Скіфська, або скитська мова — мова європейських скіфів (сколотів) класичного та еліністичного періоду, яка належить до східних іранських мов, індоіранської групи індоєвропейської мовної родини. Належить до давньоіранських мов.
Інколи під визначенням «скитська мова» розуміють сукупність «скіфо-сарматських діалектів» — мов (діалектів) «іраномовних сакських чи скитських племен, розповсюджених в сер. І тис. до н. е. на величезній території — від узбережжя Чорного моря до кордонів Китаю». Саме така сукупність давньосхідноіранських мов має код xsc й у цій статті не розглядається.
Отже, аналіз наявного матеріалу дає підстави для припущень, що скитська була близька до мов, які згодом лягли в основу таких мов, як пушту, бактрійська, мунджанська-їдгаКулланда С. В. Уроки скитського. Вопросы языкового родства. 5. 2011 (далі мови бактрійського кола).
Фонетичні особливості скитської мови
Враховуючи те, що базовим критерієм класифікації іранських мов залишаються історико-фонетичні мовні ознаки, нижче оглядово наведено висловленні думки, відповідно до сучасного стану вивчення скіфської мови, з попереднім зводом спільних для усіх (не без винятків) східноіранських мов іновацій у фонетиці. + Визначальні особливості фонетики східноіранських мов Языки мира: Иранские языки. III. Восточноиранские языки. — М.: Индрик, 1999. Праір. Зах.ір. Сх.ір. *b- b- β- *d- d- δ- *g- g- γ- *č- č- c- *-ft- -ft- -vd- *-xt- -xt- -γd-
За С. В. Кулландою Початкова загальноіранська Похідна скіфська Приклади *d *l (окрім γd, nd) Παραλάται = paraδāta- Παιρίσαλος = Παιρισάδης *xš- *š/s- Σαιταφάρνης < *Xšaitafarna Ῥευσίναλος < Ῥευξιναλῶς *ś *θ Σπαργαπείθης < *Spargapaiśa- Ἀριαπείθης < *Aryapaiśa- *-nt- *-d- (?) Μαδύης < *mantu- Ἀμάδοκοι < *a-mantu-ka- *-θ- -ø- (?) *pāyah < *paθayah (з Ἐξαμπαῖος) *-š- -ø- (?) σποῦ < *spaḱsu καραρύες < *kərəšaru- *h- -ø- (?) Ἀτέας < *Hatya- *tṷ *t (?) Τάξακις / Τόξαρις < *Tṷaxša-ka- Σκόλοτοι < *Skula-tva *ṷ- ø (?) Ὄρικος < *Ṷarika-/Ṵaryaka-
За М. Д. Бухаріним д. іран. *d > сх. іран. *δ > скіф. *l (λ) М. Д. Бухарин. Колаксай и его братья (античная традиция о происхождении царской власти у скифов). Аристей, VIII. 2013; монофтонгізація дифтонгів, що передавалися давньогрецькою за допомоги коротких голосних: д. іран. *au > скіф. *ō > грецька ο М. Д. Бухарин. Колаксай и его братья (античная традиция о происхождении царской власти у скифов). Аристей, VIII. 2013; початкове д. іран. *xš- > скіф. *s/š М. Д. Бухарин. К дискуссии о языке скифов: переход др.ир. *xš- > *s- и его отражение в древнегреческом. Проблемы истории, филологии, культуры 02 (40). 2013.
За С. Р. Тохтасьєвим закрита артикуляція скіф. *u — передача переважно , інколи Тохтасьев С. Р. Остракон с поселения ольвийской хоры Козырка XII. Hyperboreus 8/1. 2002.; праір. *d > сх. іран. *δ > скіф. *l Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.; праір. *ś (*ć) > скіф. *θ (відомі й *ś > *s) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.; праір. *gh+t > скіф. *γd; праір. *k+t > скіф. *xt; праір. *śṷ (*ćṷ) > скіф. *sp; праір. *au > скіф. *ōТохтасьев С. Р. Иранские имена в надписях Ольвии римского времени. COMMENTATIONES IRANICAE. РАН ИВР. 2013..
