Молока́ни, початкова самоназва Духовні християни — одна з течій російського духовного християнства, що виникло в Борисоглібському повіті Тамбовської губернії центральної Росії наприкінці 1760-х років шляхом відходу парафіян РПЦ та переходу з духоборів. У виникненні молоканського руху був протест проти підтримання Православною Церквою соціальних засад кріпацтва.
Молокани — у свій час одна з найбільших сект, що витворилися довкола російського православ'я. На 1917 рік вони нараховували понад 1,2 мільйони вірян.
Етимологія Вперше термін «молокани» було використаний наприкінці XVIII сторіччя по відношенню до людей, що відкинули православний культ. Є кілька теорій походження назви «молокани».
«Молокани» — це прізвисько, що дала їм православна церква. Молокани пили молоко під час православного великого посту, коли прийом «скоромної» (жирної) їжі заборонено православними переданнями, за що православні прозвали їх молоканами.
Деякі пов'язують назву «молокани» з річкою Молочна Мелітопольського повіту Таврійської губернії, куди засилали молокан з Центральної Росії.
Має деяке поширення версія, пов'язана з наданням переваги молочній їжі в російських в'язницях та армії, оскільки ця їжа не могла бути приготована з використанням свинини, яку молокани не вживають.
Самі молокани воліють пояснювати свою назву, посилаючися на згадану в Біблії метафору: «яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє» (UKRK 1 Петра 2: 2). Саме так провідник молокан Семен Уклеїн називав віровчення молокан «молоком духовним».
Різновиди молоканства Молокани являють собою не єдину церкву, а скоріше релігійний рух з єдиним коренем, але з великими відмінностями в поглядах, співах, вченні, додержуваних святах. Серед таких напрямків молоканства помітно виділяються:
Мокрі молокани Молокани, що практикують водне хрещення.
Стрибуни Інше прізвисько дане частині молокан — «стрибуни». Інша їх назва — «духовні молокани». Виникла через підстрибування під час радінь. Такі самі «танці», під час богослужінь, влаштовують й хлисти.
На зібраннях стрибунів під час співу віршів в кінці зборів при особливому духовному настрої піднімають вгору руки й можуть навіть підстрибувати. У стрибунів практикується пророцтво, говоріння «на інших мовах».
Постійні й Духовні молокани Постійних молокан називаються також старопостійними молоканами.
На відміну від постійних, духовні молокани практикують екстатичні форми богослужіння (пророцтво, говоріння мовами, стрибки, підняття рук та інше.
В рамках цих двох напрямків є кілька течій: максимісти, стрибуни, загальні, суботники, новомолокане та інші.
Недільники (Воскресники) й суботники Молокани, що тримають святі збори в неділю називають воскресниками; а тих, що дотримують суботу, — молоканами-суботниками.
Суботники-молокани Після смерті Уклеїна між молоканами виникли суперечки з приводу прийняття єврейських постанов: заборони їсти свинину й рибу, що не має луски. Взаємні суперечки породили, перш за все, поділ між молоканами Мелітопольського повіту; потім суперечки перейшли до Саратовської губернії, де також виявилися невдоволені постановами Уклеїна.Булгаков, Сергій Васильович (1913). Расколы. Ереси. Секты. Противные христианству и православию учения. Западные христианские вероисповедания. Соборы Западной Церкви.
Захисники Уклеїна пішли далі, ніж він, у проведенні початків єврейства. Не задовольняючись вже захистом введених Уклеїним правил про їжу, вони стали говорити взагалі про перевагу Мойсеїва закону перед законом Христовим, а потім й про Самого Ісуса Христа стали тлумачити, що Він — проста людина, пророк, нижчий Мойсея, Який свято шанував його закон. Звідси в них пішло відкидання головних християнських догматів й введення інших старозавітних постанов, наприклад святкування суботи замість дня неділі та інше.
