Літерату́рний жанр (фр. genre — рід) — один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, літературного твору, класифікує літературні твори за їх типами творів.

Класифікація літературних жанрів Категорією вищого порядку при тричленному поділі літератури є літературний рід (загальне) — епос, лірика, драма; категорією середнього порядку — літературний вид (особливе) — роман, повість, новела в епосі; категорією нижчого порядку (окреме) — різновид (жанр).

Наука, що вивчає літературні жанри називається генологією.

Першим підкреслив культурно-історичний характер літературного жанру французький учений Фердинанд Брюнет (1849—1906) у книзі «Еволюція жанрів в історії літератури» (1890). Визначається літературний жанр по різних ознаках: з погляду способів дійсності (Аристотель), типів змісту (Йоганн-Фрідріх Шиллер), категорій гносеології (об'єктивне — суб'єктивне в Георга Гегеля), формальних ознак (Олександр Веселовський), психології (Е. Штайгер). Ряд літературознавців ототожнює поняття літературний вид і жанр, вживаючи ці слова як синоніми.

З часів Арістотеля, що дав у своїй «Поетиці» першу систематизацію літературних жанрів, зміцнилося уявлення про те, що літературні жанри є закономірною, раз назавжди закріпленою системою, і завданням автора є лише добитися якнайповнішої відповідності свого твору сутнісним властивостям вибраного жанру. Таке розуміння жанру — як даної авторові готової структури — привело до появи цілого ряду нормативних поетик, що містять вказівки для авторів щодо того, як саме повинні бути написані ода або трагедія; вершиною такого типу творів є трактат Буало «Поетичне мистецтво» (1674). В той же час зміни (і дуже істотні) тривалий час або не помічалися теоретиками, або розглядалися ними як псування, відхилення від необхідних зразків. І лише під кінець XVIII століття розкладання традиційної жанрової системи, зв'язане, відповідно до загальних принципів літературної еволюції, як з внутрішньолітературними процесами, так і з дією абсолютно нових соціальних і культурних обставин, зайшло настільки далеко, що нормативні поетики вже ніяк не могли описати і приборкати літературну реальність.

У процесі історичного розвитку майже кожен жанровий вид варіював у різновиди, або жанри. Так, жанровими різновидами роману сьогодні є роман: біографічний, автобіографічний, детективний, духовний, історичний, готичний, бульварний, крутійський, пригодницький, психологічний, науково-фантастичний, соціально-побутовий, тенденційний, роман-епопея, роман-щоденник, роман-притча та ін.

Класифікацію підвидів проводять то за змістовою ознакою (історичний роман, духовний роман, роман жахів), то за композиційною чи версифікаційною особливістю твору (сонет, рондо), то за сукупністю ознак і особливостей (мадригал, хоку).

Типологія жанрів була чітко визначена в класицизмі. Романтизм порушив класицистичну «чистоту» жанрів. У XIX ст. стало поширеним поєднання літературних родів у жанрі. Коли ж у жанровім виді виступають елементи двох чи трьох родів, говоримо про змішаний жанр (поема, балада — змішані ліро-епічні жанри). Іноді виділяють пограничні літературні жанри, котрі містять у собі літературні елементи з науковим стилем викладу (літературу й публіцистику поєднують художній нарис, есе, фейлетон, репортаж). Літературні жанри і жанрові системи — категорії історично змінні. У цих умовах одні традиційні жанри стали стрімко відмирати або маргіналізуватися, інші, навпаки, переміщатися з літературної периферії в самий центр літературного процесу. Зліт балади на рубежі XVIII—XIX ст. виявився досить короткочасним, то гегемонія роману — жанру, який нормативні поетики століттями не бажали помічати як щось низьке і неістотне, — затягнулася в європейських літературах щонайменше на сторіччя. Популярна в епоху класицизму, ода в літературі XIX—ХХ ст. майже зовсім зникає. Просвітництво висунуло на перше місце міщанську драму, сатиричний жанр, які пізніше були витіснені романтичними жанрами — елегією, баладою, ліро-епічною поемою та ін. Особливо активно стали розвиватися твори гібридної або невизначеної жанрової природи: п'єси, про які складно сказати, комедія це або трагедія, вірші, яким неможливо дати ніякого жанрового визначення, крім того, що це ліричний вірш. Падіння чітких жанрових ідентифікацій виявилося і в умисних авторських жестах, націлених на руйнування жанрових очікувань: від роману Лоренса Стерна, що обривається на півслові, «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» до «Мертвих душ» Миколи Гоголя, де парадоксальний для прозаїчного тексту підзаголовок «поема» навряд чи може цілком підготувати читача до того, що з достатньо звичної колії крутійського роману його раз у раз вибиватимуть ліричними (а деколи — і епічними) відступами.

