: «яка вона» властивість ментальних станів. Те, як ти її відчуваєш, коли переживаєш такі ментальні стани як біль, коли бачиш червоний колір, відчуваєш аромат троянди і т.д. .
Льюїс у своїй книжці «Свідомість і порядок світу» (1929) був першим, хто використав термін «кваліа» в його загальноприйнятому сучасному сенсі.
Френк Джексон (1982) пізніше визначив кваліа як «певні якості в першу чергу тілесних відчуттів, але так само і певних актів сприйняття, в які абсолютно не входить фізична інформація».
За таких широких визначень, як наведені вище, нема сумніву, що кваліа існують . Але такі широкі визначення роблять важчим обговорення точної природи кваліа, їх взаємодії зі свідомістю та навколишнім світом. Деякі філософи спробували дати точніше і, можливо, вужче визначення кваліа, описуючи речі, існування яких є більш невизначеним.
Вужчі визначення Деніел Денет ідентифікує чотири властивості, які зазвичай приписують кваліа. Вони є: невимовними: це означає, що вони не можуть бути передані в повідомлення і не можуть бути осягнені будь-яким іншим чином, окрім прямого переживання; властивими: це означає, що вони є властивостями, які не пов'язані з відносинами, і вони не змінюються від взаємозв'язку переживання з іншими об'єктами; приватними: це означає, що будь-які міжособні порівняння кваліа теоретично неможливі; прямо і безпосередньо сприймаються свідомістю: це означає, що переживати кваліа автоматично означає знання про те, що ти переживаєш кваліа, а знати кваліа означає переживати його.
Якщо кваліа такого роду існують, то людина з нормальним зором, яка бачить червоний колір, не зможе описати переживання цього сприйняття таким чином, щоб слухач, який ніколи не бачив цього кольору, міг би впізнати все, що можна знати про це переживання. Хоча можна провести аналогію, наприклад: «червоне виглядає як гаряче», або надати опис умов, за яких відбувається це переживання, на зразок: «цей колір, який ви бачите, коли світло з довжиною хвилі 700 нм спрямований на вас», прихильники цього визначення кваліа стверджують, що такий опис не передає повне відображення переживання.
Інший спосіб визначення кваліа — це «сирі відчуття». Сире відчуття — це сприйняття в собі і саме по собі, що розглядається повністю ізольовано від будь-якого ефекту, яке може чинити вплив на поведінку та поведінкові установки. Навпаки, «приготовані відчуття» — це ті сприйняття, які виявляють своє існування в залежності від своїх ефектів.
Згідно з тезою, висунутою Саулом Кріпке в книжці «Рівність та необхідність» (1971), одним важливим наслідком із заяви є, що така річ, як сирі відчуття, може бути предметом осмисленого обговорення — тобто, що кваліа існують, а це веде до логічної можливості існування двох істот, які поводять себе однаково, попри те, що одна з них абсолютно не має кваліа. Хоча далеко не всі стверджують, що така істота як філософський зомбі, насправді існує, а але сама лише гіпотетична можливість її існування є достатньою, щоб відкинути фізикалізм. Ті, хто сумнівається в існуванні кваліа, неминуче повинні поставити під сумнів й існування філософських зомбі.
Давня суфійська метафора про каву виражає цю концепцію: «Той, хто відчуває смак, знає, а хто не відчуває — не знає».
Джон Серль відкинув уявлення про те, що проблема кваліа відрізняється від проблеми самої свідомості, стверджуючи, що свідомість і кваліа — це той же феномен.
Аргументи на користь існування кваліа Оскільки за визначенням важко або неможливо передати кваліа вербально, то важко продемонструвати їх безпосередньо в міркуванні, потрібний тонший підхід. Аргументи на користь кваліа зазвичай мають форму уявних експериментів, спрямованих на те, щоб привести до висновку, що кваліа існують.
Аргумент про кажана Хоча в ній не згадується слово кваліа, стаття Томаса Нагеля «Як воно, бути кажаном?» (What is it Like to Be a bat ) часто цитується в дискусіях навколо кваліа. Нагель стверджує, що свідомість має сутнісно суб'єктивний характер, а саме аспект «як це». Він стверджує, що «будь-який організм має свідомі ментальні стани, і якщо тільки і є щось, що є буттям цього організму — то щось подібне „для“ цього організму». Нагель також припускає, що суб'єктивний аспект свідомості ніколи не зможе бути прийнятий до уваги у використанні об'єктивних методів редукціоналістської науки. Він заявляє, що «якщо ми визнаємо, що фізична теорія свідомості повинна пояснювати суб'єктивний характер сприйняття, ми повинні визнати, що жодна з існуючих концепцій сьогодні не дає нам жодного натяку про те, як це може бути зроблено». Крім того, він стверджує, що «здається малоймовірним, що будь-яка фізична теорія свідомості може розглядатися до того, як з'являться нові ідеї про основну проблему об'єктивного і суб'єктивного».
