Хрещення Польщі () — загальна назва тривалого процесу християнізації польських земель. Ці події почалися 14 квітня 966 року, починаючи з хрещення польського князя Мєшка I, який був першим правителем польської держави, а закінчилися в XIV-XV століттях, з подоланням труднощів зі стародавніми віруваннями і досягненні масової участі поляків у християнській віріTomasz Wiślicz. Zarobić na duszne zbawienie // Warszawa. — 2001. — s. 19 .
Загальноприйнятим вважається, що християнізація польських земель тривала до початку XIII століття, хоча згідно з церковними джерелами залишки язичницьких вірувань зберігались до XVII століття.
Мєшко I охрестився за римським обрядом. Хрещення правителя і створення незалежного єпископату зрівняли гнезненську державність із християнськими державами Європи й уможливили доступ Польщі у коло західноєвропейської культури.
Релігія у польських землях перед хрещенням Мєшка I
На польських землях перед прийняттям християнства панував політеїзм. Вшановували багатьох богів, також сили природи і духів предківPraca zbiorowa pod redakcją Tadeusza Manteuffla Polska pierwszych Piastów // Warszawa: Wiedza Powszechna. — 1970. — s. 111 . Імена деяких божеств повторювалися у декількох племен. Зазвичай кожне плем'я або сусідський союз мав одного бога, якого шанував найбільше. Зокрема, кожний рід мав свої духів померлих, яких шанував. Жінка, що виходила заміж, мусила змінити культ предків — зрікалася обрядів власної родини і починала віддавати шану предкам родини чоловіка. Схоже, молодий чоловік, який вступав у княжу дружину — змінював власний культ предків, на культ предків князя, оскільки несучи службу в дружині, ставав ніби його сином і підлягав його батьківській (патріархальній) владі. Слов'янин вірив, що бог чужого племені справжній так само, як і бог його власного племені. В ієрархії слов'янської релігії існувала змога зрікатися одного бога на користь іншого, за умови, що другий сильніший за першогоPraca zbiorowa pod redakcją Tadeusza Manteuffla Polska pierwszych Piastów // Warszawa: Wiedza Powszechna. — 1970. — s. 112 . Тому зречення віри слов'янина тих часів не можна порівнювати зі зреченням віри християнина.
Для Мешка I та його радників Бог переможних німців та чехів, ймовірно, міг вважатися найсильнішим. Це переконання, посилене практичними вигодами прийняття християнства, схилило до прийняття такого рішення.
Згідно з деякими, особливо давніми дослідниками, християнство слов'янського обряду існувало на польських землях (зокрема у Малопольщі) у IX столітті, коли великоморавська держава поставила в залежність від себе державу віслян і змусила їхнього князя прийняти християнство. Хрещення могло відбутись під час другого перебування Методія в Моравії, тобто у 873–885 роках. Згадані сліди християнства слов'янського обряду знайдено, зокрема, у Кракові, Вішлиці та ПеремишліKarolina Lanckorońska. Studies on the Roman-Slavonic Rite in Poland // Rome — 1961. .
Інші дослідники відкидають теорію, що християнство слов'янського обряду існувало на польських землях вже в IX столітті.Gerard Labuda. Mieszko I // Wrocław-Kraków-Warszawa. — 2005. Jerzy Kłoczowski. Chrześcijaństwo w Europie środkowowschodniej i budowa organizacji kościelnej. // Kraków. — 2000. — (Ziemie polskie w X wieku). . Згідно з ними, місійна діяльність, що велася в Моравії за згодою Папи Адріана ІІ через Методія, не поширювалося на державу перших П'ястівGerard Labuda. Organizacja kościoła w Polsce w drugiej połowie X wieku i kościelne znaczenie zjazdu gnieźnieńskiego w roku 1000. // Poznań. — 1988. — (Studia nad początkami państwa polskiego; т. II). Anzelm Weiss. Pozwolenie na głoszenie Ewangelii (licentia apostolica ad missionem) w czasach św. Wojciecha.// 1997. — (Universitas Gedanensis 9, зб. 1-2). . Проте це не означає, що раніше польські землі, особливо Малопольща і Сілезія, які довгий час були у складі Великоморавської держави, пізніше Чехії, не мали зв'язків з християнством. Під час хрещення Мешка I ці землі, однак, були поза межами тогочасної Польщі.
