Велике герцогство Мекленбург-Штреліцьке () — одна з німецьких держав, що існувала в 1815 — 1919 роках. Постало на місці Мекленбург-Штреліцького герцогства (1701 — 1815). В 1919—1933 роках— вільна держава в Веймарській республіці.
Історія До 1695 — герцогство Мекленбург-Гюстров, яке свого часу (XVI століття) було створено при розділі герцогства Мекленбург. Коли пряма лінія Гюстровів припинилася, їх володіння після тривалої боротьби перейшли до представника бічної гілки — Адольфа Фрідріха II Штреліцького.
16 лютого 1851 в Зимовому палаці в Санкт-Петербурзі відбулося весілля герцога Георга Августа Мекленбург-Штреліцького з російською великою княжною Катериною Михайлівною. З 1873 і до революції герцоги Мекленбург-Штреліцькі володіли в Росії Оранієнбаумом.
Останній великий герцог Адольф Фрідріх VI помер 23 лютого 1918 р.
Після Першої світової війни герцогство перестало існувати.
Після Другої світової війни землі Мекленбургу (Мекленбург-Шверін) були розділені між ФРН та НДР, але після возз'єднання Німеччини знову об'єднані у федеральну землю Мекленбург - Передня Померанія.
Територія і населення Площа великого герцогства становила 2928,91 км². У 1880 році чисельність держави становила 100 269 осіб; у 1885 році - 98 371; 1890 - 97 978 осіб. На 1896 рік щільність населення: 33 особи на один км.
Устрій Великий Герцог мав вищу політичну, військову владу, законодавчу владу. Йому підпорядковувалося державне міністерство, що призначалося великим герцогом і несло перед ним відповідальність.
Діяв ландтаг (спільний з Мекленбург-Шверіном), що складався з представників знаті (лицарства), духовенства та міст, продовжуючи традиції Меклендбург-Штреліцького герцогства.
Велике герцоги Правителі Мекленбург-Штреліца носили титул «герцог Мекленбурзький», а з 1815 року — «великий герцог Мекленбурзький», а також «князь вендів, Шверіна і Ратцебургу і граф Шверіна, землі Ростока і пан Штаргарду».
1701—1708: Адольф Фрідріх II Мекленбург-Штреліцький 1708—1752: Адольф Фрідріх III Мекленбург-Штреліцький 1752—1794: Адольф Фрідріх IV Мекленбурзький 1794—1816: Карл II Мекленбурзький 1816—1860: Георг Мекленбурзький 1860—1904: Фрідріх Вільгельм II Мекленбурзький 1904—1914: Адольф Фрідріх V Мекленбурзький 1914—1918: Адольф Фрідріх VI Мекленбурзький 1918—1918: Фрідріх Франц IV.
Титулярним князем та голова династичного дому Мекленбург-Штреліц з 1996 року, та всього Мекленбурзького династичного дому з 2001 року є Юрій Борвін Мекленбурзький.
Адміністративний поділ Складалося з Штреліцького герцогства (або Старгард) і Рацебурзького князівства. Ці дві частини великого герцогства не представляли цілісних шматків землі, у кожної з двох було по кілька дрібних ділянок, розташованих у сусідніх провінціях Пруссії і Мекленбург-Шверіна.
Велике герцогство поділялося на амти, які було згруповані в округи (кройси), амти складалися з громад. Представницькі органи округів – окружні конвенти (кройсконвент), амтів – амтові конвенти (амтконвент), складалися зі шляхти, громад – сільські збори (), представницькі органи міст – цивільні представництва (, у Ростоку – ).
Право Основу становили норми давнього «Земельній-конституційного порівнняня» () 1755 року Діяли лише суди першої інстанції – Земельний суд Нойштреліца та Земельний суд Нойбранденбурга. Ппісля створення німецької імперії у 1871 році судочинство вищої інстанції перейшло до Імперського суду у Лейпцигу.
Економіка Переважно залишалася з опрою на сільське господарство. Близько 58% території використовувалося під ріллю та сільгоспугіддя, а ще 21% становили ліси. Переважали великі господарства (риттери) площею понад 100 га, які орієнтувалися на ринковий збут. Земля становили особисту власність великого герцога (доманій): 1430 км² землі, тобто більше половиниу Штреліцького герцогства і 330 км², тобто 86%, у Ратцебурзькому князівстві. Решта, за винятком невеликої кількості міської та монастирської, належала лицарським родинам. Дрібного землеволодіння не було зовсім, а селяни обробляють землю на орендному праві. Займалися вирощуванням зернових (жито, пшениця), картоплі та цукрових буряків, а також тваринництвом (розведенням великої рогатої худоби та коней) і вовни.
Велика фабрична промисловість була розвинена слабко; переважали дрібні підприємства, млинові господарства, пивоварні, винокурні, лісопильні та цегельні заводи.
У 1885 році 49% населення займалося землеробством, 24% промисловістю, 8% торгівлею.
Релігія Населення наприкінці XIX ст. майже суцільно було лютеранське, католиків лише 654 особи, юдеїв 489, інших сповідань 62 особи.
Культура Розвиток було зосереджено навколо нової столиці — Нойштреліца, яка славилася бароковою архітектурою, розвитком літератури та науковими досягненнями. Тут працював видатний мовознавець Даніель Зандерс, творили скульптори Христіян Філіпп та Карл Альберт Вольфи.
Мова Розмовляли на мекленбург-штреліцькому піддіалекті мекленбурзької говірки, що входить до мекленбург-передньопомеранської діалекторної групи нижньонімецької (плотдич) мови.
Посилання
Джерела Peter Hoffmann: Mecklenburg-Strelitz: eine Region im Auf und Nieder der Geschichte. Nienburg 2001. Mecklenburg-Strelitz: Beiträge zur Geschichte einer Region. Hrsg. vom Landkreis Mecklenburg-Strelitz. 2 Bde. und Registerband. Friedland 2001/2003. Axel Lubinski, Klaus Schwabe: Mecklenburg-Strelitz. Bezirk Neubrandenburg. Landkreis Mecklenburg-Strelitz: 300 Jahre Geschichte einer Region / Hrsg.: Landeszentrale für politische Bildung M-V. Thomas Helms Verlag Schwerin 2001.