Аргумент про інвертований спектр
Уявний експеримент з інвертованим спектром пропонує нам уявити, що ми одного ранку прокинулися і виявили, що з якоїсь невідомої причини всі кольори у світі інвертувались. Крім того, ми виявили, що ніяких фізичних змін в нашому мозку або в тілі, які могли б пояснити цей феномен, не відбулося. Прихильники існування кваліа стверджують, що, оскільки ми можемо представити цю ситуацію без суперечностей, з цього випливає, що ми уявляємо собі зміну якості, яка визначає те, як речі виглядають для нас, але яка не має фізичної підстави. Детальніше:
Метафізична ідентичність спирається на необхідність. Якщо можливо, що якесь твердження помилкове, то воно не потрібне. Цілком можна уявити, що кваліа можуть мати різне відношення до фізичних станів мозку. І якщо це можна уявити, то це можливо. Оскільки кваліа можуть мати різне відношення до фізичних станів мозку, вони не можуть бути ідентичні фізичним станам мозку (виходячи з пункту 1). Отже, кваліа не є фізичними.
Таким чином, цей доказ показує, що якщо ми визнаємо можливість інвертованого спектра, ми повинні визнати, що кваліа існують (і не є фізичними). Деякі філософи вважають абсурдним те, що диванні міркування можуть довести існування чого-небудь, і детальний доказ містить безліч припущень про умоосяжності і можливості, які відкриті для критики. Наприклад, можливо, що для будь-якого даного стану мозку не можливо створювати що-небудь інше, ніж дану кваліа в нашому всесвіті.
Ідея про те, що інвертований спектр не буде помітний на практиці, також відкрита критиці з наукових позицій.
Звичайно можливо, але це не можна довести, що ситуація насправді така, як пропонує експеримент з інвертованим спектром. Якщо те, що бачить одна людина як червоний колір, інший бачить як те, що перший бачить зеленим, але при цьому друга людина називає це червоним, то ніхто не помітить цієї різниці, за винятком такого випадку, коли один з них отримає доступ до свідомості іншого, що, зрозуміло, неможливо.
Аргумент «Філософський зомбі» Є ще один доказ такого ж роду, який стверджує, що можна уявити, що можливі фізичні дублікати людей, так звані «зомбі», без будь-яких кваліа взагалі. Ця ідея також може бути піддана критиці на тему змішування уявлення і можливості.
Аргумент про пояснювальний розрив Стаття Джозефа Левіна «Уявлення, ідентичність і пояснювальний розрив» починається саме там, де припиняється критика аргументів, пов'язаних з уявленням, таких як аргумент про інвертований спектр і аргумент про філософського зомбі. Левін погоджується з тим, що уявлення — хитка основа для засобу встановлення метафізичної реальності, але вказує на те, що, навіть якщо ми дійдемо висновку, що кваліа є нефізичними, вони все одно подають «пояснювальну» проблему.
Проте, така епістемологічна або пояснювальна проблема може вказувати на те, що в її основі лежить метафізична проблема: нефізичність кваліа, хоча і не доведена за допомогою міркувань про уявлення, все ж і не може бути виключена.
Аргумент про знання Френк Джексон у статті «Епіфеноменальні кваліа» (1982) пропонує те, що сам називає «доводом про знання» для кваліа. Один із прикладів звучить наступним чином:
Цей уявний експеримент має дві мети. По-перше, він покликаний показати, що кваліа існують. Якщо ми згодні з цим уявним експериментом, то ми повинні визнати, що Мері здобуває щось, залишаючи кімнату, що вона набуває знання про певну річ, яку вона не мала раніше. Це знання, стверджує Джексон, є знання тієї кваліа, яка відповідає переживанню червоного кольору, і отже, звідси можна зробити висновок, що кваліа - це реальні якості, оскільки є різниця між людиною, яка має доступ до певних кваліа, і яка не має.
Друга мета цього міркування - відкинути фізикалістське уявлення про розум. А саме, аргумент про знання є атакою на фізікалістську заяву про повноту фізичної істини.
Виклик, який кидає аргумент про знання фізикалізму, полягає в наступному: До свого звільнення Мері мала всю фізичну інформацію про переживання кольору людьми. Після свого звільнення Мері дізналася щось про переживання кольору іншими людьми. Отже, До свого звільнення Мері не володіла всією інформацією про колірні переживаннях людей, хоча вона і мала всю фізичну інформацію. Отже, Є істини про колірні переживаннях інших людей, які не є фізичними. Отже, Фізикалізм хибний.
Зрештою Джексон стверджує, що кваліа є епіфеноменами, що не мають причинної дії на фізичний світ. Джексон не дає позитивних доказів цього твердження, скоріше, він утверджує його, тому що воно захищає кваліа від класичної проблеми дуалізму. Нашим природним припущенням є те, що кваліа повинні мати причинну дію на фізичний світ, але тоді ми можемо замислитися над питанням, як ми можемо взагалі знати про їхнє існування, якщо вони не впливають на наш мозок. Якщо кваліа мають нефізичні властивості (так повинно бути відповідно до аргументу проти фізикалізму), то тоді незрозуміло, як вони можуть робити який-небудь вплив на фізичний світ. Називаючи кваліа епіфеноменом, Джексон прагне захистити їх від вимоги мати причинну роль.
Критики кваліа Деніел Денет