Хрещення Мєшка І. Обставини прийняття християнства
«Земля слов'ян простягається від Сирійського моря до океану на півночі… Там живуть численні племена, всі вони різняться між собою… Тепер у них чотири королі: король болгар; Боєслав, король Фараги [Праги], Боеми [Богемії] і Карако [Кракова]; Мешко, король Півночі, і Након на кордоні з Заходом…Що стосується королівства Мешка, це найбільша з їхніх земель. У ній є багато харчів, м'яса, меду та риби. Податки, що їх збирає король з торговельних товарів, використовують для забезпечення його челяді. Він має три тисячі озброєних людей, поділених на дружини… й забезпечує їх усім чого вони потребують: одягом, кіньми і зброєюЗагалом слов'яни брутальні і схильні до войовничості. Якби не чвари поміж ними, спричинені розмаїттям племен і поділом на роди, жоден народ не дорівнявся б до їхньої сили. Вони живуть на найбагатших землях, придатних для оселення, які щедро забезпечують засоби для існування. Надто надзвичайно завзяті в сільському господарстві… Їхні суходільні й морські торговельні зв'язки доходять до Русі й Константинополя…Слов'яни воюють із візантійцями, франками і ланґобардами, а також з іншими народами, маючи в битвах різний ступінь успіхуT. Kowalski. — Monumenta Poloniæ Historica (нова серія) // Kraków. — 1946 — s. 100—183 — ред. Relacja Ibrahima Ibn Jakuba z podróży do krajów słowiańskich w przekładzie Al-Bekriego; вміщено і оригінальний арабський текст, і пізніший латинський переклад: De Slavis. — „Про слов'ян“.Див.: Gerard Labuda. Najstarsza relacja o Polsce w nowym wydaniu // 1947. — Roczniki Historyczne. — T.XVI..»'' — з записок Ібрагіма ібн Якуба
У момент прийняття християнства Мешко I керував централізованою державою (згідно з нотатками Ібрагіма ібн Якуба) з великим військом. Він не хотів приймати християнство від німців, тому одружився з чеською княжною Дубравкою і прийняв християнство у 966 році. Також відомо, що Мєшко вів тоді війни з велетами (Ібрагім ібн Якуб, Відукінд Корвайський), з якими князь полян не міг дати собі раду. В той самий час, Мєшко заволодів племенами любушан (Відукінд), входячи у сферу впливів Священної Римської імперії. У боротьбі з велетським князем Віхманом, він не наважився на війну з імператором Оттоном I та згодився платити йому данину. Залишалося ще врегулювати взаємини із чеським князем Болеславом I Грізним, що Мешко владнав шлюбом із Дубравкою. Щоб одночасно здобути союзників в Саксонії (в той же час — ворогів Чехії), гнезненський правитель наважився на хрещення. Відтак слід констатувати, що хрещення мало понад усе, політичний характер, а самозбереження Мешка I свідчить про його далекоглядність та раціональність. Це дозволило йому в короткий час вирішити проблеми із Віхманом.
Безсумнівно, прийняттю такого рішення сприяли також плани Імперії, що засновувала колонії на східних територіях від Німецького Королівства, через підпорядкування їх німецькій церкві. Справдженням цих планів було заснування в 968 році дієцезії в Магдебурзі, східні кордони якої не були чітко визначеними. Звідси висновок, що одним із планів Імперії була східна експансіяJerzy Lesław Wyrozumski. Historia Polski do roku 1505 // Варшава: PWN. — 1986. — rozd. IV,4, — s. 87 .
Звідси висновок, що приймаючи християнство, Мешко I переслідував такі цілі: запобігти посиленню німецьких впливів і встановити самостійну політичну державність полян у християнській Європі; зблизитися із саксонськими володарями, що мало полегшити спільні дії проти полабських племен, наприклад велетів; посилити союз із Чехією (тим самим нейтралізуючи чесько-велетський союз; невдовзі чехи надали допомогу, завдяки якій Мешко подолав велетів); зміцнити свою владу.
Нині припускається, що Мєшко I охрестився на території своєї батьківщини в Познані, на Ледниському острові або в Гнезні; у двох перших місцях знайдено баптистерій, датований другою половиною X століття. Частина істориків, проте переконана, що то могло статися на території Німеччини (більшість вказує на Регенсбург)Leszek Moczulski. — Narodziny Międzymorza: ukształtowanie ojczyzn, powstanie państw oraz układy geopolityczne wschodniej części Europy w późnej starożytności i we wczesnym średniowieczu. // Bellona. — 2007. — s. 638.