Головним захисником Уклеїна на той час й засновником особливої молоканської секти був Сундуков з села Дубовки Саратовської губернії. Абсолютно захопившись вченням жидівствуючих, яких тоді було особливо багато в Саратівській губернії, він почав вчити, що необхідно визнати перевагу перед законом Христовим Мойсеїва закону, що має вічне й неминуще значення, й що через це й постанови Мойсеїва закону про їжу повинні бути дотримані з усією точністю. Не вдовольняючись цим та йдучи далі Сундуков називав Ісуса Христа простою людиною, а якщо й пророком, то, у всякому разі, що стоїть незрівнянно нижче Мойсея. Поряд з цим він, замість недільного дня, почав святкувати суботу, відкинув всі православні свята, навіть ті, які святкували молокани, й, нарешті, зробив собі обрізання. У Сундукова виявилося багато противників, але знайшлося в нього й чимало однодумців.
За святкування суботи замість неділі послідовники Сундукова почали називатися «суботниками», тоді як його противники — чисті молокани — в деяких місцевостях стали називатися «недільники» (воскресники). Назва «воскресники» початково отримала поширення на молокан Самарської губернії.
Між недільниками, або молоканами, та суботниками, або юдействуючими, — істотна відмінність:
у недільників — реформоване християнське вчення, що робить їх неправославними; у суботників — неповне й спотворене єврейське вчення, а також вони не є євреї.
Суботники, що дотримуються Мойсеїва закону, мають істотну відмінність від інших суботників, або жидівствуючих, в тому числі, що не очікують Месії.
Молокани-максимісти (максималісти) На зібраннях максимістів під час співу віршів в кінці зборів при особливому духовному настрої піднімають вгору руки й можуть навіть підстрибувати. У максимістів поряд з Біблією в зборах використовується книга «Дух й Життя»; практикується пророцтво, говоріння «на інших мовах».
«Дух-і-жизники» Вкладають книгу «Дух і життя» у престолі, вважають її 3-ї частиною Біблії.
Донські молокани (Євангельські християни) Їх початок покладено поміщицьким селянином-втікачем, що згодом приписано до козаків Павлоподольської станції Моздоцького повіту, Ісаєю Криловим У минулому Ісая Крилов був одним з головних помічників засновника молоканства Степана Уклеїна.
Загальні догматичні вірування донських молокан ймовірно, майже тотожні з віруваннями молокан взагалі. Донські молокани також відкидають шанування Божої Матері, ангелів, угодників Божих, мощей, хреста, ікон, хресне знамення й встановлені православні пости. Але поряд з цим у них є більше подібного на практику Православної Церкви ніж у інших молокан. Так, хоча вони й вчать, що мають первосвященика Ісуса Христа, Який є священник завжди; але з-поміж себе обирають людину на наставника й висвячують його всі, покладаючи на нього руки, при читанні молитов за чином Православної Церкви; тільки такий наставник, або «пресвітер», й вважається у них правоздатним здійснювати їх «священнодійства». У числі цих «священнодійств» донські молокани визнають хрещення, що відбувається у них через трикратне занурення хрещеного у воду, причому сама вода освячується молитвою, в якій заявляється невидиме зішестя на воду Святого Духа. У 40-й день після народження немовляти у них покладено читання наставником очисної молитви жінці, що народила. Здійснюється у донських молокан також й причастя, що передує молитвами на освячення хліба й вина та виголошенням наставника: «Зі страхом Божим й вірою приступіть», «Прийміть їжте Це Тіло Христове» та інше. Взагалі донські молокани визнають хрещення, покаяння, або сповідь, причастя, або переломлення хліба, шлюб та єлеєосвячення, надаючи їм значення таїнств, а не простих обрядів; причому чини цих таїнств, а також й інших молитов, виявляються багато в чому запозиченими з православних Служебника й молитовника. Зближуючися цим з Православною Церквою, донські молокани проте, завжди живили симпатії тільки до протестантства.