Дуже цікавим додатком для вивчення мови скитів (принаймні на останню половину V ст. до н. е.) є комедія Арістофана «Жінки на святі Тесмофорій», яку було написано ним до/близько 410 р. до н. е.. Отже, як особливості вимови Скіфа, серед іншого, визначено наступне: аттичні аспірати θ, φ, χ вимовлялися як проривні τ, π, κ; наявність початкової h- (х-); відсутність різниці між довгими голосними ī та ē (відтворення еллінської «сильної» [e] «слабкою» [i])в оригіналі: ; відсутність кінцевих -ν та -ς A. Willi. The Languages of Aristophanes: Aspects of Linguistic Variation in Classical Attic Greek. Oxford, Oxford University Press. 2003.. Показовою є й вимова Скитом антропоніму — *Artamṷxšā (< ).
Резюмуючи
З більшою чи меншою впевненістю характерними особливостями мови скитів наразі можна визначити наступне (ір. — пра-/загальноіранська мова).
ір. *aṷ > скіф. *ō (у позиції перед приголосною)(Διθαγοιαι < *dṷai- + *hau-). — ір. *-aṷa- > скит. *-aṷ-
— ір. *-aṷa > скит. *-aṷa
ір. *d > скіф. *l(Σκόλοτοι < *skulatā < *skudatṷa; Πάλακος < Palaka < Pāδaka; Παραλάται < paralata- < *paradāta-; Σαύλιος < *Saulya- < *Saudya- тощо).
ір. *dṷ > скіф. *d (у позиції перед голосною)(’Ιδανθος (-έμις, -ούρας) < ір. *ṷaidṷant-; Διθαγοιαι < *dṷai- + *hau-) Основы иранского языкознания. Кн. 1. Древнеиранские языки. М., Наука, 1979. .
ір. *d > скіф. *d, але можливо ір. *dṷ > скіф. *d(Μαδύης < Madṷa; Ὀκταμασάδης < *hṷaxšta- + *ćad-ṷa).
ір. *hṷ > скіф. *xṷ (Άναχυρςις/Ἀνάχαρσις < *an(a)- *hṷ- *aršan-, Ὀποίη < *hṷ-apa(h)-yā) ір. *-nd- > скіф. *-nd-(Κολανδάκης).
ір. *-ršt- > скіф. *-rt- (Par/Bar-ta-tū-a < *paršta- + *taṷa-).
ір. *-rt- > скіф. ? та ір. *θr- / *-θr- > скіф. ?певної уваги заслуговує повна відсутність у наразі відомих скіфських словах таких сполучень, і взагалі співвідношення *t та *θ, статус останньої залишаються невизначеними.
ір. *śṷ > скіф. *sp (ΧΑΡΑΣΠΟΥ, Τράσπιες, Iš-pa-ka-a-a).
ір. *tṷ > скіф. *t (у позиції перед голосною) (Τάξακις (-αμις, -αρις) < *taxša- < *tṷaxša-; Σκολότοι < *skulatā < *skudatṷa).
ір. *ṷ > скіф. *ṷ залишився як сонант, який у певних позиціях міг звучати як приголосний чи як голосний (короткий та подовжений).
ір. *ṷa > скіф. *ṷ (за винятком сполучень *dṷa, *tṷa, *-aṷa)(Ἀργότας < *arg-ṷata та інші з суф. *-ṷt; ’Ιδανθος (-έμις, -ούρας) < *ṷaid-ṷant-a; αυχάται < *aṷah-(a)t-a, Σαύλιος < *saṷa-*di-ya). ір. *-xšt- > скіф. *-xt- (Ἀκτιγαίοˉ < *axšti- + *gai-; Ὀκταμασάδης < *hṷaxšta- + *ćad-ṷa).