Християнізація польських земель
Місіонерська місія, що почалася у двох головних містах Гнезно та Познані, з хрещенням Мєшка і його наближеними, почала розповсюджуватись по країніJerzy Kłoczowski. A History of Polish Christianity . — Cambridge University Press. — pp. 10-13. . Впродовж X та XI століть у Польщі постали різні духовно-церковні органиJerzy Lukowski; W. H. Zawadzki. A Concise History of Poland // Cambridge University Press. — pp. 9-10 Juliusz Bardach, Boguslaw Lesnodorski, and Michal Pietrzak Historia panstwa i prawa polskiego // Warszawa: Paristwowe Wydawnictwo Naukowe. — 1987 — s. 53—54 . Про це свідчить будова церков і поява кліру. Перший єпископ Польщі, Йордан, був призначений Папою Іваном XIII в 968 році. Син Мешка Болеслав І Хоробрий заохочував місіонерські місії до сусідніх земель, надто місію майбутнього святого Адальберта Празького до пруссів, і заснував Гнезненську архідієцезію в 1000 роціGeorge J. Lerski. Historical Dictionary of Poland, 966—1945 // ABC-CLIO. p. 27. .
1000 року, коли світові пророкували загибель, Папа спонукав імператора Отона ІІІ поїхати на прощу до Гнезно і створити митрополичу кафедру. Болеслав Хоробрий влаштував йому пишне прийняття, й імператор призначив Войцехового брата Радима () першим архієпископом і підтвердив прохання, викладене в «Dagome iudex». Єпископські кафедри були створені у Кракові для віслян; у Вратиславі для силезців; у Колобжегу для поморян. Після смерті Болеслава Хороброго вся структура молодої митрополії зазнала краху в 1035–1037 рр. унаслідок масового повстання поган, що затопило й державу, і церкву. Але протягом наступних десятиріч митрополію терпляче відновили, тож, за винятком цієї однієї перерви, почалася її неперервна кар'єра. Коли в польську орбіту потрапили нові провінції, структура архієпископства розширилася. Плоцьк дістав свого єпископа 1075 року, Вроцлавек і Любуш (Лебус) — в 1123–1124 рр., Західна Померанія у Воліні — 1140 року, Червона Русь, спершу у Галичі, а згодом у Львові, 1367 року. Мережа парафій виникла у XII столітті і постійно зміцнювалася. Монастирське життя, зародившись із бенедиктинцями в Мендзижечі (Мезериці) поблизу Познаня і в Тинеці поблизу Кракова на початку XI ст., розвивалося далі з прибуттям цистерціанців у XII ст. і орденів жебрущих ченців у XIII ст.«Боже ігрище. Історія Польщі» / Норман Дейвіс; пер. з англ. П. Таращук. — К.:Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. — с.: 98.
Але характер і зв'язки ранньої християнської церкви в Польщі були аж ніяк не прості. Католицькі апологети, починаючи від середніх віків, завжди надавали виняткової уваги покорі римській церкві й латинському обрядові. Але, оскільки поляни перейняли християнство з Богемії, слід пам'ятати, що до кінця XI століття слов'янська літургія Кирило-Мефодієвої традиції співіснувала в чеських землях поряд із підтримуваною зусиллями німців латинською церквою. Хоча немає прямих свідчень, що хрещення, яке здійснив Мефодій, племінного ватажка віслян лишило якийсь тривалий слід у релігійному житті на північ від Карпат, майже немає сумніву, що чималу частину свого релігійного словника польська мова перейняла від чеських і слов'янських форм, а не від німецьких чи латинських. Такі слова, як (хрещення), (проповідь), (церква), (ранішня чи вечірня молитва або «Отче наш»), (священик), становлять очевидні приклади. І Войцєх, і його брат по батькові Ґаудентіус походили зі шляхетної родини Славниковичів, прихильної до слов'янського обряду, і, як можна сподіватися, перенесли свої симпатії й до ПольщіM. Bobrzyński, S. Smolka. Jan Długosz: jego zycie i stanowisko w piśmiennictwie. // Kraków. — 1893. Латинські хроніки, вперше видані під назвою Joannis Dlugossii Senioris Canonici Cracoviensis Opera Omnia: у 15-ти томах — Краків, 1863—1887.
Значення хрещення