Вони охоче читають протестантські твори, до праць же православних авторів відносяться недовірливо, вбачаючи у них спотворення й навмисне «затемнення» істини. Цим й пояснюється та обставина, що наприкінці 19-го сторіччя серед молокан донського толку, під впливом штундизму Півдня України, виник сильний протестантський рух: одні з них прямо перейшли у штундобаптизм, інші утворили особливий толк — новомолоканство (або штундомолокани). Донські молокани зустрічаються також у Таврійській й у Оренбурзькій губерніях.
Молокани-захаровці (новомолокани)
Є послідовники пресвітера новомолокан Астраханки Мелітопольського повіту Таврійської губернії з 1867 року, депутата Державної Думи Російської імперії 3-го скликання Зіновія Захарова; течія Таврійської губернії в Україні.
Євангельські молокани Інша назва «сухі баптисти».
Староуклеїнські молокани Зараз майже не існують. Особливістю вчення староуклеїнського спрямування є те, що на початку 20 сторіччя старе покоління молокан трималося єретичного вчення засновника молоканства Семена Уклеїна про Особу Ісуса Христа. Молоде покоління молокан поступово залишило це вчення, під впливом інших євангельських віруючих.
Віровчення
Святе Письмо Єдиним джерелом віровчення молокани визнають Святі Писання. Біблійні вислови тлумачать у символічному, алегоричному й етичному смислі, відповідно до свого вчення. Догматичне вчення молокан викладається в так званих «обрядниках».
За деякими даними важливим джерелом вчення молокан була містична книга німця Йоганн-Генріха Юнга-Штіллінга «Переможна повість християнської віри», у якій описується «діяльність» антихриста у традиційній (католицькій й православній) церкві.
Вчення про Бога Вчення молокан є звільненим від церковно-канонічних норм деїзм. Визнають догмат про троїстість Бога, але подають його символічно: Бог-Отець — пам'ять, Бог-Син — розум, Бог-Дух Святий — воля.
Пневмалогія Молокани намагаються пережити «радість у Святому Дусі». Вони вірять пророцтвам. У минулому серед молокан було багато пророків.
Есхатологія Молокани вірять у тисячолітнє царство, пророкують повернення пришестям пророків Іллі та Еноха.
Іконологія Молокани не визнають ікон й мощі; вважають людину Божою іконою (створеною на подобу Божому); не визнають хрестів; не визнають поклоніння святим
Сотеріологія й антропологія Сенс життя послідовника молокани — у духовному відродженні, розкритті закладеного Богом у людину доброго начала.
З протестантизмом молокани зближувала ідея «спасіння вірою» й відмова від священників, як посередників між Богом й людиною.
За їх вченням молокани:
визнають поклоніння Богові тільки «в дусі та істині» (Біблія|Іоан|4:23); не накладають хресне знамення; вважають вбивство людини гріхом, тому не беруть у руки зброю й не приймають військову присягу державі.
Піст Що стосується поста, то, за вченням молокан, має постити не в певні часи, а коли людина відчуває свою гріховність й переважання плоті над духом, причому піст повинен складатися в повному утриманні від будь-якої їжі й пиття.
Їжа У їжу молокани споживають усе, крім свиней, риб, що не мають луски, та іншу некошерну їжу. Молокани не п'ють алкоголь, не палять, не вживають наркотиків.
Молокани намагаються повністю забезпечити себе їжею, щоб не отримувати її від іновірів.
Сакраментологія Подібно духоборцям, молокани визнають тільки духовне поклоніння Богові, відкидають православне вчення про таїнства й обряди, про поклоніння іконам, мощам й святим.
Християнські таїнства молокани тлумачать духовно. Хрещення в молокан не «водне», а «духовне», яке полягає в каятті, чим відрізняються серед євангельських християн.
Хоча молокани відкидають вчення Православної церкви про таїнства, проте відзначають всі її свята. Молокани уникають світські розважальних заходів.
Еклезіологія Молокани відкидають церковну ієрархію, клір, чернецтво; роль служителів культу в молокан виконують старці (пресвітери).
Молокани ставились вороже до Православної Церкви й сміливо критикували її закони.