ір. *xt > скіф. *γd(Ἰγδαμπαίης)Окремої уваги заслуговують наступні припущення.
1. ір. *ś (*ć) > скіф. *θ(Σπαργαπείθης / Ἀριαπείθος < *paiθa(h) < *paēs(a)-), ґрунтуючись на якому було висловлено припущення щодо виділення скіфської в окрему мову ще до розділу іранських мов на східну й західну мовні групи. Але щодо геродотових виникають питання, а саме — тільки попередньо переглянутих на ресурсі Epigraphy.packhum.org — 171 згадка більше десятка грецьких антропонімів з такою складовою ( тощо). Припущення щодо зазначеної особливості у мові скіфів, побудоване на гіпотетичній відповідності згаданих Геродотом імен скіф. Σπαργαπείθης та масагетського Σπαργαπίσης, за близько півсторіччя досліджень не знайшло додаткових підтверджень, й, імовірно, названі антропоніми у передачі Геродота є елінізованими, найімовірніший залишаються етимології М. Фасмера M. Vasmer. Die Iranier in Südrußland. Leipzig. Markert & Petters. 1923..
2. ір. *xš- > скіф. š/s- У цьому припущенні слабким місцем є власне матеріал дослідження: Σαιταφάρνης — сер. III ст. до н. е., не скіфське; Σατραβάτης Σπιθάμεω — сер. IV ст. до н. е. (CIRB 1066) з азійської частини Боспору — з Гермонаси, тобто є велика ймовірність не скіфського походження (сіндське, меотське, савроматське тощо, чи взагалі малоазійське) на додаток за умови належності Σατραβάτης до скіфської, це було б єдиним наразі відомим прикладом *-θr- у цій мові; Asampatas Плінія («NATURALIS HISTORIA», IV, XXVI, 88), яке походить безумовно з боспорських джерел, можливо, й відображає новий щабель розвитку скитської мови, але для сер. V ст. до н. е. має архаїчніший варіант — геродотове Ἐξαμπαῖος (Ιστορίης, IV, 52, Ιστορίης, IV, 81).
І це не єдине свідчення поступового переходу скіфської від давньо- до середньо-іранського етапу розвитку мови. Починаючи з середини IV ст. до н. е. серед скіфських антропонімів зафіксовано перехід *p (*ph) > *f (Καφακης), який, ймовірно, ще не став регулярним. Якщо прийняти твердження В. Б. Геннінґа щодо африкат у середньоіранських мовах Henning, W. B. «Mitteliranisch», in lranistik 1, Linguistik. Leiden, 1958., то в анлауті пізньоскіфського Σεναμωτις ми можемо припустити *c-, яку було відбито на письмі грецькою Σ. Хоча, ці поодинокі факти (за умови, що самі припущення є вірними), найімовірніше, були тільки початком відповідних змін у фонетиці мови скитів.
Враховуючи повну відсутність текстів скіфською, наразі є можливість для певних припущень щодо морфології скитської лише на аналізі власних імен.
Отже, можна констатувати наявність категорії роду (чол. та жін.) принаймні на середину V ст. до н. е. Для жіночих імен епіграфічно підтверджено суфікси *-i (Ταβιτί, Ἀπί), *-ā (Ἀργίμπασα). Для чоловічих — *-a. Щодо числа — будь-які свідчення відсутні. Також відсутні будь-які свідчення щодо відмінків та відмінювання.
Для прикметників невідомі категорії числа, роду та відмінки. Можливо припустити суфікс категорій порівняння *-išta (Βορυσθένης) для найвищого ступеня.
У словоутворенні дуже поширеним (відповідно до обсягу матеріалу) є суфікс *-m-, ймовірно як суфікс прикметників, відносних чи первинного утворення (але, можливо, й суфікс іменника у непрямому відмінку).
Ймовірними є *-ṷa — суфікс прикметника від основи іменника та суфікси пасивних імен дії: *-ta (*-θa) — (*dita < *dṷai- + -ta — жах від лякати; *gaita- < *gai- + -ta — життя від жити).