У XX столітті на літературні жанри зробило особливо сильний вплив відособлення масової літератури від літератури, орієнтованої на художній пошук. Масова література наново відчула гостру потребу в чітких жанрових приписаннях, що значно підвищують для читача передбаченість тексту, дозволяють легко в ньому зорієнтуватися. Зрозуміло, колишні жанри для масової літератури не годилися, і вона досить швидко сформувала нову систему, в основу якої ліг вельми пластичний і такий, що накопичив немало різноманітного досвіду жанр роману. В кінці XIX, першій третині XX-го остаточно оформляються детектив і поліцейський роман, фантастика і дамський («рожевий») роман.

Не дивно, що актуальна література, націлена на художній пошук, прагнула якнайдалі відхилитися від масової і тому йшла від жанрової визначеності якнайдалі. Але оскільки крайнощі сходяться, остільки прагнення бути далі від жанрової визначеності часом приводило до нового жанротворення: так, французький антироман настільки не хотів бути романом, що у основних творів цієї літературної течії, представленої такими самобутніми авторами, як Мішель Бютор і Наталі Саррот, виразно спостерігаються ознаки нового жанру. Таким чином, сучасні літературні жанри (і таке припущення ми зустрічаємо вже в роздумах Михайла Бахтіна) не є елементами якої-небудь визначеної системи: навпаки, вони виникають як точки концентрації напруженості в тому або іншому місці літературного простору, відповідно до художніх завдань, які висуваються певним колом авторів.

Порівняльна таблиця літературних жанрів (за типом поетичної структури)

З погляду на тип поетичної структури літературного твору (спосіб творення уявного світу, позиція літературного суб'єкта, наявність чи відсутність сюжету, рецепція) найчастіше виділяють такі жанрові види +лірикадрамаепос ліричний вірш, пісня, елегія, епіграма, епітафія, елогій та інші трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс та інші епопея, казка, байка, легенда, оповідання, повість, роман, новела, новелета, художні мемуари та інші+

Див. також Генологія Жанр Література Пам'ять жанру Важливо також згадати про академічні та суміжні літературні жанри, як-то: навчальний, науковий, науково-популярний, академічне есе та ін. Вони мають особливі традиції і спосіб викладення.

Джерела Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: монографія / Н. Копистянська. — Л. : ПАІС, 2005. — 368 с.

Література Генерика і архітектоніка: Кн. 2 : Жанри нового письменства / І. В. Качуровський. — К. : Києво-Могилянська академія, 2008. — 376 с. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства / Н. Х. Копистянська. - Л. : ПАІС, 2005. - 368 с. - Бібліогр.: с. 365-367. - ISBN 966-7651-29-0 Жанри і жанрові процеси в історико-літературній перспективі : [колект. моногр.] / [за ред. проф. О. В. Кеби] ; Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2012. - 223 с. : табл. - Бібліогр. в кінці ст. - 300 прим. - ISBN 978-966-496-247-3 Жанр трагедії в українській радянській драматургії (питання історії й теорії): [монографія] / І. Л. Михайлин ; ред. : О. П. Іващенко. — Х. : Вища школа, 1989. — 151 с. Жанри сатиричної публіцистики: навч. посіб. для студ. ін-ту журналістики / Ю. Ф. Ярмиш; редкол. Різун В. В. (голова), О. Д. Пономарів, М. М. Веркалець та. — К. : Видавництво Інституту журналістики, 2003. — 156 с. Жанр щоденника в українській літературі другої половини XX — початку XXI століть: монографія / А. В. Ільків ; наук. ред. Є. М. Баран. — Надвірна: Надвірнянська друкарня, 2010. — 287 с. Записки як жанр української прози ХХ — початку ХХІ століть: монографія / К. Шахова ; наук. ред. В. П. Біляцька. — Луцьк: Вежа-Друк, 2017. — 216 с. Когнітивна жанрологія і поетика: монографія / Т. В. Бовсунівська. — К. : Київський університет, 2010. — 190 с. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі / Б. А. Деркач. — К. : Наукова думка, 1976. — 311 с. Літературні жанри / А. Юриняк. - California : [Накладом автора], 1979 . Ч. 2 : Повість. Поема. Драма. Літературні стилі. - 1979. - 368 с. - Назва обкл. : Літературні жанри. Ч. II. Повість. Поема. Драма Режим доступу: https://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000032799 Літературні жанри малої форми / А. Юриняк. — К. : Смолоскип, 1996. — 134 с. Основи теорії літературних жанрів монографія / Т. В. Бовсунівська ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : ВПЦ "Київський ун-т", 2008. - 519 c. - Бібліогр.: в кінці розділів. - ISBN 978-966-439-096-2 Роди та жанри літератури : довідник для вчителів / О. Галич. - Рівне : [б.в.], 1994. - 62 с. Українська дожовтнева драматургія: еволюція жанрів: навч. посіб. для студ. педінститутів спеціальності 02.19.00 «Українська мова і література» / А. В. Козлов. — К. : Вища школа, 1991. Український радянський роман: (Стислий нарис історії жанру) / Л. М. Новиченко. — К. : Наукова думка, 1976. — 131 с. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція: монографія / Н. І. Бернадська. — К. : Академвидав, 2004. — 368 с.

Посилання

Словник літературознавчих термінів.