У префіксальному словоутворенні можливо припустити наступні: *xṷ- — добро- (*(x)ṷpayā- < *hṷa-*apah-yā); *a-/*an- — не- (*anārya- < *a-*nar-ya).
Грецький алфавіт та звуки скитської мови Літера гр. абетки Звуки скіф. Приклад Окремі сполучення Скіф. Приклад α *a*ā Ἀριάντας, Ἀτάκεος …Ἀσαίης, Ἀταης …|| || || |- | β || *β || Βαστάκας, Τυρβακος || || || |- | γ || *γ*h(?) || Ἰγδαμπαίης Ταργιτάος || || || |- | δ || *d || Ιδανθέμις, Διθαγοιαι || || || |- | ε || *e*ə ||Σεναμωτις, Ἐμινακο̄ … ||ει (?) ||*ī (?)|| |- | ζ || *dz*z ||ΜαζιςἈλαζόνες || || || |- | η || *ē || || || || |- | θ || *θ*č(?) ||Θαθαίην, Θατορακος ι *i*y Σκίλουρος, ΣαριακοςἌριαπείθης, κ *k Κοκονακος, Κανιται … κτκσκρ *xt*xš*xrἈκτιγαίοˉ, Ὀκταμασιάδης ΤόκσαμιςΑΚΡΟΣΑ λ *l Λιπόξαϊν, Πάλακος, Κολανδάκης … μ *m Μαδύης, Ιδανθέμις … ν *n Χανάκης, Ἀριάντας … ξ *xš Ἐξαμπαῖος, Αχαξης … ο *o*ṷ*ō*xṷ- ΑΚΡΟΣΑ (?) Τόκσαμις, Θατορακος Βορυσθένης Ὀποίη, Ὀκταμασιάδηςου *ṷ (uṷ)Γνούρος, Σκίλουρος π *p Πατικα, Ἀπί … ρ *r Σαριακος, Ἀρίχο … ρρ ? Άναγέρρης (?), Γέρρος σ / ς *s*š*c*z Σκολότης, Ἀργίμπασα … Ἀσαίης ΣεναμωτιςΤαπερεσαίο τ *t ΤΑΝΟΥΣΑ, Ἀκτιγαίο … υ *ṷ*ī Άναχυρςő, αυχάταιΛύκος φ *f Καφακης χ *x (kh) Χανάκης, Άναχυρςő ω *ō Σεναμωτις, Σκώπασις
Місце мови скитів у східноіранській мовній групі
1. Скіфська та мови «бактрійського кола»
В загальному огляді певних питань іраністики Дж. Едельман зазначає:Цікавий в методичному плані історико-фонетичний приклад переходу праіранської *d> *l у низці іранських мов регіону Гіндукушу (в пушту, мунджанській, їдга, бактрійській). Цей перехід традиційно розглядався в низці праць як генетично спільний, поєднуючий ці мови в генетичну підгрупу, відмінну від інших іранських мов. Були також спроби пояснити аналогічний перехід *d> *l в іранських мовах інших ареалів впливом бактрійскої мови або їхньою особливою генетичною близькістю з бактрійською. При цьому не враховувалося, що особливо близька спорідненість мов, що входять, в свою чергу, в одну сім'ю, визначається, як відомо, не артикуляційною схожістю рефлексів одиничного давнього прототипу, а … сукупністю системних інновацій, що відрізняють означену групу мов від інших мов цієї родини, менш близьких генетично. Однак залучення інших, не іранських, мов ареалу Східного Гіндукушу показало, що тут перехід *d> *l — ареальне явище, притаманне різним мовам означеного регіону, незалежно від їхньої генетичної приналежності, не тільки іранським. Крім того, він пов'язаний з певною типологією фонологічних структур і фонетичних змін… Д. И. Эдельман. Некоторые проблемы сравнительно-исторического иранского языкознания. Вопросы языкового родства. М., 2009. № 1.Докладніше.